13. Основні етапи дос-я попередня підготовка дослідника, її зміст та значення, інші етапи

• етапи :

• вивчення практичного запити

• формулювання й проблеми

• висування гепотиз про причини явищ, які спостерігаються

• вибір методу дос-я

• використання методу

• формулювання їх діагнозу

• розробка рекомендацій програми психокорекційної (розвивальної роботи)

• здійснення цієї програми, контроль за виконанням

Перший етап "Початок практичної роботи"

Вивчення звертання. яке має форму запита. Для визначення точності запиту проводять спеціальну бесіду з мод., яка зробила запит. Вона є засобом збереження первісної інформації.

Підготовка спеціаліста: рівень професійної кваліфікації (володіння теор. знаннями та різноманітними їх методами обстеження людини)

• Формування їх проблеми на основі вивчення інформ. Про клієнта

• далі щодо історії розвитку проблеми людини.

• Аналіз усвідомлених та неусвідомлених проблем клієнта, новоутворень вікових періодів

  • Висування гіпотез про причини порушень.

  • Вибір методу дос-я

Кількісний базується на ідеї повторюваності, можливості вибору, виявлення статистичних закономірностей

Якісний орієнтується на індивіда, як на унікальну неповторну людину базується на передумові різноманітної детермінації психічних явищ.

Основні форми психологічної допомоги клієнту:

• індивідуальна психічна допомога

• сімейна психотерапія і консультування

• групова психотерапія

• тренінги.

Формування висновку: діагноз ставиться за результатом психологічного обстеження.

Висновки відносні тому,що вони базуються на основі експериментів та спостережень.

Розробка рекомендацій.

Завдання: своєчасна діагностика та попередження негативних наслідків

ΨД. 28. ЕКСПЕРТНІ МЕТОДИКИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ. РОЛЬ ЕКСПЕРТНИХ МЕТОДІВ У ΨДІАГНОСТИЦІ.

ЕКСПЕРТНІ МЕТОДИ (методи розуміння, клінічні методи) – методи, розраховані на професійний досвід, псих.інтуїцію самого психодіагноста. Незамінні там, де не розроблені чи невідомі стандартизовані процедури. Виявляються ефективними по відношенню до психічних явищ, які погано піддаються об’єктивації (суб’єктивні переживання, особистісні смисли, глибинні шари досвіду), а також відносно мінливих явищ, для яких важко створити фіксовану операціональну модель (динаміка цілей, станів, настроїв у групі). Суть методу – у проведенні аналізу проблеми з якісною і кількісною обробкою результатів індивідуальних експертних оцінок.

Якщо їх використовує експерт високої кваліфікації, вони стають більш надійним засобом у випадку індивідуальної психодіагн-ки. Глибокий експертний аналіз є необхідним первинним етапом у розробці будь-якої стандартизованої процедури.

ВИМОГИ ДО ЕКСП-Х МЕТОДІВ: 1) однозначно сформульовані цілі, предмет, галузь застосування методики, контингент досліджуваних (стать, вік, проф.досвід), цілі мають бути конкретизовані. Інструкції по використанню мають містити вказівку на необхідну кваліфікацію експертів, їх кількість для отримання достовірних даних; 2) інструкції повинні пройти випробування на однозначність їх виконання експертами; 3) процедура обробки результатів повинна включати у себе документування проміжних етапів обробки; 4) користувачі-розробники повинні мати змогу відтворити нормативне дослідження; 5) головна організація повинна вести банк даних, забезпечуючи підготовку користувачів.

Будь-яка методика, що не відповідає вимогам, не може вважатись профес-ю психодіагн-ю методикою. Мет-ки повинні проходити атестацію у рамках головних методичних організацій, які повинні мати бібліотеку атестованих пс.діагн-х методик. Вся л-ра по методикам, що не пройшли атестацію, не може вважатись придатною для застосування у практичній психології.

