59. Суспільство як система. Структура суспільства.

Однією з актуальних проблем сучасного суспільствознавства залишається визначення поняття суспільства, незважаючи на те, що визначень суспільства в сучасній літературі є дуже багато. У них виділяються різні сторони суспільства, і це не дивно, оскільки суспільство - виключно складний об'єкт. З огляду на його багаторівневість, неоднозначність, абстрактність і інші характеристики, деякі вчені прийшли до висновку, що єдине, універсальне визначення суспільства дати взагалі неможливо, і всі наявні в літературі визначення так чи інакше зводять суспільство до якого-небудь одній ознаці. З цієї точки зору визначення суспільства можуть бути розділені на три групи:

• суб'єктне - коли суспільство розглядається як особливий самодіяльний колектив людей. Так, С.Г. Спасібенко визначає суспільство як "сукупність всіх способів і форм взаємодії і об'єднання людей»;

• діяльну - коли суспільство розглядається як процес колективного буття людей. Наприклад, К.Х. Момджян визначає суспільство як організаційну форму спільної діяльності людей;

• організаційне - коли суспільство розглядається як,. соціальний інститут, тобто система стійких зв'язків між взаємодіючими людьми і соціальними групами

На відміну від філософії XVII - XVIII ст., Для якої був характерний соціальний атомізм (тобто суспільство розглядалося як механічна сума індивідів), сучасна філософія розглядає людське суспільство як сукупність безлічі різних частин та елементів. Причому ці частини і елементи не ізольовані один від одного, не відокремлені, а навпаки, тісно пов'язані між собою, постійно взаємодіють, внаслідок чого суспільство й існує як єдиний цілісний організм, як єдина система (система визначається як сукупність елементів, що знаходяться в закономірних відносинах і зв'язках один з одним, яка утворює певну цілісність, єдність). Тому для опису суспільства нині широко використовуються загальноприйняті в теорії системи поняття: «елемент», «система», «структура», «організація», «ставлення». Переваги системного підходу очевидні, найважливіша з них полягає в тому, що, вибудовуючи субординацію структурних елементів суспільства, він дозволяє розглядати її в динаміці, допомагаючи уникнути тим самим однозначних, догматичних висновків, які обмежують цінність будь-якої теорії.

Аналіз суспільства як системи передбачає:

• виявлення структури соціальної системи - її елементів, а також характеру їх взаємодії;

• визначення цілісності системи, системоутворюючого фактора;

• вивчення ступеня детермінованості системи, варіативності такого розвитку;

• аналіз соціальних змін, основних форм таких змін

Зрозуміло, при аналізі суспільства як системи варто враховувати його специфіку. Соціальна система відрізняється від систем, що існують у природі, поруч ознак:

• множинністю складових суспільство елементів, підсистем, їх функцій, зв'язків і взаємин;

• різнорідністю, різноякісність соціальних елементів, серед яких, поряд з матеріальними, є і явища ідеальні, духовні.

Особливу специфіку соціальній системі додає унікальність її основного елемента - людини,; володіє можливістю вільного вибору форм і способів своєї діяльності, типу поведінки, що надає розвитку суспільства велику ступінь невизначеності, а отже, і непередбачуваності. Розгляд суттєвих характеристик суспільства дозволяє виділити у ньому як мінливі (динамічні), так і сталі (статичні) елементи. Реальна історія людства — це рух у часі, який здійснюють певні суспільні одиниці або структури. В історії виникали та зникали різні форми організації суспільного життя. Але сьогодні ми можемо сказати: розвинене суспільство має певну, більш-менш усталену структуру. Сучасний стан суспільства вимагає нормального функціонування у ньому принаймні наступних основних елементів: сфери матеріально-виробничої діяльності; сфери економічної діяльності; сфери побуту та сімейних стосунків; сфери соціальних відносин, органів та інституцій (у тому числі - органів управління різного рівня); сфери духовного життя суспільства.

Названа сукупність елементів суспільного життя:

• забезпечує задоволення усіх основних життєвих потреб людини (матеріальних, соціальних, життєвих, творчих та духовних);

• утворює цілість суспільного "організму";

• створює умови для історичного процесування суспільства;

• дає змогу з'ясувати, що саме та з якими особливостями змінюється у суспільній історії.

Які із зазначених елементів суспільного життя можна було б вважати основними, базовими для суспільного життя? У відповідь на це питання слід підкреслити: оскільки йдеться саме про системний характер суспільного життя, то в системі не можна якісь окремі елементи розглядати як провідні, а інші - як другорядні. Системна якість характеризується тим, що, впливаючи на будь-який елемент, ми впливаємо на всю систему загалом. Тому слід говорити про те, що всі названі елементи повинні бути в оптимальних відносинах, що кожен із них повинен виконувати свою функцію у межах системи, не підміняючи, не применшуючи і не гальмуючи всі інші. Якщо ж у будь-якому з цих елементів суспільної системи починають відбуватися руйнівні, кризові процеси, то це неодмінно позначиться на якості та функціонуванні всіх інших. Інколи стверджують, що без успіхів економіки або без розумної політики не може бути нормального суспільного життя. Це слушно, але так само не може його бути без стабільної сім'ї, без нормального функціонування культури, без законності та моралі.