23. Чартистський рух.

1836-38 – криза надвиробництва в економіці Англії → виникнення могутнього політичного руху робітників – чартизму.

Назва Ч. руху → від петиції, в яких були вимоги мітингувальників: виборче право для всіх чоловіків старше 21 року, таємне голосування, відміна майнового цензу для депутатів, рівні виборчі округи, річний строк парламентських повноважень, таємне голосування (1838).

Рух чартистів очолив Вільям Ловет.

1839 – Лондон – Національний конвент чартистів – методи впливу на парламент за прийняття петиції.

1840-і – Чартистський рух перетинався з фрітрейдерсьим рухом, які хотіли скасувати хлібні закони.

Фрітрейдери – «за» ліквідацію «хлібних законів» → (Роберт Піль) знижено мита на привізні хліби.

1842 – нова криза надвиробництва. Травень 1842 – друга петиція чартистів про народну хартію → протест проти соц. нерівності і низьку заробітну плату робітників. Вимоги: скасувати закон про бідних.

Парламент прийняв закон про скасув. мита на хліб (15.05.1846).Землевласники не були задоволені законом → падіння уряду → розкол серед консерваторів.1845 – «Земельне товариство чарстистів» - здійснення плау земельної реформи → викуплення державою земель, що належали лендлордам, передача їх робітникам у вигляді дрібних земельних наділів.1846 – скасовано навігаційний акт. Міжпартійна боротьба.1847 – запровадж. 10-год робочого дня.

24. Зовнішня політика Великої Британії в п. П. – середині хіх ст.

Зовн. політика В. Б. у 1815-60 рр. зумовлена внутрішніми перетвореннями. 1809-29 – військ. міністр Пальмерстон → здійсн. політику згідно принципу «Pax Britanіса» та балансу сил.

1827-32, Лондон – збори представників В.Б., Фр. та Росії.1832 – Пальмерстон зупинив вплив Фр. у Єгипті.

1856 – Лондон не допустив посилення Росії. Під час громад. війни у США В.Б. таємно підтримувала південні штати.Роль колоній зросла. «Гонка колоній» розпочалася завдяки «навіженому» Наполеону ІІІ та його політиці «національного престижу».

1815 – завойовано Непал; 1842 – Пенджаб, Кашмір; 1854 – Гелуждикистан.50-і рр – почалося повстання проти сипаїв в Індії та 2 опіумні війни в Китаї.

1819 – анг. захопили Сингапур, 1833 – Аден.1841-51 – з островів виїхало 1,2 млн. (Британія) та 1,6 млн. (Ірландія) осіб.

Унія 1801 р. Ірландія → частина В.Б. Спершу рух ірландців був мирний. 1829 – католиків можна було обирати до парламенту, а католицькі єпископи → місце в палаті лордів.

Ірланд. адвокат О’Коннел заснував Товариство ріпіллерів (борців за звільнення), яке використовувало мирні засоби боротьби.кін. 40-х – виникли радикальні організації. 50-і – з’яв. «фенії» - ірландські дрібнобуржуазні революціонери-республіканці.

лютий 1857 – каральні органи анг. організували арешт змовників. після цього ірландці здійснили каральні акції.

25. Економічний розвиток та структура британського суспільства в останній третині хіх – на початку хх ст.

1860-і – В.Б. → своєрідна «фабрика світу». Лондон – 2,8 млн. осіб.

Пд.-Сх. Англія – с/г район. Центр – промисловий регіон; Пн – зона гірничого видобутку.

1846-47 – 1-а криза у В.Б. Причини: - великий голод; - штучна інфляція.

1868-73 – США випереджала В.Б. за абсолютним показником, а в 1873-82 – і за % зростання економіки.

1870 – В.Б. виробляла 32% всіх товарів, пізніше – 14%. Причина → повільний процес осучаснення виробництва.

До І світової війни Анг. залишалася лідером в торгівлі і в банківській справі.

1841-1861 – населення зростає з 27 до 37 млн. осіб.

1866 – в Лондоні проживало бл. 3 млн. осіб.

У др. п. ХІХ ст. → оренда землі – особливо прибуткове явищею

1890-і – бл. 20% населення отримало право голосу. Нижня палата обирається на 7 р. за мажоритарною системою. Все грунтується на партійних осередках.

Тред-юніони, які мали реальний вплив на більшість робітників після епохи чартизму стали співпрацювати з підприємцями; самі підприємці започаткували практику участі робітників у прибутках своїх фірм; широкі верстви населення отримали можливість брати участь у заморських прибуткових операціях безпосередньо та через систему ощадних кас.

Тісний зв’язок між демократизацією британського суспільства та змінами в системі зайнятості населення метрополії → динаміка збільшення кількості населення, зайнятого в торгівлі та комерційному посередницькому обслуговуванні комунікацій.

Зростала чисельність акціонерних товариств та комерційних банків → дозволяло громадянам брати участь в прибутках закордонних комерційних підприємств. Все більше громадян безпосередньо та опосередковано стали брати участь у “великому національному підприємстві” з засвоєння ресурсів периферії. 

Рівень заможності громадян прямо пов’язаний з об’єктивним рівнем їх персональної свободи та рівнем суспільних очікувань. Економіка і політика виступали як взаємопов’язані елементи британського суспільства як цілого.