70. Новий образ світу й людини в xxIст. Прогнози та ймовірні сценарії.
XXI століття і проблема людини.
З настанням століття ще більше загострився інтерес до проблеми людини. Адже здавна предметом інтересу людей, їх життєвих турбот і філософських міркувань стала людина, її життя і смерть, призначення і цінності, природа і сенс існування, перспективи майбутнього, її розвитку. Наростаюча в сучасних умовах критика науки, і особливо природничо-наукового підходу до вивчення людини та її навколишнього світу, усвідомлення його обмеженості, викликали переорієнтацію філософії з науки на культуру. Здійснений цивілізаційний поворот, трансформація індустріальної цивілізації на інформативне суспільство різко підвищують роль людської індивідуальності, творчого початку в людині, у розвитку всіх сфер суспільства.
Відхід з історичної сцени домінуючих ще недавно тоталітарних режимів у багатьох країнах, деколонізація, що прийшла, дедалі більше посилюється тенденція переходу до соціально-орієнтованого демократичного і правового суспільства, катастрофічне падіння матеріального добробуту і соціального статусу людини в Україні, що є наслідком загострення уваги до осмислення екзистенціальності — способу буття, стало важливою особливістю сучасності. В історії розвитку науки про походження людини склалися дві основні тенденції збагнення людини: натуралістична, що випливає з нерозривного взаємозв'язку людини і природи, та ідеалістична, що акцентує увагу на духовності людини. Тенденції доповнюють одна одну і проявляються уже в філософії античності. В сучасності йдуть наполегливі намагання створити так звану розуміючу соціологію, психологію особи, орієнтовані на суб'єкти наукової галузі знань.
У сучасних умовах наука формує так звану картину світу, а філософія ж є теоретично виражений світогляд, де картина світу — лише момент. Для картини світу характерний об'єктивний підхід, де немає волі, спонтанності, творчості. Філософія ж як стрижень світогляду виражає ставлення людини до світу. Адже у сферу філософії входить не навколишній світ людини, а зміст її буття у світі, людина — не просто річ серед речей, а суб'єкт, здатний до зміни світу в самому собі.
За часом випередження прогнози поділяються на короткострокові (до 5 років), середньострокові (10 років) та довгострокові (більше 10 років). Діапазон випередження залежить від багатьох чинників: вихідних даних, методологічних засад і характеру методики, ступеня складності процесу, що аналізується, і т. ін. Чим більший термін випередження, тим ціннішим за інших однакових умов буде прогноз.
Сьогодні, на думку Д. Медоуза, тривогу і страх викликають такі головні тенденції світового розвитку, як підвищені темпи індустріалізації, швидке збільшення населення, непоправне виснаження ресурсів, зростання кількості регіонів, де люди мають недостатнє харчування, погіршення стану довкілля.
Є думка, що зростання виробництва випереджає збільшення населення. Висновок цей ґрунтується на гіпотезі, згідно з якою зростаюча промислова продукція рівномірно розподіляється серед усього населення Землі. Насправді, більша частина світового зростання промислової продукції припадає па розвинуті країни, у яких темпи зростання населення завжди низькі. Розрахунки свідчать, що у процесі економічного зростання збільшується розрив між багатими і бідними країнами (третина населення світу страждає від недоїдання). І хоч загальний обсяг сільськогосподарського виробництва у світі зростає, виробництво продуктів харчування на одну особу в країнах, що розвиваються, ледве зберігається на сучасному, достатньо низькому рівні. Можливість підвищення їх виробництва залежить від наявності невідновлюваних ресурсів. За сучасних темнів використання природних ресурсів і подальшого підвищення їх абсолютна більшість невідновлюваних ресурсів стане вкрай дорогою через сто років.
Основний висновок групи Д. Медоуза такий: за збереження сучасних темпів економічного і демографічного розвитку у XXI ст. настануть виснаження природних ресурсів, масова загибель людей від голоду, забруднення довкілля і т. ін. Для запобігання цьому необхідно вжити заходи щодо обмеження зростання населення і подальшого розвитку індустріалізації у світовому масштабі. До цих висновків можна по-різному ставитися, але, безперечно, над ними слід замислитися.
Теорії загибелі західної цивілізації не обов'язково включають в себе песимістичний сценарій майбутнього, тому що можуть припускати торжество інших цивілізацій та культур.
У зв'язку з розвитком нанотехнологій набув останнім часом у пресі популярність сценарій «сірий слиз», згідно з яким вийдуть з-під контролю нанороботи, які поглинуть всю біомасу Землі. Однак такий сценарій малоймовірний, якщо джерело управління буде знаходитися поряд з цими роботами, тобто будуть вжиті відповідні заходи безпеки.
Згідно з песимістичним сценарієм енергетичної кризи, енергії просто не вистачить на підтримку нашої високотехнологічної цивілізації, і світ повернеться до доіндустріальному стану.
