74. Поняття, види та особливості використання земель спеціального несільськогосподарського призначення.

Між тим, на підставі законодавства у правовій доктрині прийнято виділяти загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв´язку, енергетики, оборони та іншого призначення (земель «спеціального несільськогосподарського призначення»).

розміри відповідних ділянок часто визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку норм (для типових об´єктів - залізниць, автомобільних доріг, ліній електропередач, аеродромів, трубопроводів тощо) або затверджених у встановленому порядку проектів (для нетипових об´єктів - промислових підприємств тощо), які, проте, також розробляються відповідно до певних норм. Це дозволяє виділити таку ознаку земель спеціального несільськогосподарського призначення, як нормування розмірів відповідних ділянок

здійснюється внутрішнє та зовнішнє зонування земельних ділянок спеціального несільськогосподарського призначення. Так, навколо потенційно шкідливих об´єктів встановлюються санітарно-захисні зони, де забороняється житлове будівництво та проживання населення, навколо потенційно вразливих об´єктів - охоронні зони тощо (див. тему «Обмеження та обтяження прав на землю»);

у певних випадках території, що призначаються для спеціальних несільськогосподарських потреб, взагалі можуть не відводитися як окремі земельні ділянки. Йдеться, наприклад, про земельні ділянки, призначені для розміщення деяких лінійних об´єктів (ліній зв´язку, електропередач, підземних трубопроводів). Хоча окрема земельна ділянка для розміщення такого об´єкту не відводиться, у зв´язку із розміщенням об´єкту режим відповідної території зазнає істотних змін, зокрема, встановлюється охоронна, санітарно-захисна зона. Може бути встановлено земельний сервітут;

Законодавство в більшості випадків не містить спеціальних правил визначення правового режиму земельних ділянок, що підпадають одночасно під ознаки кількох різновидів зі складу земель промисловості, транспорту, зв´язку, енергетики, оборони та іншого призначення (наприклад, земельних ділянок на перехрещенні лінійних мереж).

75. Поняття та склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Відповідно до ст. 43 ЗКУ, землі природно-заповідного фонду - «це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об´єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об´єктів природно-заповідного фонду.»

Відповідно до ст. 44 ЗКУ, «До складу земель природно-заповідного фонду входять природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об´єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).»

Ч. 1 ст. 46 ЗКУ визначає землі «іншого природоохоронного призначення» дуже нечітко:

«До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.»

На наш погляд, до таких земель можна віднести охоронні зони, що встановлюються навколо об´єктів природно-заповідного фонду (п.«а» ч. 1 ст. 112 ЗКУ, ст. ст.. 39-40 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»). Втім, віднесення або невіднесення земельних ділянок до «земель іншого природоохоронного призначення» саме по собі жодних правових наслідків не тягне.

Ці території не можна віднести до земель природно-заповідного фонду, проте вони мають специфічний природоохоронний режим, що дозволяє віднести території, що резервуються, до земель іншого природоохоронного призначення.

Малишева відносить до земель природоохоронного призначення також водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та смуги відведення. В перспективі велике значення для виконання природоохоронних завдань матиме створювана в Україні екологічна мережа (екомережа).