22.Дискреційна та недискреційна фіскальна політика.

Фіскальна політика – це сукупність заходів держави регулювання доходів та державних витрат. Заходи фіскальної політики визначаються поставле­ною метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний доход за допомогою державних витрат, трансфертних сплат і оподаткування. Основою фіскальної політики є бюджет. Бюджет необхідний для досягнення економічної стабільності. Фіскальна політика через дефіцит або перевищення бюджету може бути використана з метою стабілізації економічного розвитку. Свідоме маніпулювання державним бюджетом – це найбільш ефективний інструмент державного впливу на економічне зростання, рівень зайнятості та динаміку цін. До фіскальної політики належить тільки такі маніпу­ляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу. Складовими фіскальної політики держави є: а) дискреційна фіскальна політика; б) недискреційна фіскальна політика (політика автоматичних стабілізаторів).

Дискреційна фіскальна політика – це політика, при якій уряд свідомо маніпулює податковими та державни­ми видатками з метою зміни реального обсягу національ­ного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання. Фіскальна (податково-бюджетна) політика щільно взаємодіє з грошово-кредитною політикою з метою стабілізації економіки.

Автоматичні (вбудовані) стабілізатори – це такі ме­ханізми ринкової економіки, дія яких згладжує спади і підйоми в економіці. Дія автоматичних стабілізаторів впливає на зміну обсягу виробництва, рівня цін і ставок процента. Стабілізатори при зміні попиту забезпечують більш плавну зміну випуску продукту. Дія автоматичних стабілізаторів відображається на величині циклічної дефіциту (профіциту) бюджету. Основним автоматичним стабілізатором є прогресивне оподаткування. Воно впливає на величину особистих доходів та доходів підприємств.

23. Бюджетний дефіцит та управління державним боргом.

Дефіцит держбюджету - це стан, за якого державні закупки перепни ють на певну величину чисті податки. Дефіцит державного бюджету не . безпечним для економіки, якщо він знаходиться на рівні 2 - 3% ВНП, у протилежному разі він негативно відбивається на функціонуванні грошово-кредитної системи і всієї економікою вцілому).

Існують такі причини дефіциту бюджету :

1. падіння доходу в умовах кризового стану економіки;

2. зменшення приросту національного доходу.

3. збільшення бюджетних витрат:

4. непослідовна фінансово - економічна політика.

5. До заходів знищення державного дефіциту відносять:

6. перехід від фінансування до кредитування:

7. скорочення витрат на управління державою

8. реформування системи оподаткуванню

9) підвищення ролі місцевих бюджетів.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть бути:

• грошово-кредитна емісія, яка являє собою інфляційний шлях покриття дефіциту бюджету;

• боргові зобов'язання держави, які являють собою менш інфляційний шлях покриття дефіциту бюджету.

Держаний борг - це загальна сума нагромадженої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, яка дорівнює сумі всіх дефіцитів за ви­рахуванням надлишків бюджетів.

Державний борг має свою, класифікацію

1.Залежно від суб’єктів кредитних відносин (внутрішній- це заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни; зовнішній - це заборгованість держави іноземним громадянами, фірмам, урядам та міжнародн фінан організац).

2.Залежно від структури боргових зобов’язань (монетизований – це борг, що складається з боргів, опосередкований кредитними стосунками держави і банками; немонетизований – це борг, який включає заборгованість держави і державних замовлень та надання послуг державним установам: заборгованість держави з виплат заробітної плати бюджетному сектору економіки; заборгованість з виплат соціальних трансфертів).