54. Пражурналістські явища. Умови і чинники їх появи та зникнення.

Первинні форми збору, поширення інформації та її коментування дослідники пов’язують з історією Давнього Єгипту. у Луврській колекції папірусів знайдено документ, датований 1750 р. до н. е. (епоха фараона Тутмоса III), в якому міністр Размара коментує кілька статей якогось офіційного органу єгипетського уряду. Тобто можливе існування рукописного єгипетського Палацового журналу.Усі пражурналістські явища за формою можна розподілити на усні, знакові і письмові. До усних відносимо діяльність гомеродромів, ораторство, спілкування в людних місцях. З давніх часів представники державної влади розсилали з наказами та повідомленнями гінців: глашатаїв, дяків, герольдів.. Це й був головний інститут некоментованого інформування в античному світі. Головним інститутом впливу та переконання, обміну думок, а також головним каналом масової комунікації античності було ораторство. Воно, як стрижень, пронизує всю античну цивілізацію від її витоків до самого руйнування. Явищем, що межує між усною та знаковою пражурналістикою, є театральна вистава – одна з найважливіших форм масової комунікації та управління соціальними процесами у стародавній полісній Греції. Давньогрецький театр був масовим явищем: його могли відвідувати одночасно приблизно 20 тис. людей, знаходячись там цілий день. Головними письмовими КМК античності були різноманітні об’яви, надписи на п’єдесталах епонімів, стінах і т.д. та римські прагазети “Acta senatus” та “Acta diurna”. Аннали та приватне інформування також виконували функції комунікції, але все ж таки не масової [11:25–27].

Стосовно до історіографії, в усній культурі функцію комунікації виконували лише ті тексти, що читалися вголос, наприклад, тексти логографів (VІІ–VІ ст. до н.е.), які тяжіли, з одного боку, до документалізму, а з іншого – до цікавості. Логоси дали поштовх для розвитку історіографії і письмової публіцистики.

55. Принципи журналістики.

Журналістська етика не є ситуативною – треба неодмінно дотримуватися кількох незаперечних правил:

Ніколи не можна навмисно публікувати фальшиву інформацію.

Не можна брати хабара в обмін на те, щоб розголосити чи приховати інформацію.

Неправильно писати про тих, у кому ваша персональна чи фінансова зацікавленість.

Точність

Мати правильні деталі для вашої статті, в тому числі цифри й імена, так само важливо, як і вся стаття в цілому.

Неупередженість

Повинні бути представлені всі сторони справи, тоді ваша публікація дасть вашим читачам дійсну картину події або суперечки.

Об’єктивність і справедливість

Конфлікт інтересів

Журналістам слід уникати емоційних чи фінансових стосунків, які заважають неупередженому освітленню новин

ГРОМАДЯНСЬКІСТЬ. Патріотизм -любов до свого народу, до своєї землі, до своєї Вітчизни, відповідальність за її долю, готовність служити їй вірою і правдою (патріот в перекладі з грецької - земляк, співвітчизник).

Де б журналіст не працював - у своїй країні чи за її межами - він мусить керуватися інтересами своєї Вітчизни, свого народу.

СУМЛІННІСТЬ - Добре робити свою справу - це не лише особиста справа журналіста, але й суспільна вимога.

ПРАВДИВІСТЬ - Правда завжди має лежати в основі журналістики як суспільної інституції, що здійснює інформаційне забезпечення людської спільноти.

ОБ'ЄКТИВНІСТЬ неупередженість, відповідність об'єктивній дійсності, протилежність суб'єктивності.

ПРИНЦИПОВІСТЬ - - це передусім наявність чітких моральних принципів, вона є своєрідним стрижнем поведінки і творчості журналіста.