12. Методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів

Залежно від основних принципів оцінювання ефективності інвестиційних проектів комерційними банками використовується низка методів.

Основним з них є розрахунок чистого приведеного доходу (NPV), який визначається як величина, одержана шляхом дисконтування різниці між усіма річними відпливами та припливами реальних грошей, які накопичуються протягом усього життя проекту.

Оскільки приплив грошових коштів розглядається протягом певного часу, то його дисконтування має здійснюватися за певної відсоткової ставки i, яка часто вибирається на рівні ціни авансованого капіталу або на рівні середньозваженої вартості капіталу (WACC). Зокрема, остання може бути визначена як рівень дохідності, якого має сягати інвестиційний проект, щоб можна було забезпечити одержання всіма інвесторами доходу, аналогічного тому, який їм забезпечували б інші об’єкти інвестування з подібним ступенем ризику. Середньозважена вартість капіталу є відносною величиною, тому вона виражена у відсотках та розраховується як середня величина з необхідної прибутковості за різними джерелами фінансування, а питомою вагою кожного показника є частка кожного джерела фінансування інвестицій.

,

де r_i — необхідна дохідність (норма прибутку) з капіталу, одержаного з і-го джерела;

d_i — частка капіталу (інвестиційних ресурсів), одержаного з і-го джерела.

Показник WACC може вибиратися як ставка дисконту при розрахунку чистого приведеного потоку (NPV), який визначається за такою формулою:

,

де P₁, P₂, P_k ,....., P_{n —} річні грошові надходження протягом n років;

IC — стартові інвестиції;

і — ставка дисконту;

PV = — загальна сума дисконтованих надходжень за проектом.

У разі, коли NPV > 0, проект варто приймати до реалізації;

якщо NPV < 0, проект варто відхилити, бо він збитковий;

NPV = 0 — проект не прибутковий і не збитковий.

Наступний метод оцінки інвестиційного проекту — метод визначення індексу рентабельності інвестицій (PI), він є продовженням попереднього. Однак, на відміну від показника NPV, показник PI — це відносна величина, яка визначається за такою формулою:

.

Якщо PI = 1, то це означає, що дохідність інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності. Якщо PI > 1, то проект прибутковий,

і навпаки, якщо PI < 1 — проект збитковий.

Наступний метод — визначення внутрішньої норми дохідності (IRR) інвестицій, що є одним з найважливіших для комерційних банків. Показник, що характеризує відносний рівень витрат (відсотки за позичковий капітал, плата за залучений акціонерний капітал та ін.), називається ціною за використаний (авансований) капітал (СС). У разі фінансування проекту з різних джерел цей показник визначається за формулою середньої арифметичної зваженої. Щоб забезпечити дохід від інвестованих коштів або відшкодувати їх, необхідно, щоб чиста поточна вартість була більшою або дорівнювала нулю.

Для цього треба підібрати таку відсоткову ставку для дисконтування грошового потоку, яка б забезпечувала вирази: NPV > 0 або NPV = 0. Така ставка (бар’єрний коефіцієнт) повинна відображати очікуваний середній рівень позичкового відсотка на фінансовому ринку з урахуванням фактора ризику.

Тому під внутрішньою нормою дохідності розуміють ставку дисконту, використання якої б забезпечило рівність поточної вартості очікуваних грошових відпливів та поточної вартості очікуваних грошових припливів.

Показник внутрішньої норми дохідності IRR характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути в процесі реалізації інвестиційного проекту.

Наприклад, для реалізації інвестиційного проекту одержана банківська позичка, значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківського відсотка, перевищення якого робить проект збитковим.

Таким чином, інвестор або банк повинні порівняти значення IRR з ціною залучених фінансових ресурсів СС:

якщо IRR > СС, то проект варто реалізовувати;

IRR < СС — проект варто відхилити;

IRR = СС — проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування цього методу зводиться до того, що в процесі аналізу відсотків за позичковий капітал вибирається два значення ставки дисконту і₁ < і₂ таким чином, щоб в інтервалі (і₁, і₂) функція NPV = f(і) змінювала своє значення з «+» на «–» або навпаки. Таким чином, використовують формулу:

Останній метод, який часто використовується банками для оцінки ефективності інвестиційного проекту, — це метод визначення строку окупності інвестицій.

Якщо не враховувати фактор часу, то показник строку окупності інвестицій можна визначити за такою формулою:

n_y = IC : P_с ,

де n_y — спрощений показник строку окупності;

IC — розмір інвестицій;

P_с — щорічний середній чистий прибуток.

Таким чином, строк окупності інвестицій — це тривалість часу, протягом якого недисконтовані прогнозні надходження грошових коштів перевищують недисконтовану суму інвестицій, тобто це кількість років, необхідних для відшкодування інвестицій.

Для більш точного визначення строку окупності інвестицій використовують метод, який включає в себе ітеративний пошук року, на якому грошові надходження будуть покривати вкладені кошти.

Крім спрощеного строку окупності інвестицій визначають також і дисконтований n_ok (PP), під яким розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій:

РР = п, за якого [P_k : (1 + i)ⁿ] = IC.