20. Право комунальної власності на землю: суб’єктно-об’єктний склад.

Ст. 142 Конституції України, ст. ст.. 80, 83 ЗКУ визначають суб´єктом права комунальної власності відповідні територіальні громади, що здійснюють право власності або безпосередньо (за допомогою місцевого референдуму, загальних зборів громадян - ст. ст. 7, 8 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), або через органи місцевого самоврядування. Цими органами, відповідно ст. ст. 8-12, 80 та ін. ЗКУ, є відповідні місцеві ради: сільські, селищні, міські - щодо земель територіальних громад, районні, обласні та Верховна Рада АР Крим - щодо земель спільної власності територіальних громад.

Певні землі комунальної власності не можуть передаватись у приватну власність. Також ст. 28 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003494 дещо дублює наведену норму і передбачає, що «[з]емлі, на яких розташовані поховання, є об´єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації...». Судова практика щодо визнання земельних ділянок відумерлою спадщиною існує. Зазначимо, що в більшості випадків заяви «в інтересах сільських рад» (фактично - територіальних громад) подаються прокурорами. На жаль, суди не звертають уваги на те, що прокурор не уповноважений законом представляти територіальні громади, а згідно із ст. 1277 ЦКУ, саме у комунальну власність переходить відумерла спадщина.

Такі землі підлягають приватизації, тобто, передачі у власність громадян та юридичних осіб у порядку, визначеному Земельним кодексом України. Разом з тим Кодексом встановлено ряд земель комунальної власності, які не підлягають приватизації. Згідно зі ст. 83 ЗК України, до таких земель належать ті, які не можуть передаватись у приватну власність: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-куль-турну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

21. Правові форми та підстави набуття права власності на землю.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставах:• придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;• безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;• приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;• прийняття спадщини;• виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі:• придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;• викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;• прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ст. 81 Земельного кодексу України)

Юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у таких випадках:• придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;• внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;• прийняття спадщини;• виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

• передачі їм земель державної власності;• примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;• прийняття спадщини; • придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

• виникнення інших підстав, передбачених законом (ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України).

Держава набуває права власності на землю у разі:

• відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;• придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;• прийняття спадщини;• передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;

• конфіскації земельної ділянки (ч. 5 ст. 84 Земельного кодексу України).