25. Моделі та методи мінімізації ризиків при банківському кредитуванні інвестиційних проектів

Ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект.

Проектний ризик — це сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі на потоки грошових коштів.

Комерційні банки, які кредитують інвестиційні проекти, повинні бути зацікавленими в тому, щоб виключити можливість провалу проекту і таким чином уникнути збитків для себе.

Процедура визначення та оцінки проектних ризиків має включати в себе: визначення проектних ризиків; формалізований опис невизначеності проектного інвестування; розрахунок показників ризику вкладення інвестицій; оцінку проектів за допомогою методів аналізу ризику інвестицій.

.

Коли банк приймає рішення про доцільність кредитування інвестиційного проекту, то він обов’язково має визначити фактори ризику, етапи та конкретні роботи, під час виконання яких виникає ризик, тобто встановити потенційні сфери ризику, а потім їх ідентифікувати.

Необхідною умовою оцінки інвестиційного проекту є розрахунок показників ризику вкладення інвестицій, а саме середньоквадратичного відхилення проекту та вартості невизначеності, а також розрахунок ставки доходу від проекту, розрахунок інтегрального ефекту.

Вартість невизначеності — це концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності щодо проекту. Вона визначається як очікувана цінність можливих вигід, від яких відмовляються через рішення відхилити проект, або очікуване значення втрат, які можуть виникнути внаслідок прийняття проекту.

Вихідним пунктом інвестиційних розрахунків повинні бути передбачені потоки грошових коштів, які б не лише забезпечували обслуговування боргу, а й створювали б запас міцності на випадок настання ризику, але оскільки основними характеристиками інвестиційного проекту є елементи грошового потоку та коефіцієнт дисконтування, то врахування ризику повинно здійснюватися поправкою одного з цих параметрів.

Тому аналізуючи інвестиційні ризики, варто використовувати такі моделі.

Перша пов’язана з коригуванням грошового потоку та подальшим розрахунком NPV для всіх варіантів проектів. Методика аналізу в цьому випадку така:

• для кожного проекту будують три його можливі варіанти розвитку: песимістичний, найбільш імовірний, оптимістичний;

• для кожного з варіантів вираховується відповідний NPV, тобто одержують три величини: NPV_p, NPV_ml, NPV_o;

• для кожного проекту вираховується розмах варіації NPV за формулою: R (NPV) = NPV_o – NPV_p;

• з двох проектів, що порівнюються, найбільш ризикованим вважається той, в якого розмах варіації NPV більший.

Переважна більшість компаній, по-перше, розраховує декілька критеріїв оцінки впливу ризику на інвестиційний проект, а по-друге, використовує одержані кількісні оцінки не як керівництво до дії, а як інформацію до роздумів.

До методів аналізу ризиків належать загальновідомі методи: аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, в процесі здійснення інвестиційного кредитування може бути визначеним як невпевненість кредитора в спроможності боржника виконати свої зобов’язання за умовами кредитної угоди. Можливість такого ризику виникає через:

• помилки самого банку під час розгляду кредитної заявки, розробки умов кредитної угоди;

• неефективну робота клієнта, що отримав інвестиційну позичку;

• неефективність інвестиційного проекту, під який надається кредит;

• нездатність банку створити адекватний грошовий потік у зв’язку з непередбаченими змінами в діловому, економічному і/або політичному оточенні позичальника;

• невпевненість у майбутній вартості і якості (ліквідності чи можливості продажу на ринку) застави під кредит;

• кризу ділової репутації позичальника.

Управління кредитним ризиком при інвестиційному кредитуванні можна подати у вигляді такої моделі, яка включає в себе:

• оцінку кредитних ризиків. Оцінка кредитної пропозиції, поданої потенційним позичальником, є оцінкою різних видів можливого ризику, які виникають під час надання бажаного кредиту для банку, що кредитує;

• оцінку фінансової інформації. На основі попереднього аналізу працівник банку приймає рішення про продовження розгляду заявки на кредит, для цього він мусить оцінити фінансову інформацію позичальника;

• захист від втрат у разі невиконання зобов’язань. Для захисту від непередбачених втрат за кредитними операціями банк вимушений вимагати від позичальників забезпечення кредиту. Забезпечення — це матеріальний актив, на який банк має права застави, а також потенційне вторинне джерело погашення кредиту;

• аналіз якості кредиту. Система рейтингу кредиту за критерієм якості є важливим інструментом систематичної оцінки ступеня кредитного ризику, пов’язаного з непогашеними інвестиційними кредитами банку. Використання системи рейтингу до­помагає визначити дохідність кредиту у зв’язку з ризиком, що виникає при цьому;

• систему спостереження за кредитом. Після надання кредиту банкам необхідно відстежувати фінансовий стан позичальника та виконання всіх умов кредитного договору, щоб виявити проблеми позичальника з погашенням кредиту на ранніх стадіях. Це забезпечить банку максимальну ефективність коригуючих дій щодо запобігання та зменшення збитків;

• стратегію «порятунку» кредиту. Стратегія, за якої банк має вжити економічних та юридичних заходів, щоб повернути свої кошти назад з відсотками.

Банки для управління ризиками при кредитуванні складають рейтинги кредитів за якістю та ступенем ризику.

В Україні основою для таких рейтингів є класифікація кредитів за ступенем ризику, яка наведена в Положенні НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями» від 6 липня 2000 р. № 279.

У процесі кредитування інвестиційних проектів варто враховувати і факторний аналіз

У процесі інвестиційного кредитування інвестору варто врахувати також залежність рентабельності інвестицій, підприємницького та фінансового ризику для різних варіантів фінансування проекту та значень бета-коефіцієнта.

Кредитування інвестиційних проектів потребує ефективного управління відсотковим ризиком, адже ці кредити мають переважно строковий характер.

Найважливішим елементом загальної кредитної політики банку є визначення ціни інвестиційного кредиту, що передбачає врахування таких факторів: ризик, агресивність, конкуренція, категорія клієнта, прибутковість, вартість ставки, гнучкість ціни кредитування та ін.

• Визначаючи відсоткову ставку в процесі інвестиційного кредитування, варто враховувати ризик неповернення кредиту.

Інша проблема, що тісно пов’язана з визначенням відсотка в умовах ризику при кредитуванні інвестиційних проектів, — урахування інфляції.

Не менш складною проблемою управління відсотковим ризиком при кредитуванні інвестиційних проектів є управління «гепом» (розривом) в активах та пасивах, який відчутно впливає на рівні відсоткових ставок. Успішне управління «гепом» потребує передбачення майбутніх змін відсотків за кредитами. На практиці існує позитивний «геп», коли активи зі змінною ставкою перевищують пасиви зі змінною ставкою, та негативний «геп», коли пасиви зі змінною ставкою перевищують такі самі активи.

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу розробляється система заходів протидії ризикам:

• розподіл ризику між учасниками проекту;

• заставні операції та гарантування;

• страхування (хеджування);

• лімітування;

• екаутинг та ін.