11. Роль держави в існуванні с-ва

Держава, здійснюючи політ. владу в громадянському с-ві: 1) підпорядковує свою д-сть служінню цьому с-ву; 2) забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєд-сті на засадах соц. справедливості й милосердя; 3) не втруч. в особисте життя людини; 4) регулює сусп. відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел права). З появою держави і права в с-ві виникають нові види сусп. відносин: політичні та правові. Це спонукало до виникнення політ. та правової с-м. Роль держави в орг-ії с-ва і здійсненні політи. влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політ. с-ми. Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною у зовн. відносинах; виступає оф. представником всього або більшої частини населення країни; уособлює суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизначення; має спеціальний апарат упр-ння і примусу, за допомогою якого здатна забезпечити реалізацію своїх ф-цій, охорону прав людини і громадянина, задовольнити загальносоц. та загальнолюдські потреби; з метою реалізації упр-ння с-вом видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юр. норм, а також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав та обов'язків конкретних осіб стосовно до конкретних життєвих ситуацій. Отже, політика держави охоплює всі сфери життєд-сті с-ва. В її основі лежать потреби народу, нації, соц. верств і груп, особи і держави, інших соц. суб'єктів.

12. Як співвідносяться суб’єкт і об’єкт

Головною рисою суб'єкта держ. упр-ння є наявність у нього певної компетенції і владних повноважень, які дають змогу втілювати свою волю у формі управл. рішень, керівних команд, обов'язкових до виконання. Владний вплив, що виходить від суб'єкта до об'єкта упр-ння, дозволяє підпорядковувати волю і д-сть останнього волі першого, що є необхідною умовою досягнення цілей і вирішення завдань, визначених суб'єктом упр-ння. Відповідно об'єкт держ. упр-ння зобов'язаний підкорятися владній волі суб'єкта і в обов'язковому порядку виконувати його рішення. Відповідно можна зробити висновок, що об'єктом держ. упр-ння є с-ма, на яку спрямовується владний вплив суб'єктів упр-ння. Слід зазначити, що між суб'єктом і об'єктом держ. упр-ння не існує абсолютних меж: с-ма, яка управляє, будучи суб'єктом відносно того чи іншого об'єкта, сама, в свою чергу, може бути об'єктом управління з боку іншого суб'єкта. Так, наприклад, обласна держ. адміністрація, що здійснює викон. владу у межах області, є суб'єктом упр-ння щодо районних держ. адміністрацій даної області, одночасно будучи об'єктом упр-ння відносно уряду, останній, в свою чергу, є об'єктом упр-ння з боку глави держави і парламенту. Суб'єкт і об'єкт упр-ння перебувають у постійній динамічній взаємодії, в процесі якої виникають управл. відносини. Взаємодіючи, суб'єкт і об'єкт утворюють процес упр-ння. Ф-ції держ. упр-ння реалізуються через управл. (держ.-управл.) відносини, тобто у процесі цілеспрямованого впливу суб'єкта упр-ння, наділеного розпорядчими правами, на об'єкт упр-ння, що має переважно виконавчі обов'язки.