- •1.Поняття фінансового ринку та його структура
- •2.Суб'єкти фінансового ринку
- •3.Характеристика об'єктів фінансового ринку
- •4.Поняття і типи фінансової політики
- •5.Характеристика сучасної фінансової політики україни
- •6.Фінансовий механізм
- •7.Управління фінансами в умовах ринкової економіки
- •8.Фінансове планування етапи
- •9.Структура і суть грошового ринку. Об'єкти та суб'єкти
- •10.Характеристика облікового ринку та його особливості
- •11.Інструменти облікового ринку
- •12.Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському ринку
- •13.Операції на міжбанківському ринку
- •14.Поняття і структура валютного ринку
- •15.Основні економічні категорії валютного ринку
- •15.Валютні операції
- •16. Види валютних курсів та угод
- •17.Валютне регулювання та курсова політика центрального банку.
- •18.Види режимів валютних курсів
- •19.Основні методи впливу центробанку на валютний курс
- •20.Структура ринку капіталів
- •22.Суть і функції кредиту
- •23. Банки, як основні учасники ринку капіталів
- •24. Поняття банківського кредиту та джерела його формування
- •25. Класифікація банківських кредитів
- •26.Кредитна політика комерційних банків
- •27. Поняття рцп основні завдання
- •28. Основні функції рп
- •28. Поняття та класифікація цп
- •29. Основні типи та види цп
- •30. Функції і роль цінних паперів в економіці
- •31.Роль цп в економіці україни
- •1. Основні (боргові та права власності):
- •2. Похідні цінні папери (деривативи):
- •33. Поняття та харак-ка основних видів облігацій Ринок облігацій
- •34. Зовнішні облігації та казначейські облігації
- •35. Ринок акцій та перспективи розвитку
- •36.Категорії поділу акцій та його призначення
- •37. Вексель. Види, правове забезпечення вексельного обігу
- •38.Основні види операцій та проблеми вексельного обігу
- •39. Приватизаційні цінні папери основні види операцій з приватизаційними паперами
- •40.Види операцій з приватизаційними паперами
- •41.Банківські цінні папери: поняття та основні види
- •42.Поняття та особливості дохідних фінансових інструментів
- •43. Основні види сурогатів цінних паперів
- •44. Харак-ка основних учасників ринку деривативів
- •45. Характеристика основних похідних фінансових інструментів
- •47.Переваги та недоліки форвардних контрактів
- •48. Поняття ринку фючерсних угод
- •49.Основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрактами
- •50. Поняття та види опціонних контрактів
- •51.Поняття та основні види опціонів відсоткових ставок
- •52.Поняття та історія своп-контрактів Своп-контракт
- •53. Переваги та недоліки своп-контрактів
- •54.Поняття та класифікація фондових бірж
- •55. Харак-ка головних світових фондових бірж
- •56. Біржовий ринок україни етапи становлення та сьогодення
- •57.Позабіржовий ринок цінних паперів
- •58. Фондові індекси : поняття, характеристика, види
- •59. Основні функції фондових індексів
- •60.Рейтинг фондового ринку
- •61. Основи функціонування міжнародного фінансового ринку
- •62. Учасники міжнародного фінансового ринку
- •63.Еволюція євроринків
- •64. Фінансові інструменти міжнародного фінансового ринку
- •65. Міжнародні та регіональні фінансові установи
- •66.Вплив діяльності міжнародних фінансових інститутів на економічний розвиток України
18.Види режимів валютних курсів
Центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:
- фіксований валютний курс;
- "вільно плаваючий " курс;
- "регульований плаваючий " валютний курс;
- систему множинних валютних курсів;
- подвійний валютний курс.
Фіксований валютний курс - це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс встановлюється на основі таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.
Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.
Фіксований курс дає змогу досягти і певних макроекономічних показників. Теоретично обмінна вартість національної грошової одиниці може бути розрахована у такий спосіб, щоб забезпечити стабілізацію будь-якого макроекономічного показника: попиту на гроші, сукупного попиту, індексу імпортних цін тощо.
Вільно плаваючий курс — це співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країни.
Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвиненою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для успішного застосування плаваючого курсу необхідні економічна і політична стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної політики. Водночас за вільного "плавання" валютних курсів зовнішні фактори меншою мірою впливають на стан національної економіки, оскільки плаваючий валютний курс вирівнює попит і пропозицію на іноземну валюту (змінюючись сам, але не змінюючи розміру валютних резервів). Отже, у разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і Центральному банку можна проводити власну грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу.
Регульоване плавання валют. Цей режим характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив Центрального банку країни, який вирівнює різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його передбачуваним і таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти і міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці.
Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний із яких використовується для певних цілей. Ці режими називають системами множинних валютних курсів. Множинні валютні курси можуть бути:
- валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;
- вільними ринковими курсами, встановленими під впливом попиту і пропозиції.
Режими множинних курсів виникають тоді, коли для купівлі та продажу валюти існує більше як один курс або коли курси купівлі та продажу різняться більше як на 2 % (менша різниця між курсами купівлі та продажу слугує для покриття вартості здійснення операцій з іноземною валютою і не передбачає присутності множинних курсів).
Множинні валютні курси використовуються урядами країн, що розвиваються, як засіб для отримання доходів. Доходи виникають під час продажу Центральним банком іноземної валюти імпортерам за ціною (курс пролажу Центрального банку), що значно перевищує ціну, за якою він купує іноземну валюту в експортерів (курс купівлі Центрального банку).
Множинні валютні курси також використовуються в таких країнах для субсидіювання або оподаткування певних секторів економіки. Порівняно високий курс продажу для імпортерів окремих товарів є своєрідним податком на ці товари. Низький курс купівлі для окремих експортерів діє як податок на експорт.
Система множинних валютних курсів має як позитивні, так і негативні аспекти. Вона найприйнятніша для країн, які роблять перші кроки у напрямку ринкової системи курсоутворення та конвертованості національної грошової одиниці. Однак тривале використання цієї системи може негативно вплинути на ефективність процесу відтворення, оскільки поступово нагромаджуються негативні тенденції в розподілі ресурсів, а також змінюється структура цін. Крім того, створюються умови для отримання прибутку не з виробничої діяльності, а з різниці між неоднаковим рівнем валютних курсів унаслідок завищення контрактної ціни імпортних товарів або заниження експортних цін.