3. Основні проблеми життя в сучасних урбосоціоекосистемах.

Урбанізацією називається процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, який супроводжується постійним збільшенням площі та чисельності їх населення. Урбанізація спричинена припливом у великі міста сільського населення і населення малих міст.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного. Серед негативних наслідків урбанізації слід відмітити певний комплекс соціально-економічних проблем, які в окремих випадках загрожують здоров’ю і навіть існуванню міського населення. Так, висока щільність населення і постійна конкуренція на ринку праці, роблять життя мешканців міст насиченим стресами. Серед соціальних “хвороб”, рівень яких є вищим у містах, залишається невирішеним питання житла, злочинність, наркоманія. Значно загострюється важлива проблема забезпечення населення житлом, яке відповідало би необхідним санітарно-гігієнічним вимогам. Вплив техногенних факторів у містах, що знижують якість життєвого середовища, постійно створює загрозливу ситуацію для здоров’я людей, стає причиною росту захворюваності і смертності.

До основних небезпек життя в урбанізованому середовищі відносять небезпеки забруднення атмосфери міст, забруднення міських приміщень, забруднення питної води, шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення та інші. Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи міста та промисловість.

Автотранспорт дає 70 % усіх токсичних викидів в атмосферу: оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі, сірчані та свинцеві сполуки, гумового пилу при стиранні шин. Місто забруднюється і продуктами згоряння кам’яного вугілля, нафтопродуктів, природного газу. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна його кількість в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам’яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму. Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень, в яких люди проводять більшу частину свого часу (житлові будинки, службові приміщення). Причинами забруднення повітря приміщень є забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах, невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів, аерозолі, очисники, які містять хлор або аміак, лакові та воскові покриття підлоги, зволожувачі повітря, розпилювачі від комах, дим від цигарок. Токсичними матеріалами приміщень є олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, із яких виділяється бензол, толуол та інші речовини.

Для поліпшення якості повітря в приміщеннях рекомендується розводити домашні рослини, робити регулярне вологе прибирання, провітрювання, обладнати кухню витяжною шафою тощо.

За даними ВООЗ вода може містити 13 тисяч токсичних речовин. В реальних умовах вода містить органічні і мінеральні сполуки, мікро і мікроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГКД. Вода проходить декілька стадій очищення та знезараження на відповідних станціях з використанням таких способів очищення: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитися дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус гепатиту та ін. Знешкодити мікроорганізми можна чотирма способами: термічно (скип’ятити); за допомогою сильних окисників, наприклад, хлориду, озону, марганцевокислого калію; впливом іонів благородних металів, зазвичай срібла; фізичними методами, тобто за допомогою ультрафіолетових променів або ультразвуку.

Шум, який присутній в приміщеннях, знижує продуктивність праці на 15-20 %, суттєво підвищує ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років. Нормативні рівні звуку в децибелах для жителів житлових кварталів повинні становити 55 вдень і 45 вночі. Заходами боротьби з шумом є створення мало шумних двигунів і транспортних засобів, віддалення житлових забудов від вуличних магістралей, озеленення. Негативним фізичним чинником міста є вібрація, джерелом якої є рейковий та автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки. Несприятливо впливають і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 Гц) та частот радіохвильового діапазону, які створюються радіоапаратурою, телевізорами, холодильниками тощо.

Для безпеки необхідно на ніч вимикати з електромережі радіоапаратуру, не встановлювати її в спальні тощо.

21.Екологічний паспорт МВВ

Інструкція про зміст та сладання паспорта місць видалення відходів розроблена міністерством охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки країни відповідно до постанови КабМіну України від 3 серпня 1998 р.№1216 “Про затвердження порядку ведення реєстру місць видалення відходів”. Спеціальний паспорт видалення відходів складається власником МВВ. Дані паспорта МВВ після його затвердження і засвоєння реєстраційного номера, вносять до реєстру місця видалення відходів. Паспорт складається за матеріалами інвентаризаціїМВВ на підставі всього комплексу наявної інформації, включаючи вихідні дані проектів, матеріали виробничої паспортизації відходів, дані карток і відомості прибутково-видаткових документів, дані моніторингу та спеціальних робіт, відомості спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, матеріали постійнодіючих комісій з питань поводження з безхазяйними відходами при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування. За відсутності подібних даних щодо МВВ вдасник МВВ здійснює на вимогу місцевої державної адміністрації потрібний обсяг досліджень, робіт чи спостережень достатніх для складання паспорта МВВ. Обсяг та терміни проведення відповідних робіт погоджуються з місцевою державною адміністрацією, відповідальною за ведення реєстру МВВ, а також з органами мінекобезпеки на місцях. Щодо безхазяйних відходів додаткове обстеження для отримання потрібної інформації здійснюється за дорученням місцевої державної адміністрації. Власники МВВ несуть відповідальність за достовірність та повноту інформації наведеної в паспорті.