53. Юридична природа земельного податку.

Основними юридичними ознаками земельного податку, що випливають із положень чинного законодавства, є специфічні (1) об´єкти оподаткування та (2) платники податку, а також (3) правила обчислення та (4) порядок сплати земельного податку як форми плати за землю, а також (5) пільги щодо його сплати.

Ст. 270 ПКУ визначає об´єктами плати за землю земельні ділянки, а також земельні частки (паї). Платниками податку ст. 269 ПКУ називає (1) власників земельних ділянок, (2) власників земельних часток (паїв) та (3) землекористувачів. Останню позицію слід розглядати звужено, з урахуванням наведеного у пп. 14.1.72 ст. 14 ПКУ визначення земельного податку, згідно з яким податок повинні сплачувати лише постійні землекористувачі.

Ставки земельного податку визначається ст. ст.. 272-280 ПКУ. Ставки податку встановлюються диференційовано щодо різних категорій земель, причому диференціація не повною мірою співпадає із передбаченим чинним ЗКУ (ст. 19) поділом земель за категоріями. Зокрема, встановлюються окремі ставки для оподаткування земель у межах населених пунктів (див. ст. ст.. 275, 276 ПКУ).

У переважній більшості випадків земельний податок встановлюється у певному процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельних ділянок (ст. 201 ЗКУ), що оподатковуються, або оцінки одиниці площі ріллі по області. Опис правового регулювання нормативної грошової оцінки земельних ділянок див. у темі «Управління у галузі земельних відносин».

54. Юридична природа орендної плати за земельні ділянки.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, як вже зазначалося, невиправдано підпорядкована режиму загальнодержавного податку і характеризується однаковим порядком і строками внесення, а також режимом відповідальності за невнесення із земельним податком (п. 288.7 ст. 288 ПКУ). Розмір орендної плати визначається у договорі оренди, втім, встановлені його граничні межі (п. п. 288.1-288-6 ст. 288 ПКУ) і правило про виключно грошову форму (ст. 22 ЗУ «Про оренду землі).

«Річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду інвестору-забудовнику на період будівництва і до введення об´єктів містобудування в експлуатацію, але не більше ніж на три роки, встановлюється:

для земель під об´єктами загального користування (вулицями, скверами, парками, площами тощо) та соціально-побутового призначення (дитячими садками, яслами, школами тощо) -1 гривня незалежно від площі;

для земель під іншими об´єктами - 0,03 відсотка їх нормативної грошової оцінки.»

Відповідальність за несплату орендної плати настає на тих самих підставах, як і за несплату земельного податку. Крім того, п.«д» ст. 141 ЗКУ, ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», ст. 782 ЦКУ передбачають право орендодавця на розірвання договору шляхом відмови від нього у разі несплати наймачем орендної плати протягом трьох місяців поспіль.

55. Загальні засади обчислення розміру та справляння земельного податку за різні категорії земель. Пільги зі сплати земельного податку.

Розмір земельного податку встановлюється у вигляді стабільних платежів за одиницю площі земельної ділянки, яка обкладається податком у розрахунку за рік. Ставки податку визначаються окремо за категоріями земель основного цільового призначення, видами і підвидам угідь, групами грунтів і поглядаються у разі зміни цін та інших причин, незалежних від волі землевласників і землекористувачів.

Для земель сільськогосподарського призначення ставки земельного податку з одного гектара угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1%, для багаторічних насаджень – 0,03%.

Ставки земельного податку із земель житлової та громадської забудови, грошову оцінку яких здійснено, встановлюються у розмірі 1% від їх грошової оцінки. Якщо відповідну оцінку земельних ділянок не визначено, то середні ставки земельного податку встановлюються у розмірах, що визначаються відповідно до чисельності населених пунктів з урахуванням коефіцієнтів, які застосовуються для міст Києва, Севастополя та міст обласного значення, за даними таблиці, наведеної у ч.2. ст. 7 Закону України “Про плату за землю”.

Закон містить низку винятків з вищенаведеного загального правила. Так, податок за землі ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, обчисленого за зальними правилами.

Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плата за використання лісових ресурсів, що визначається лісовими законодавством.

Податок за земельні ділянки на територіях та об’єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, справляється у п’ятикратному розмірі відповідного земельного податку.

Ставки земельного податку застосовують з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться Держкомземом за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. У зв’язку з інфляційними процесами в економіці держави грошова оцінка земельних ділянок щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджує Кабінет Міністрів України.

Грошова оцінка земель с/г призначення проводиться окремо по даних землях, землях під багаторічним насадженнями, природними сіножателями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місця розташування та економічної оцінки земель. В основу розрахунку грошової оцінки земель покладено рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земельних ділянок.

Статтею 281 Податкового кодексу чітко визначено категорії фізичних осіб, які мають право на пільги щодо сплати земельного податку, та надано вичерпний перелік видів земельних ділянок та їх розмір, щодо яких зазначені категорії фізичних осіб мають право скористатися пільгами. В нашій області понад 182 тисячі громадян – землевласників та землекористувачів (або 38 відсотків) мають пільги щодо сплати земельного податку.

Зокрема, від сплати земельного податку звільняються інваліди І і ІІ груп, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону №3551-ХІІ, фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.281.2 ст.281 Податкового кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

Для отримання пільги щодо сплати земельного податку фізична особа має подати до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, свідоцтва про народження дітей тощо).