80. Поняття, склад та особливості правового режиму земель історико-культурного призначення.

ЗКУ визначає поняття земель історико-культурного призначення через їх склад. Згідно зі ст. 53 ЗКУ, «1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам’ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.»

Це положення повністю дублюється у ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»

Слід мати на увазі, що, відповідно до ст. 13 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», «статус пам´ятки» об´єкт культурної спадщини отримує лише після його занесення до Державного реєстру нерухомих пам´яток України.

Класифікація земель історико-культурного призначення може бути проведена відповідно до класифікації об´єктів культурної спадщини, наведеної у ст. 2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»:

об´єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об´єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.»

Особливості правового режиму земель історико-культурного призначення:

1. особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

2. законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення. Ст. 35 Закону «Про охорону культурної спадщини» передбачає необхідність отримання спеціального дозволу для проведення певних видів При визначенні історичних ареалів слід керуватися ДБН Б.2.2-3-2008 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження історико-архітектурних опорних планів, спеціальної науково-проектної документації для визначення історичних ареалів населених місць України»;

3. хоча, згідно із ч. 1 ст. 54 ЗКУ, землі історико-культурного призначення «можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності», слід пам´ятати, що режим земель під відповідними пам´ятками визначається режимом самої пам´ятки. Заборона приватизації пам´ятки унеможливлює і передачу у приватну власність відповідних земель. Обмеження на передачу земель історико-культурного призначення у комунальну та приватну власність встановлені також ст. ст.. 83 та 84 ЗКУ;

4. відповідно до ст. 20 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам´ятки культурної спадщини національного значення в разі її продажу власником.;

5. частина об´єктів культурної спадщини (заповідники, музеї-заповідники) одночасно є об´єктами природно-заповідного фонду, тобто мають складний правовий режим.;

6. встановлений особливий порядок віднесення земель до даної категорії (див. ст. ст.. 13-15, 33 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»). Зокрема, передбачена процедура державної реєстрації об´єктів культурної спадщини.;

7. здійснюється зонування прилеглих територій навколо окремих об´єктів з метою їх захисту та збереження традиційного середовища розташування (ст. 32 Закону «Про охорону культурної спадщини»). Встановлюються «зони охорони пам’яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару».

8. існують правила про зонування території самих об´єктів історико-культурної спадщини - зокрема, музеїв: відповідно до ст. 11 ЗУ «Про музеї та музейну справу»,

заповідна - для зберігання і охорони найбільш цінних історико-культурних комплексів і окремих об’єктів;

експозиційна - для стаціонарного демонстрування великогабаритних музейних предметів і використання в культурно-пізнавальних цілях;

наукова - для проведення науково-дослідної роботи;

рекреаційна - для відпочинку та обслуговування відвідувачів музею; господарська - для розміщення допоміжних господарських об´єктів.»

Встановлені особливості оподаткування земель історико-культурного призначення земельним податком. Історико-культурні заповідники (пп. 282.1.1 ст. 282 ПКУ) та заклади культури, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (пп. 282.1.8 ст. 282 ПКУ) звільняються від оподаткування земельним податком; при використанні земельних ділянок історико-культурного призначення «не за функціональним призначенням» встановлюються підвищені ставки оподаткування (п. 276.3 ст. 276 ПКУ);

Встановлена підвищена відповідальність за порушення правового режиму земель історико-культурного призначення.