- •1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії.
- •3.Неортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії.
- •6. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •9. Філософія Демокріта.
- •11. Філософія Сократа
- •12.Учення про ідеї та теорія пізнання Платона
- •13 .Ідеальна держава Платона
- •14. Аристотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- •16.Скептицизм в античній філософії
- •17Епікуреїзм в античній філософії
- •18. Апатія, атараксія, евдемонія в елліністичній філософії
- •19. Неоплатонізм в античній філософії
- •20. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •21. Апологетика: примат віри.
- •23. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •24. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •26. Натурфілософія доби Відродження.
- •29. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- •30 Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •31.Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта
- •32. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •34. Просвітництво
- •35. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •36. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- •38. Теорія пізнання і. Канта
- •39. Філософія історії Гегеля.
- •40. Філософія марксизму(діалектичний та історичний матеріалізм
- •41.Формаційна теорія суспільного розвитку к. Маркса
- •42. Філософія Київської Русі
- •38. Філософське вчення г.С.Сковороди.
- •47. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •48.Українська філософія хх ст
- •49. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •50. Філософські ідеї у творчості Лесі Українки
- •51. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •52.Філософія життя (а. Шопенгауер, ф. Ніцше
- •53. Позитивізм і неопозитивізм
- •54.Прагматизм.
- •55. Фрейдизм.
- •56 Неофрейдизм.
- •57. Екзистенціалізм
- •59.Філософія постмодернізму.
23. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
Схоластика (від грецького “схола” — школа) — це специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки, яка зародилася в монастирських школах. Пізніше так стали іменувати всю середньовічну філософію. Схоластика була спрямована на раціональне обгрунтування основ християнського віровчення, насамперед для осмислення і доведення буття Бога. Однією із центральних проблем схоластичної філософії є дискусія про універсали (загальні поняття). У відповідності з тим, як тлумачилося питання про існування універсалій, середньовічна філософія репрезентована двома основними напрямами — номіналізмом, і реалізмом.
Номіналізм (від лат. номен — ім'я, назва) — напрям, який вважав, що реально існують лише поодинокі реальні речі, а загальні поняття є тільки назви або імена. Найвидатнішими представниками є І.Росцелін, Дуне Скот, У.Оккам. Реалізм – це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність (буття) існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Реалізм (Сігер Брабантський, Ансельм Кентерберійський, Фома Аквінський та ін.) продовжує лінію Платона.
24. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
Відомим систематизатором середньовічної схоластики був Фома Аквінський (1225-1274 рр.), який пристосував вчення Арістотеля до католицизму. Його філософські погляди отримали назву томізм. Найвідомішим його твором є “Сума теології”.
За часів Аквінського значно зросла роль наукового і філософського пізнання. Тому було вже неможливо ігнорувати і не помічати досягнення розуму і науки. Аквінський намагався створити таку доктрину, яка б дала можливість контролювати філософське і наукове пізнання церквою.
Фома Аквінський чітко визначає сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але хоч наукове знання об'єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера дійсності, яка недоступна розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є “істини розуму”, предметом теології — “істини Одкровення”.
Але між наукою і вірою, філософією і теологією немає суперечності. Християнська істина стоїть вище розуму, але вона не суперечить йому. Істина може бути одна, бо походить від Бога. Оскільки кінцевим об'єктом теології та філософії і джерелом всякої істини є Бог, то не може бути принципової суперечності між Одкровенням і розумом, між теорією і вірою. Водночас не всі “істини Одкровення” можна довести раціонально. Та це не ознака, що вони не правдиві чи суперечать розуму. Богословські істини "надрозумні", але не "протирозумні".
Наскільки обмежений людський розум стоїть нижче божественної мудрості, настільки філософія нижче теології. А тому філософія і є “служниця теології”. Функції філософії як “служниці релігії” полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтовувати християнські догми. Логічні доведення допомагають краще зрозуміти ці догми і зміцнити віру людини.
Ф.Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п'ять доведень, які стали класичними у західноєвропейській теології:
1. Оскільки все в світі рухається, то має бути “першодвигун”, або “першопоштовх” руху — Бог.
2. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричиною усього є Бог.
3. Все в світі існує не випадково, а з необхідністю. Ця необхідність — Бог.
4. Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.
25. Основні риси філософії Відродження. Філософія Відродження ./15-16 ст. н.е../ - це посередня ланка між середньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням нового часу. У філософії відбувається зміна у її предметності. Поряд з вивченням природи, природних явищ, в центр вивчення ставиться людина, особистість, її творчість, гідність, свобода. Цей новий напрямок одержав назву гуманізму (від лат. humanus – людяний). У філософії відроджується античний матеріалізм і стихійна діалектика; відбувається гостра критика схоластики, софістики, релігії; створюється нова картина світу на основі геліоцентризму – заперечення геоцентричної системи Птоломея. Найважливішою характерною рисою світогляду епохи Відродження була його орієнтація на мистецтво, на свободу індивідуальних здібностей Відродження – людина. Тому філософське мислення цього періоду називають антропоцентристським. На розвиток філософії в цей період значний вплив мав відомий італійський філософ, теолог, географ, механік, астроном і математик, кардинал римської церкви – Микола Кузанський (1401 – 1464). Основні риси філософії епохи Відродження. На завершення розгляду проблем філософії епохи Відродження, як підсумок, слід з’ясувати її основні риси. Ними є: 1. Гуманізм; 2. Геліоцентризм; 3. Критика схоластики; 4. Відродження античної діалектики; 5. Пантеїзм; 6. Повернення до матеріалізму; 7. Дослідження проблем формування держави на переломному етапі переходу до буржуазних суспільних відносин.