- •2. Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •3. Нац. Багатство: сутність та структура. Заг. Хар-ка нац. Багатства Укр.
- •4. Трудовий потенціал не: заг. Хар-ка, особливості формування та тенденції розвитку.
- •5. Науково-технологічний та інноваційний розвиток в Укр.
- •6. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
- •7. Реформування відносин власності в не: цілі, механізм, результати.
- •8. Формування конкурентного середовища, розвиток та захист економічної конкуренції в Україні.
- •9.Економ. Свобода та підприємництво в Україні. Розвиток великого та малого бізнесу в не.
- •10. Становлення інституту соц. Партнерства в Україні.
- •11. Показники розвитку не. Ефективність розвитку не.
- •12. Характерні риси структурної організації не.
- •13. Аналіз структури не. Міжгалузевий баланс виробництва (мгб) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)
- •14. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •15. Характеристика агропромислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •16. Стратегія структурної перебудови не: цілі, основні завдання та інструменти структурних перетворень.
- •17. Державний сектор в не: ефективність та функції.
- •18. Система органів державного регулювання не. Функції та повноваження органів державної влади в не.
- •19. Функції держави в не.
- •20. Механізм держ. Регулюв. Не
- •21. Система цілей та пріоритетів розвитку не
- •22. Сутність, призначення та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •23. Соціально-економічне програмування національної економіки. Структура та види програм.
- •24.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.
- •25. Державна програма економічного та соціального розвитку України на 2010 рік.
- •26. Соціальна політика української держави: цілі та пріоритети.
- •27. Рівень та якість життя населення України.
- •28. Методологія визначення індексу людського розвитку. Хар-ка індексу людського розвитку в Україні.
- •29. Соціально-захисна функція держави. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •30.Сучасний стан та проблеми розвитку соціальної інфраструктури в Україні.
- •31.Сутність та цілі зовнішньоекономічної політики української держави. Основні форми, методи та інструменти впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •32. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку не.
- •33. Платіжний баланс країни.
- •34.Характеристика та основні індикатори конкурентоспроможності національної економіки.
17. Державний сектор в не: ефективність та функції.
Державний сектор – комплекс господарських об’єктів, які повністю або частково належать центральним або місцевим органам державної влади і використовуються державою для виконання її функцій.
Державний сектор має два рівні власників: центральний уряд і місцеві (комунальні) органи влади. Нижній рівень влади інколи виокремлюють у комунальну форму власності. Разом вони становлять єдине ціле, розрізняючись як за місцем у сфері економіки, так і за масштабами діяльності.
Державний сектор призначений для того, щоб відтворювати суспільні блага. Суспільні блага — це те, що однаковою мірою доступно всім членам суспільства і не потребує безпосередньої оплати.
Державний сектор виконує низку функцій, основними з яких є такі:
забезпечення діяльності підприємств та галузей господарства, які є малорентабельними і традиційно не становлять інтерес для приватного капіталу, однак розвиток яких визначає загальні умови відтворення (це насамперед галузі економічної інфраструктури — енергетика, транспорт, зв'язок і житлово-побутове господарство);
оздоровлення галузей, уражених кризою (чорна металургія, вугільна промисловість, суднобудування тощо);
підтримка окремих галузей економіки;
сприяння розвитку науково-технічного прогресу;
зміцнення позицій національної економіки на зовнішньому ринку;
охорона навколишнього середовища.
Питання про ефективність державних підприємств є дискусійним.
Відтворення державним сектором суспільних благ, які спрямовані на задоволення нагальних потреб усіх членів суспільства, є аргументом на його користь. Однак велика частка державного сектору в економіці країни стримує розвиток інших форм господарювання, руйнуючи тим самим ринкове середовище.
На державних підприємствах можуть існувати різні системи стимулювання. Деякі з них зумовлені відсутністю конкуренції та можливістю банкрутства. Обмежене використання такого стимулу, як підвищення заробітної плати, та високий ступінь гарантії зайнятості можуть деякою мірою пояснити відмінності у поведінці осіб, які працюють на державних або приватних підприємствах.
Однією з основних переваг державного сектору є те, що завдяки його регулюючій функції зазвичай вдавалося запобігти катастрофічним кризам надвиробництва, захиститися від несподіванок стихії ринку.
Рівень роздержавлення в Україні зумовлений потребою збереження за державою об'єктів медичного обслуговування, освіти, культури, утримання об'єктів фінансово-кредитної системи, музеїв, національних театрів, виставок, бібліотек тощо. Це досить велика частка суспільної власності, яка не може бути приватизована на сучасному етапі. Не можна також приватизувати майно органів державної влади та управління, правопорядку, державної безпеки, армії, золотий і валютний фонди, державні матеріальні резерви.
У приватну власність не передаватимуться унікальні природні об'єкти (ліси, парки, водойми) загальнонаціонального значення. Україна має зберегти єдину транспортну систему (залізничний, повітряний, водний транспорт). Важливість цих потреб (безпека країни, охорона навколишнього середовища, розвиток пріоритетних напрямів науки і техніки, підготовка кадрів, утримання непрацездатного населення), їх загальнонародний характер робить реалізацію потреб на основі державної власності необхідною засадою суспільного життя.