ВИМОГИ ДО ЕКСПЕРТА: компетентність, креативність, відсутність схильності до конформізма, наукова об’єктивність, аналітичність, відсутність консерватизма, позитивне ставлення до інновацій.

ΨД. 30. ПРОЕКТИВНІ МЕТОДИ. ПРОЕКЦІЯ В ΨДІАГНОСТИЦІ. МЕТОД НЕЗАКІНЧЕНИХ РЕЧЕНЬ, МАЛЮНКОВІ МЕТОДИКИ, ТЕСТ ЛЮШЕРА ТА ІН.

ПРОЕКТИВНІ МЕТОДИКИ – сукупність методик, в основі яких лежить метод проекції. Спрямовані на експеримент-не дослідження тих особл-й особистості, які не можна дослідити безпосередньо. Досліджують приховані інтереси, бажання, приховане ставлення до певних речей.

ГРУПИ: 1) асоціативні (Роршах); 2) конструктивні (з окремих елем-в створити образи); 3) інтерпретаційні (ТАТ, м-ка Розенцвейга, м-ка Рене Жиля); 4) катартичні («гарячий стілець»); 5) експресивні (неіснуюча тварина, автопортрет, дім-дерево-л-на).

ОСОБЛИВОСТІ: 1) стимульний матеріал (картинки, ключові слова, сюжети), його невизначеність (досліджуваний сам його інтерпретує, доповнює); 2) завдання; 3) немає єдиних стандартів щодо обробки, аналізу та інтерпретації,переважає якісний аналіз.

ПРОЕКЦІЯ – не тільки механізм захисту (Фрейд), а й обумовленість процесів сприймання слідами пам’яті минулих сприймань. Тобто людина інтерпретує малюнок згідно з минулим досвідом.

Методика незакінчених речень – має кілька інтерпретацій, респондент може дописувати закінчення речень сам, або ж обирати з кількох варіантів.

Тест Люшера - 8 кольорових квадратів. Показуються всі квадрати з проханням вибрати найприємніший. Процедура повтор-ся з рештою. Потім утв-ся ряд кольорів за привабливістю. Інтерпретація згідно із символічним значенням кольору.

Ψ Д. 32. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ МІЖОСОБ.СТОСУНКІВ У ГРУПАХ І КОЛЕКТИВАХ. СОЦІОМЕТРІЯ.

Соціометричний метод - це один з видів опитування, спрямований на кількісне вимірювання і аналіз структури міжособистісних стосунків в малих соціальних групах шляхом фіксації серед членів малої групи зв'язків надання переваги в ситуації вибору.

Був запропонований в 30-х роках американським психологом і психіатром Дж. Морено

При застосуванні соціометричного методу відносини між членами групи з'ясовуються на підставі вибору, негативного вибору та відсутності вибору.

Істотним для соціометричного опитування є те, що вибір чи відхилення одним індивідом іншого відбувається по відношенню до певної змістовної діяльності. Конкретна змістовна ситуація, що характеризується контактом і представлена в якості основи вибору чи відхилення називається соціометричним критерієм. Він формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підставою для встановлення структури відносин.

Проведення соціометричного опитування повинно задовольняти наступним вимогам:

1. Опитування можна проводити лише в групах, які мають певний досвід спільної діяльності.

2. Розмір групи повинен давати її членам можливість активного безпосереднього спілкування

3. Запитання, що задаються, повинні являти собою критерії.

4. Зміст обраного критерію повинний бути ясним та зрозумілим для всіх членів групи, яка досліджується.

5. Необхідно вказати можливу кількість виборів Коли потрібно отримати повну картину взаємовідносин між членами даної групи, дозволяється робити необмежене число виборів (непараметрична процедура). Якщо дослідника цікавлять лише типові елементи структури, то вводиться обмежена кількість виборів (параметрична процедура).

