- •1.Поняття фінансового ринку та його структура
- •2.Суб'єкти фінансового ринку
- •3.Характеристика об'єктів фінансового ринку
- •4.Поняття і типи фінансової політики
- •5.Характеристика сучасної фінансової політики україни
- •6.Фінансовий механізм
- •7.Управління фінансами в умовах ринкової економіки
- •8.Фінансове планування етапи
- •9.Структура і суть грошового ринку. Об'єкти та суб'єкти
- •10.Характеристика облікового ринку та його особливості
- •11.Інструменти облікового ринку
- •12.Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському ринку
- •13.Операції на міжбанківському ринку
- •14.Поняття і структура валютного ринку
- •15.Основні економічні категорії валютного ринку
- •15.Валютні операції
- •16. Види валютних курсів та угод
- •17.Валютне регулювання та курсова політика центрального банку.
- •18.Види режимів валютних курсів
- •19.Основні методи впливу центробанку на валютний курс
- •20.Структура ринку капіталів
- •22.Суть і функції кредиту
- •23. Банки, як основні учасники ринку капіталів
- •24. Поняття банківського кредиту та джерела його формування
- •25. Класифікація банківських кредитів
- •26.Кредитна політика комерційних банків
- •27. Поняття рцп основні завдання
- •28. Основні функції рп
- •28. Поняття та класифікація цп
- •29. Основні типи та види цп
- •30. Функції і роль цінних паперів в економіці
- •31.Роль цп в економіці україни
- •1. Основні (боргові та права власності):
- •2. Похідні цінні папери (деривативи):
- •33. Поняття та харак-ка основних видів облігацій Ринок облігацій
- •34. Зовнішні облігації та казначейські облігації
- •35. Ринок акцій та перспективи розвитку
- •36.Категорії поділу акцій та його призначення
- •37. Вексель. Види, правове забезпечення вексельного обігу
- •38.Основні види операцій та проблеми вексельного обігу
- •39. Приватизаційні цінні папери основні види операцій з приватизаційними паперами
- •40.Види операцій з приватизаційними паперами
- •41.Банківські цінні папери: поняття та основні види
- •42.Поняття та особливості дохідних фінансових інструментів
- •43. Основні види сурогатів цінних паперів
- •44. Харак-ка основних учасників ринку деривативів
- •45. Характеристика основних похідних фінансових інструментів
- •47.Переваги та недоліки форвардних контрактів
- •48. Поняття ринку фючерсних угод
- •49.Основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрактами
- •50. Поняття та види опціонних контрактів
- •51.Поняття та основні види опціонів відсоткових ставок
- •52.Поняття та історія своп-контрактів Своп-контракт
- •53. Переваги та недоліки своп-контрактів
- •54.Поняття та класифікація фондових бірж
- •55. Харак-ка головних світових фондових бірж
- •56. Біржовий ринок україни етапи становлення та сьогодення
- •57.Позабіржовий ринок цінних паперів
- •58. Фондові індекси : поняття, характеристика, види
- •59. Основні функції фондових індексів
- •60.Рейтинг фондового ринку
- •61. Основи функціонування міжнародного фінансового ринку
- •62. Учасники міжнародного фінансового ринку
- •63.Еволюція євроринків
- •64. Фінансові інструменти міжнародного фінансового ринку
- •65. Міжнародні та регіональні фінансові установи
- •66.Вплив діяльності міжнародних фінансових інститутів на економічний розвиток України
44. Харак-ка основних учасників ринку деривативів
в сучасних умовах деривативи виконують в економічній системі дві важливі функції, створюючи, з одного боку, механізми для проведення операцій хеджування цінових ризиків, а з іншого, дозволяючи біржовим спекулянтам гарантувати свої прогнози і здійснювати спекулятивні операції з метою отримання доходу від різниці в цінах. Відповідно до цього всіх учасників (залежно від мети, з якою вони відкривають свої позиції на ринку деривативів) розподіляють на дві групи: хеджерів і спекулянтів (трейдерів, торговців), хоча мусимо відзначити, що на практиці такий поділ досить умовний.
Хеджер - це учасник ринку, який проводить операції з деривативами з метою зниження (уникнення) цінового ризику, пов'язаного з володінням базовими інструментами. Щодо спекулянтів, то зміст їх діяльності у найширшому розумінні можна визначити як формування певних очікувань на основі прогнозування майбутнього та використання їх для одержання прибутку від різниці в ціні купівлі та продажу фінансових інструментів чи товарів.
На строковому ринку спекулянти приймають на себе ризик хеджерів, тобто ризик зміни ціни базового інструменту протягом форвардного періоду, в надії на те, що сформовані ними очікування виявляться правильними, і це дозволить отримати прибутки. Зрозуміло, що прогнози не завжди втілюються у реальну дійсність, а тому спекулянти можуть не лише вигравати, але й програвати, що на практиці трапляється не так вже й рідко. За деякими оцінками, на західних біржах понад 75% спекулянтів втрачають кошти при проведенні операцій з деривативами. Отже, прибутки спекулянтів за економічним змістом правомірно розглядати як винагороду за прийнятий ризик. І хоча строкові угоди теоретично можуть укладатися між двома хеджерами з полярними позиціями, але на практиці така відповідність є скоріше винятком. Розрив між попитом і пропозицією, створеними хеджерами, можуть усунути тільки спекулянти, а тому ефективна діяльність строкового ринку без їх участі стає досить проблематичною. Тож не підлягає сумніву той факт, що для ефективної роботи строкових ринків необхідні і хеджери, і спекулянти, адже останні забезпечують ринку високу ліквідність, створюючи хеджерам умови для вільної купівлі чи продажу деривативів у великих кількостях у будь-який час.
спекулянти на строковому ринку виконують інформаційну функцію щодо майбутньої динаміки цін. Це пояснюється тим, що спекулятивні позиції відкриваються з огляду на певні очікування, які, в свою чергу, формуються в результаті збирання та комплексного аналізу всієї доступної інформації, такої як дані про обсяги виробництва, урядові звіти, платіжні баланси країн, норми споживання, динаміка ринкових цін та ін. Використання різноманітних сучасних способів прогнозування ринкових цін дозволяє спекулянтам отримувати достатньо надійні прогнози (в противному разі спекулянт змушений буде залишити ринок, оскільки він не матиме джерел поповнення своїх ресурсів), якими можуть скористатися інші учасники ринку, аналізуючи відкриті спекулятивні позиції. Таким чином, прибутки спекулянтів можна трактувати і як винагороду за успішне прогнозування.
Призначення та основна функція строкового ринку полягає у формуванні механізмів хеджування (мінімізації) цінових ризиків. Це дає змогу суб'єктам господарської діяльності стати незалежними від кон'юнктури ринку та забезпечує їх фінансову стабільність. Водночас з деривативами проводяться й операції спекулятивного характеру. Відповідно і всіх учасників строкового ринку розподіляють на дві групи: хеджерів і спекулянтів (грейдерів, торговців). Для ефективної роботи строкових ринків необхідні і хеджери, і спекулянти, адже останні забезпечують ринку високу ліквідність, створюючи хеджерам умови для вільної купівлі чи продажу деривативів у великих кількостях у будь-який час. Строковий ринок за формою організації поділяється на біржовий, де обертаються стандартизовані інструменти - ф'ючерси та біржові опціони, та позабіржовий (форварди, своп-контракти, позабіржові опціони).