- •1. Національна економіка та економічна система
- •2. Предмет та функції макроекономіки
- •3. Методологія макроекономіки
- •4. Сутність та особливості системи національних рахунків.
- •5. Номінальний та реальний ввп. Показники рівня цін
- •6. Цикли ділової активності та їх особливості.
- •7. Безробіття: основні визначення та вимірювання.
- •8. Інфляційні явища в економіці.
- •9. Сукупний попит і його особливості.
- •10.Рівновага сукупного попиту і пропозиції
- •11.Теорії кривої короткострокової сукупної пропозиції
- •12.Нецінові чинники сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •13.„Шоки" (збурення) сукупного попиту та сукупної пропозиції.
- •14.Взаємозв'язок використовуваного доходу і споживання.
- •15.Взаємозв'язок використовуваного доходу і заощадження.
- •16.Інвестиції: сутність та особливості. Нестабільність інвестицій.
- •17.Модель „витрати - випуск".
- •18.Модель „вилучення - ін'єкції».
- •19.Ефект мультиплікатора. Повний мультиплікатор видатків.
- •20.Інфляційний та рецесійний розрив..
- •22.Дискреційна та недискреційна фіскальна політика.
- •24. Сутність грошей та їх агрегати.
- •25. Попит та пропозиція грошей.
- •26. Рівновага на грошовому ринку.
- •27. Цілі, види та інструменти грошово-кредитної політики.
- •28. Рівновага в моделі is - lm.
- •29. Бюджетно-податкова та грош-кред політика в моделі is-lm
- •30. Теорія міжнародної торгівлі
- •31. Світове господарство
- •32. Крива філіпса у коротко- та довгостроковому періодах.
- •33. Соціальна політика в Україні.
- •34. Сутність економічного зростання.
- •35. Сучасні теорії економічного зростання
- •2.Предмет та функції макроекономіки
24. Сутність грошей та їх агрегати.
Гроші є загальним виразником багатства, їх можна безпосередньо перетворити на будь-який товар. Тому якісно вони не мають меж, проте кожна реальна грошова сума кількісно обмежена і на неї можна придбати лише певну кількість благ. Тому існує суперечність між кількісною межею і якісною безмежністю грошей як загального виразника речового багатства. Гроші, що виконують функцію засобу нагромадження вартості, слід відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які постійно створюються у суб’єктів грошового обігу внаслідок короткочасних розбіжностей між поточними грошовими надходженнями і витратами. Такі грошові кошти не припиняють, а лише уповільнюють свій рух, продовжуючи функціонувати як засіб обігу чи засіб платежу. Гроші ж, що обслуговують нагромадження вартості, на певний час виходять з обігу, зупиняють свій рух, і їх маса визначається іншими, більш широкими потребами, ніж потреби грошового обігу. В економічній науці та практиці протягом тривалого часу широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей, в основу якого покладено ступінь ліквідності кожної з них. Склад грошов агрегатів: М0 – гроші поза банками;
М1 = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахун у нац валюті;
М2 = М1 + строкові депозити у національній валюті, кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження;
М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінними паперами власного боргу банків.
Агрегат М1 являє собою грошову масу у вузькому розумінні. В нього включаються два визначальні блоки грошей:
• Готівкові гроші (металеві й паперові)
Обсяг грошової маси в кожному агрегаті визначається різними факторами. Так, обсяг агрегату М1 передусім залежить від обсягу товарообороту та швидкості обігу грошей. Обсяги інших агрегатів визначаються, крім того, розвитком кредитних відносин, рівнем капіталізації грошових доходів суб’єктів обігу тощо. Ці відмінності повинні враховуватись при використанні того чи іншого агрегату в практиці регулювання грошового обігу.
25. Попит та пропозиція грошей.
Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот. На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Пропозиція на грошовому ринку визначається як Ms = m*Mh, де Ms – пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; m - коефіцієнт грошово-кредитнрго мультиплікатора; Mh, - грошова база.