6. Члени групи повинні ясно уявляти собі її границі. Кожний член колективу може вибирати собі партнерів для спільної діяльності тільки в межах свого колективу.

7. Опитування повинне проводитись сторонньою для даної групи особою.

8. Кожний член групи повинен робити вибори самостійно, не радячись з іншими.

Процедура соціометричного опитування складається з кількох етапів.

Підготовча фаза. Дослідник визначає проблему, вибирає об'єкт дослідження, знайомиться з розміром та різноманітними соціально-демографічними характеристиками групи.

Перша фаза. Дослідник входить в прямий контакт з членами групи, прагне викликати довіру до себе. Встановлюється зміст соціометричних критеріїв.

Друга фаза. Проведення опитування. Інструктаж респондентів, роздача карток, їх заповнення респондентами, збір карток.

Фаза обробки. Обробка інформації, подання її в зжатому вигляді, перевірка надійності отриманих даних. Завершуючи фаза. Отримання висновків та рекомендацій.

Обробка інформації включає в себе побудову соціоматриць, соціограм, підрахування соціометричних індексів.

Соціоматриця - матриця зв'язків, за допомогою якої аналізуються внутрішньогрупові стосунки. Будується зведенням всіх результатів опитування з індивідуальних соціометричних карток в загальну таблицю. Дає можливість провести аналіз існуючих зв'язків шляхом перетворення матриць.

Соціограма - графічне зображення зв'язків всередині колективу, які встановлюються на підставі вибору. Соціограма може бути вільною, концентричною, також існує локограма.

Обчислення соціометричних індексів є недостатнім для глибинного вивчення структури відношень, його необхідно доповнювати аналізом підструктур структури взаємовідносин. Підструктура - деяка множина членів групи, що складається з однієї або декількох осіб, що виокремлені за ступенем вираження в них певних якостей. Такими підструктурами є: лідер, ізольовані члени групи, підгрупи, ядро групи та ін.

Сітковий аналіз - система математичних методів, що використовується у дослідженні соціальних мереж. Він сконцентрований на емпіричних соціальних структурах, що фіксують відношення в соціальних системах, де окремими елементами виступають індивіди або їх сукупності. Термін "соціальна мережа" відноситься до індивідів, які зв'язані разом одним або більше соціальним відношенням, таким чином формуючи мережу.

Основні класи дослідницьких завдань у сітковому аналізі:

1. Виявлення структурних та локальних властивостей -визначення центральності, престижу окремих акторів, виділення згуртованих підгруп тощо.

2. Дослідження позицій та ролей.

3. Дослідження характеристик та функціонування певних видів під структур.

4. Вивчення зв'язку між структурою мережі та властивостями окремих її елементів.

Референтометрія – методичний прийом, спосіб виявлення референтності членів групи для кожного індивіда, що входить до цієї групи.

Ψ Д. 34 МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СІМ»Ї ТА СІМ-Х СТОС-В. МАЛЮНОК СІМ»Ї.

Тест сімейних стосунків. Дж. Антони, Е. Бене 1957 р. – призначений для порівняльної оцінки значення, яке мають для дитини різні члени сім*ї (проективний). Д 7-15 р. Дозволяє розкрити відношення Д до найблищих родичів, самої себе. В СНГ не використовується.

Системний тест сім*ї. Проективна методика дослідження особистості. Т. Герінг, І. Вілер, 1986 р. Використовується для вимірювання ступеня близькості і оцінки ієрархії відносин між членами сім*ї. Фігурки з очками, відстань між ними. В СНГ не використовується.

Тест сімейних установок, Джексон.

Малюнок сім'ї. Застосування цієї методики, з метою дослідження міжособистісних стосунків у сім'ї. Виявлення конфліктності, тривожності та почуття неповноцінності. Цей тест дає інформацію про суб'єктивну сімейну ситуацію досліджуваної дитини. Вона допомогає виявити ставлення дитини до членів сімї, сімейні стосунки. Для тесту МС розроблена система кількісної оцінки виділено 5 симптомокомплексів:

1. сприятлива сімейна ситуація;

2. тривожність;

3. конфліктність ( бар'єри між фігурами, витирання окремих фігур, відсутність головних частин тіла, виокремлення окремих фігур або їх ізоляція, член сім'ї, що стоїть спиною, переважання речей.

