12.Нецінові чинники сукупного попиту та сукупної пропозиції

Н ецінові чинники сукупного попиту: 1. Політико – економічні чинники, або змінні, що перебувають під контролем уряду( фіскальна та монетарна політика). 2. Зовнішні чинники, до яких відносять: обсяг виробництва в зарубіжних країнах, динаміка вартості активів та цін на ресурси. 3. Сподівання споживачів та підприємців. До нецінових чинників сукупної пропозиції належать: 1. Реальні – це чинники, які впливають, як коротко, так і в довгостроковому періодах. (обсяг ресурсів та ефективність їх застосування, інтеграція країн у світову економіку, )2. Номінальні – це чинники, які впливають лише на криву короткострокової AS , переміщуючи її вліво або вправо, а природний рівень виробництва і довгострокова крива AS не змінюються. (рівень цін на ресурси

13.„Шоки" (збурення) сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Ш оки попиту — різка зміна AD,різні коливання споживчого та інвестиційного попиту, зміна пропозиції грошей. Скорочення сукупного попиту в короткостроковому періоді зміщує короткострокову криву сукупного попиту ліворуч.

Падіння рівня виробництва свідчить про те, що в економіці почався спад. Зростає безробіття. Зменшуються доходи (рис. 4.10).Шоки пропозиції — це різка зміна сукупної пропозиції: зміна цін на нафту, стихійні лиха, зміни в законодавстві тощо. Зі зменшенням сукупної пропозиції в результаті зростання середніх витрат виробництва короткострокова крива сукупної пропозиції зсувається ліворуч. Обсяг виробництва падає (стагнація), рівень цін зростає (інфляція). В економіці спостерігається стагфляція (рис. 4.12).Наслідки збурення пропозиції: зростання цін, падіння обсягу ВВП, погіршення умов досягнення основних цілей макроекономічної політики.

14.Взаємозв'язок використовуваного доходу і споживання.

Використовуваний дохід (ВД). Фактичний заробіток (за вирахуванням податків) або та частина сукупного національного доходу, що залишається сім’ям та індивідам для споживання та заощадження. Точніше, ВД дорівнює ВНП мінус всі податки, заощадження корпорацій, і амортизація плюс всі урядові та інші трансфертні платежі та урядові виплати процентів

Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Найважливіші складові споживання— продукти харчування, одяг, взуття, книги, предмети особистої гігієни тощо. Розрізняють три групи видатків домогосподарств на споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку та на послуги.

Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання.

С = С0 + ГСС*У

С0 – автономне споживання

У – дохід кінцевого використання

Автономне споживання – це спож, ща не залежить від поточного доходу.

ГСС – коефіцієнт, що показує, яка частка з кожної одиниці додаткових доходів буде спрямована на споживання

ГСС = ΔС/ ΔУ

Це поняття, запроваджене Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі.