19. Лізингові угоди, їх види та призначення; визначення лізингових платежів

Після досягнення узгодженості між лізингодавцем та лізингоотримувачем, визначення процедури організації лізингових взаємовідносин та отримання повідомлення від постачальника про готовність виконання заявки розпочинається важливий етап — юридичне закріплення економічних стосунків.

Основним юридичним документом, що закріплює право користування об’єктом лізингу, виступає лізингова угода.

Лізингова угода може будуватися у функціональному чи в умовно-правовому плані.

Перший варіант договору представлений послідовним переліком можливих операцій, пов’язаних з його реалізацією: купівля, транспортування, монтаж, ремонт, виплата лізингових платежів, страхування та ін. При цьому в кожному з пунктів зазначаються права та обов’язки сторін.

У другому варіанті угода поділяється на пункти, в яких перелічуються умови її прийняття та розторгнення, окремо права та обов’язки лізингоотримувача, лізингодавця, права та обов’язки третіх сторін, якщо такі є, та ін.

Так, умовно-правовий договір зазвичай містить такі положення:

пропозиція по лізингу, в якій висвітлюються вимоги до організації лізингової угоди та ліміт часу, протягом якого така операція повинна бути укладена;

умови лізингу. В цей розділ входять основні показники операції: назва майна, постачальник, ціна продажу, строк дії угоди, умови постачання, платежів, сплата податків, внесків;

зміст договору, де зазначається основні принципи лізингу (використання обладнання, можливість суборенди тощо);

умови прийняття договору;

особливості відмови від договору та його розторгнення. Тут передбачаються також можливі дії сторін у випадку непогодження з розторгненням договору;

права та обов’язки лізингоотримувача в процесі реалізації угоди;

права та обов’язки лізингодавця.

Умовно-правова угода зазвичай завершується загальними положеннями по оформленню договору, повноваженнями основних суб’єктів, умовами дії угоди.

Угоди функціонального типу будуються за принципами послідовного опису дій лізингодавця та лізингоотримувача з реалізації угоди. Як приклад побудови функціональної угоди можна привести таку послідовність:

сутність і предмет договору;

порядок оформлення та прийняття договору;

приведення договору в дію;

зв’язок лізингодавця з постачальником, транспортування, монтаж майна тощо;

страхування предмета лізингу;

оформлення зворотного зв’язку між лізингодавцем та лізингоотримувачем, лізингоотримувачем та постачальником;

використання лізингового майна;

проведення ремонту, профілактики, гарантованого обслуговування майна;

підготовка спеціалістів підприємства-лізингоотримувача до роботи на об’єкті лізингу. Надання супутньої документації;

пролонгація договору та купівля майна, що було в користуванні;

виплата лізингових платежів та інших компенсацій;

розторгнення договору;

закінчення дії угоди.

Однак у більшості випадків використовують принцип комбінування угод, де реалізуються переваги як функціонального, так і умовно-правового договору.

При цьому лізинговий договір включає такі положення:

Предмет договору.

Порядок постачання та прийомка майна.

Права та обов’язки сторін.

Використання майна, ремонт та модифікації.

Страхування.

Строк лізингу.

Лізингові платежі та штрафні санкції.

Відповідальність сторін.

Порядок вирішення спорів.

Умови дострокового розторгнення договору.

Дія сторін після завершення угоди.

Інші умови.

Форс-мажорні обставини.

Юридичні адреси та банківські реквізити.

До основних видів лізингу належать фінансовий і оперативний. Критерієм їх розмежування служать ознаки за обсягом зобов'язань лізингодавця і строками використання лізингового майна.

Фінансовий лізинг являє собою комплекс економічних і майнових відносин, що виникають у зв'язку з придбанням майна у власність з подальшим його передаванням у тимчасове користування за відповідну плату на строк, наближений за тривалістю до строку його експлуатації і амортизації всієї або більшої частини вартості майна.

Оперативний лізинг характеризується тим, що строк, на який майно передається в тимчасове користування, набагато менший нормативного строку служби майна.

Правильне визначення загальної суми лізингових платежів та їх графік є основним критерієм доцільної участі лізингоотримувача та лізингодавця у процесі організації лізингового бізнесу.

Згідно із Законом України «Про лізинг» лізингові платежі повинні включати в себе:

• суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

• суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

• платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;

• інші витрати, передбачені договором лізингу.

Крім зазначених елементів, до складу лізингових платежів можуть входити: митні платежі; сума податків, які лізингодавець сплачує за об’єкт лізингу, серед яких може бути податок на майно, на користувачів автомобільних шляхів, податок на підтримання житлового фонду та об’єктів соціально-культурної сфери, які лізингодавець повинен сплатити, а також податок на придбання автотранспортних засобів (у випадку, коли об’єктом лізингу виступають автотранспортні засоби).

Основою лізингових платежів є амортизаційні відрахування, які обчислюються найчастіше двома методами: звичайним (лінійний метод нарахування амортизації) та прискореним.

У міжнародній практиці найбільш поширеним методом нарахування прискореної амортизації є метод суми числа (цифр) років (кумулятивний метод), за якого річна норма амортизаційних відрахувань відповідного року множиться на різницю між первісною вартістю об’єкта та його ліквідаційною вартістю . Сума кількості років експлуатації об’єкта визначається за формулою:

C_h = (T_e + 1) · T_e : 2,

де C_h — сума кількості років експлуатації об’єкта;

T_e — нормативний строк експлуатації об’єкта.

Річна норма амортизації за цим методом визначається за формулою

де n_t — річна норма амортизації у конкретний рік;

t — конкретний рік амортизації.

Лінійний метод також може бути методом прискореної амортизації, коли прискорення здійснюється за рахунок скорочення нормативного строку експлуатації. Цей метод застосовується в країнах, де держава проводить амортизаційну політику шляхом регулювання строків експлуатації основних коштів.

На особливу увагу заслуговує модифікаційний метод прискореної амортизації. Цей метод найбільш повно враховує інтереси і виробництва, і бюджету.

До складу комісійної винагороди лізингодавця включаються власні витрати лізингодавця, наприклад оплата лізингових послуг брокерів та прибуток, а також може враховуватися премія за ризик.

Додаткові послуги лізингодавця можуть бути постійними, тимчасовими з відповідною формою розрахунків. Це залежить від змісту робіт, їх обсягу та періодичності, від умов укладеної угоди. До таких послуг доцільно віднести інформаційні, консалтингові, юридичні, технічні, рекламні тощо.

На практиці використовується також методика розрахунку строкової лізингової плати, яка базується на фіксованій ставці лізингового платежу та коефіцієнті погашення боргу.

де l — лізинговий відсоток;

п — строк лізингу;

А — вартість лізингового обладнання (амортизація).