4. почуття неповноцінності ( автор малюнка непропорційно маленький, розташування фігур у нижній частині аркуша, лінія слабка і переривчаста, ізоляція автора від інших, відсутність автора, автор стоїть спиною).

5. ворожість ( одна фігура на іншому аркуші або на протилежному боці папера, агресивна позиція фігури, закреслена фігура, деформована фігура, обернений профіль, руки, розведені в сторони; пальці довгі, підкреслені).

Ψ Д. 36. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙ МИСЛЕННЯ: АНАЛІЗУ, СИНТЕЗУ, ПОРІВН-НЯ, АБСТРАГ-НЯ, УЗАГ-НЯ.

Для вивчення операцій мислення є такі методики:

1) на досл-ня рівня аналізу і синтезу в розумовій діял-ті дітей (дається таблиця на 6 клітинок і 5 пронумерованих фішок, 3 серії досл-ня, дитині треба розкладати фішки так, щоб певна клітинка залишалась вільною).

2) на досл-ня рівня узагальнення в розум-й д-ті дітей (картки з малюнками, дитині треба з набору малюнків вибрати ті, які мають спільну ознаку).

3) на досл-ня рівня порівняння в розум-й д-ті (методика Завалишиної) (на 2-х малюнках – різні пори року, всі предмети на 1-му відповідають за формою предметам 2-го мал.-ка, але відрізняються в просторовому відношенні – назвати, чим подібні і чим відмінні).

4) на досл-ня процесу порівняння (малюнки: муха і птах, кіт і собака, барабан і скрипка…; експер-р називає по 2 об»єкти і пропонує порівняти їх, назвавши подібні і спільні риси).

Ψ Д. 38. КЛАСИФ-Я Ψ Д- Х МЕТОДІВ (ТЕСТІВ). ВИМОГИ ДО МЕТОДИК, РЕПРЕЗЕНТАТ-ТЬ ТЕСТОВИХ НОРМ. НАДІЙНІСТЬ. ВАЛІДНІСТЬ, ЇЇ ВИДИ, СПОСОБИ ПЕРЕВІРКИ МЕТОДИК НА НАДІЙНІСТЬ І ВАЛІДНІСТЬ.

Тести – стандартизовані і зазвичай короткі і обмежені у часі випробування, призначені для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психол відмінностей між Л.

Особливість – досліджуваному потрібно давати правильні відповіді. В опитувальниках і проективних методиках правильних відповідей не існує.

За формою тести поділяються на:

1) Індивідуальні тести – 1 досліджуваний; 2) Групові тести – група Л;

3) Усні і письмові. Передбачають відкриті, альтернативні відповіді. Бланки.

4) Бланкові, предметні (кубики Кооса), апаратурні (рефлексометр), комп*ютерні – в залежності від застосовуваних у ході дослідження матеріалів чи приладів.

5) Вербальні і невербальні – за характером стимульного матеріалу. Вербальні – вислови, слава; психолінгвістика. Невербальні – картинки, графіки (матриці Равена). Для полегшення дослідження Л з вадами слуху, мовлення чи низьким рівнем освіти.

За змістом:

1) Тести інтелекту;

2) Тести здібностей – загальних і спеціальних;

3)Тести особистості – оцінка емоційно-вольових компонентів псиз діяльності (мотиви, інтереси, емоції, відносини, особливості емо прояву у різних ситуаціях).

4) Тести досягнень – тести успішності.

Надійність – відносна постійність, стійкість, узгодженість результатів тесту при первинному і повторному його застосуванні на одних і тих же самих досліджуваних. Говорить про точність психол вимірювань.

