5. Особливості економічного розвитку: свобода торгівлі та протекціонізм.

Промислове революція порушила баланс сил між провідними державами Єв. З’яв. нові галузі виробництва: хімічна пром. (виробн.. добрив), нафтопереробна галузь, будівництво автомобілів.

Зовнішньоторговельна стратегія мала великий вплив. До початку пром. революції у В. Британії → теорія меркантилізму (з метою накопичення золота). Зростання пром. і с/г виробн. у др. пол. ХІХ ст. → меркантилізм занепав. Поч. процес лібералізації торгівлі. Зниження митних зборів між Фр. і В.Б. Континентальна блокада Наполеона → Фр. збільшила своє виробництво.

1815 – В.Б. прийняла закони, які захищали власного виробника («хлібні закони»). Фр. почала збільшувати мита на анг. товари.

З 30-х рр. ХІХ ст. – лібералізації міжн. торгівлі. Німеччина: ств. митних союзів (1834). В Європі до цього прагнула В.Б. 1846 – скасовано «хлібні закони» і до 1850 р. знизила мита на всі товари. 1860 – договір між Фр. та Анг.

До кін. ХІХ ст. осн. галуззю виробн. було с/г. Третя чверть ХІХ ст. – завершення пром. рев. у Єв. Для великої індустрії нац. ринок стає тісним. Вільна конкуренція прискорила структурну перебудову.

«Велика депресія» - криза в країнах Зх. Єв. з 1873 р. Передумови: с/г криза → завезення замороженого зерна зі США → більшість країн повернулося до протекціонізму.

Характерні ознаки: - пром. революція протікала не рівномірно; - др. чверть ХІХ ст. – індустрія виникає в Нім., Італії; - кін. ХІХ – поч. ХХ ст. – пром. рев. охоплює найвідсталіші країни; - змінено баланс сил, який склався в Єв.; - з’яв. текстильна і металург. промисловості; - пром. рев. → поштовх до техн., соціальних змін, поклала початок індустріалізації.

6. Демографічні процеси в країнах Західної Європи хіх – початку хх ст.

Промислова революція в Єв. спиралася на швидке демограф. зростання. Смертність скоротилася вдвічі. Народжуваність перевищувала смертність на 30%. Велике значення мало збереження реліг. традицій, потреба у «робочих руках» в сім’ях.

- Боротьба з епідеміями → зниження дитячої смертності. Кін. ХІХ ст. – франц. вчений Пастер → боротьба з дифтерією і туберкульозом.

- піднесення промислового і с/г виробництва → загальне підвищення добробуту широких верств населення.

- пропаганда здорового способу життя та гігієни.

Чисельність населення за 50 років подвоїлась.

- Міграція населення з В.Б. та Німеччини до США.

7. Головні тенденції політичного розвитку: лібералізм.

ХІХ ст. – з’явл. «практичні» ідеології. Ідеї перетв. у ідейно-політ. рух. З’яв. лібералізм, консерватизм, соціалізм, націоналізм.

Лібералізм – підгрунтям виникнення стала Фр. революція. 1-й закон – «Декларація прав людини і громадянина» (1789). Опиралося на Просвітництво.

Термін «лібералізм» з’яв. у 1810 р. в Іспанії. Перший автор – Бенжамен Констант (1767-1830) – «Курс конституційної політики» (1816-1820). Розрізняє політичну волю і особисту свободу серед якостей людини.

Політична воля – право здійснювати політ. владу (демократ.). Нові народи – ті, які пройшли Просвітництво. Голос одного громадянина не має великого значення.

Свобода – незалежність від релігії, держави. Свобода релігії, слова, друку. Виступає проти втручання держави в економ. відносини. проти законодавчої регламентації. Піддав критиці теорії Руссою

Джеремі Бентан (1748-1832) – відкидав теорію природного права. Зміст його не визначено і всіма тлумачиться по-різному. Критикує франц. «Декларацію прав людини і громадянина». Право протиставляється закону і є найбільшим руйнівником розуму. Засновник утилітарного лібералізму. Єдино реальними інтересами є інтереси окремих осіб. Продовжував праці Т. Гоббса за обмеження особистих свобод. Не був прихильником повної політ. свободи, щоб вона не завдала шкоди іншим. Його послідовник – Джон Стюарт Мілль.

Джон Остін – засновник аналітичної школи (правової).

Лоренс фон Штайн (1815-1890) – «Соціалізм і комунізм у сучасній Франції» (1842). Передбачав неминучість соц. революцій між найманими робітниками і гром. сусп., яке грунт. на поділі праці. Суспільство ділиться на класи. Держава мала носити надкласовий характер, бо протилежні класи прагнуть опанувати держ. владу і використ. її у своїх інтересах. Засуджує республіку як форму правління. Ідеальна форма правління – конституц. монархія.

В ІСТОРІЇ ЛІБЕРАЛІЗМУ ВИД. 4 ЕТАПИ: 1) лібералізм як антирежимний рух (до 1830); 2) поміркований (доктринерський) лібералізм → практичне втілення теорій, визнання основних прав і свобод громадянина, свобода друку, слова, підприємницької діяльності, совісті (Франсуа Гізо, Адольф Тьєр), право голосу = праву здатності; 3) ліберальна демократія (від 1848) – політ. права, право обирати і бути обраним, загал. виборче право (для чоловіків), віковий ценз. Максимал. забезпечення ліберальних прав і свобод: права на працю, належну її оплату; 4) позитивістський лібералізм (60-70-рр ХІХ ст.) - у всіх країнах Зх. Єв. відб. радикальний злам. В Європі утв. ліберальні держави. Лібералізм остаточно утвердився як ідея.