22.Історико-політичніідеїМ. Драгоманова,с.Подолинського,м.Павлика,о. Терлецького

Первинним у політичних ідеях Драгоманова був гуманізм, віра у духовне вдосконалення людини, у прогрес суспільства, який він розумів під кутом зору задоволення прагнень і потреб людини. Вчений відстоював цінності демократичного суспільства, заснованого на засадах розуму, солідарності та спрямованого до “інтегрального” розвитку особистості. Йому притаманна відданість ідеї верховенства права як гарантії поступовості соціального розвитку. Методологічно цікава драгомановська концепція нереалізованого, “обірваного” розвитку України до власної Реформації. Проте в ній зустрічаємо й спрощені судження, зумовлені бажанням теоретика дивитись на історію України з точки зору “нормально-європейських” процесів, ігноруючи часом зміст духовних пошуків, політичної боротьби та соціальних рухів століть вітчизняної історії.. Драгоманов - український будитель, діяч відродження України, захисник прав та інтересів “недержавних” націй Східної Європи, якому належить чимала заслуга політизації національного руху, формування його ідеології, творення організаційної мережі. ритикуючи самодержавство в Росії, С Подолинський ставив за мету довести необхідність знищення його революційним шляхом, завоювання трудящими політичної влади та утворення соціалістичної республіки. Виникнення держави він вважав історично прогресивним явищем і доводив, що подальший її розвиток ішов шляхом поглиблення майнової нерівності та посилення панування одного класу над іншим. У майбутньому суспільстві мала бути забезпечена рівність не лише політична, а й економічна. Ідея соціально-політичної рівності є центральною у політичних поглядах С. Подолинського. Формально зафіксовані в політико-правових документах буржуазних держав свободу і рівність він вважав неістинними, тому що реально народні маси позбавлені свободи. Складена ним програма соціалістичного перетворення України передбачала надання всім трудящим рівних політичних та економічних прав, свободи слова і совісті, рівних можливостей для всебічного культурного розвитку.

23.політична думка на зламі 19-20 ст. (І. Франко, Л. Українка,Ю. Бачинський,М. Міхновський,М. Туган-Барановський)Погляди І. Франка на виникнення держави були близькими до марксистських. Найважливішою ознакою держави він вважав відокремлений від суспільства управлінський апарат, що виступає як чинник насильства й тим самим позбавляє інших членів суспільства політичного права. І. Франко підкреслював, що всі експлуататорські держави з їх установами та правом були відчуженою від народу політичною силою, яка протистояла й протистоїть народові, панує над ним.Аналізуючи сучасний йому капіталістичний світ, він дійшов висновку, що тільки соціалізм може забезпечити кожному з народів свободу й соціальну справедливість, бо цей лад, на його думку, найвільніший і забезпечує народові належний матеріальний достаток. Велику увагу приділяв Він закликав українську інтелігенцію сприяти формуванню української нації протистояти асиміляційним процесам і водночас активно, швидко Леся Українка була прибічницею теорії насильства в походженні держави, оскільки вважала, що це пов'язано з завоюванням одного народу іншим. Держава в її розумінні — продовження того ж насильства, бо політична влада сконцентрована в руках панівного класу, найсильнішого в економічному плані. Значну увагу Леся Українка приділяла співвідношенню людини й держави, свободи і влади. Для неї свобода особистості — широкомасштабне суспільне явище, яке не може бути реалізоване без економічної та політичної свободиПоетеса закликала народ виборювати свої свободи. Загалом політичні й правові погляди І. Франка та Лесі Українки сприяли подальшому розвиткові національної української державно-правової ідеології