Валідність – комплексна х-ка, що включає, з одного боку, дані про те, чи придатна методика для вимірювання того, для чого її було створено, а з іншого боку, яка її дієвість, ефективність, практична корисність. Відповідність, повноцінність, придатність.

Теоретична валідність – визначається за відповідністю показників досліджуваної якості, отриманих з допомогою методики, показникам, отриманим за допомогою інших методик – таких, з показниками яких повинна існувати теоретично обґрунтована залежність. Кореляція.

Емпірична валідність – перевіряється за відповідністю діагностичних показників реальній поведінці, діями і реакціями, що спостерігаються у досліджуваного. Порівняння показників з реальною поведінкою чи результатами практичної діяльності Л.

Внутрішня валідність – відповідність завдань, субтестів, суджень, що містяться у методиці, загальній меті і замислу методики в цілому. Невалідна (або не повністю валідна) м-ка – завдання вимірюють не те, що вимагається від даної м-ки.

Зовнішня – зв*язок між показниками м-ки і найбільш важливими, ключовими ознаками, що відносяться до поведінки досліджуваного. (емпір валідність).

Валідність м-ки перевіряється і уточнюється в процесі її достатньо тривалого застосування.

ΨД. 47. МІРИ ВЗАЄМОЗВ»ЯЗКУ ПС.Д.ДОСЛ-НЯ. КРЕФ-Т КОРЕЛЯЦІЇ, ЙОГО КІЛЬК-Й ВИРАЗ ТА ЗН-НЯ.

Міри взаємозв’язку. 1) Кореляційний аналіз застосовують для визначення існування зв’язку чи прямої залежності між двома рядами даних, що допомагає встановити, чи можна передбачити значення одного показника, якщо відоме значення іншого показника. Значення коефіцієнту кореляції змінюється від – 1 до + 1. Величини, які знаходяться в цих межах, відображають максимально можливий взаємозв’язок змінних, що порівнюються.

Позитивний кореляційний зв’язок між змінними (r=1)

Негативний кореляційний зв’язок між змінними (r= –1)

При позитивній кореляції збільшення одного показника супроводжується аналогічною зміною другого; при негативній – зростання першого показника означає зменшення другого.

При порівнянні порядкових величин користуються коефіцієнтом рангової кореляції Ч.Спірмена (ρ), при порівнянні інтервальних величин – коефіцієнтом кореляції за К.Пірсоном (r).

Для встановлення взаємозв’язку між парами порядкових величин застосовують коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (ρ).

Коефіцієнт кореляції Персона (r) розраховується на основі відхилень первинних результатів та середнього квадратичного відхилення від їх середньоарифметичного значення.

2) Регресійний аналіз дозволяє вивчати залежність зміни значень змінних від однієї або декількох незалежних змінних (факторів) дає можливість представляти часткові розрізнені дані у лінійному графіку, що приблизно відображає внутрішній взаємозв’язок і дає можливість за однією змінною наближено оцінити значення іншої.

Основне завдання регресійного аналізу – визначити форму зв’язку між ознаками й описати його за допомогою рівняння прямої регресії:

y=a+bx,

де a – вільний член рівняння;

b – коефіцієнт регресії.

Регресійний аналіз використовується при відсутності нормального розподілу даних, а кореляційний аналіз – лише тоді, коли отримані показники розподіляються згідно нормального розподілу (кривої Гаусса).

3) Факторний аналіз – метод множинної кореляції, який дозволяє виявити приховані (латентні) ознаки, а також причини їх виникнення та внутрішні закономірності їх взаємозв’язку. Був відкритий Ч.Спірменом в 1904 році. Цей метод являє собою статистичний інструмент аналізу взаємозв’язку даних.

В результаті факторного аналізу виявляються так звані фактори – причини, які пояснюють множину часних (парних) кореляційних залежностей.