Т. І. Гусєва, Т. В. Каратьян

Психологія особистості

Конспект лекцій

Видавництво: Ексмо, 2008р., 160 стор

Дане видання призначене для підготовки студентів до складання іспитів. Основні концепції предмета викладені в доступній формі. Книга буде незамінним помічником для тих, хто бажає швидко підготуватися до іспиту і успішно його здати.

Зміст

Введення

ЛЕКЦІЯ № 1. Особистість та індивідуальність

ЛЕКЦІЯ № 2. Проблема опису структури особистості

ЛЕКЦІЯ № 3. Спори про верховенство впливів середовища і спадковості на розвиток особистості

ЛЕКЦІЯ № 4. Уявлення про структуру особистості в різних психологічних теоріях. Факторний аналіз у вивченні особистості

ЛЕКЦІЯ № 5. Рольові теорії особистості. Поняття про структуру особистості як сукупності соціальних ролей

ЛЕКЦІЯ № 6. Типології особистості, що грунтуються на властивостях індивіда

ЛЕКЦІЯ № 7. Класичне вчення про темперамент. Психологічна характеристика типів нервової діяльності та темпераменту

ЛЕКЦІЯ № 8. Проблема розвитку мотиваційної сфери особистості

ЛЕКЦІЯ № 9. Спрямованість особистості

ЛЕКЦІЯ № 10. Самооцінка особистості

ЛЕКЦІЯ № 11. Особистість і колектив

ЛЕКЦІЯ № 12. Зміни, що відбуваються з особистістю в натовпі

ЛЕКЦІЯ № 13. Міжособистісне спілкування в соціальній групі

ЛЕКЦІЯ № 14. Завантаження та міжособистісні відносини

ЛЕКЦІЯ № 15. Види спілкування

ЛЕКЦІЯ № 16. Міжособистісні відносини в групах і колективах. Поняття психологічної несумісності

ЛЕКЦІЯ № 17. Поняття конфлікту

ЛЕКЦІЯ № 18. Типи конфлікту

ЛЕКЦІЯ № 19. Конфлікт між особистістю і групою

ЛЕКЦІЯ № 20. Основні міжособистісні стилі вирішення конфліктів

ЛЕКЦІЯ № 21. Умови та рушійні сили психічного розвитку

ЛЕКЦІЯ № 22. Розвиток особистості дитини-дошкільника

ЛЕКЦІЯ № 23. Розвиток особистості в молодшому шкільному віці

ЛЕКЦІЯ № 24. Особливості розвитку особистості в підлітковому віці

ЛЕКЦІЯ № 25. Розвиток особистості в ранній юності

ЛЕКЦІЯ № 26. Особливості функціонування особистості в період зрілості. Криза середнього віку

ЛЕКЦІЯ № 27. Інволюційні процеси старіння особистості. Психологія смерті

ЛЕКЦІЯ № 28. Мотиваційні передумови соціалізації особистості

ЛЕКЦІЯ № 29. Соціалізація особистості

Введення

Питання про сутність становлення виду «людина розумна» отримав нові підходи в концепції гармонизирующей еволюції. Відповідно до цієї концепції основним фактором біологічної еволюції був вплив соціальних потреб. Шляхом відбору мутацій і їх рекомбінації поступово перетворювалася генетична програма, яка все більше відповідала необхідності, породжуваної формуються суспільними відносинами. Це виражалося в наростала соціалізації біологічних властивостей людини.

Тварини предки людини мали біологічну сутність. Процес їх гармонізує еволюції був проявом єдності біологічного і соціального. Саме під впливом виникали соціальних потреб стала змінюватися спрямованість самої біологічної еволюції предків людини, і до моменту виникнення виду «людина розумна» склалася особлива генетична програма, властива тільки цьому виду. Цю програму можна назвати соціалізованої. Генетична програма відобразила в молекулярних структурах ДНК необхідність складного мозку, розвиненою руки, прямоходіння, анатомічних особливостей гортані, забезпечують здатність до членороздільної мови, високочутливих сенсорних органів зору і слуху та багато іншого, що складає морфологічні особливості людини. Саме в цьому висловилася насамперед специфіка еволюції біологічних рис людини при со-зберіганні значних ступенів свободи у функціях рук, сенсорних органів і так далі, що в цілому робить людину надзвичайно пластичним.

Біологічне в людині має величезне значення для його життєдіяльності. Для людини як суспільної істоти біологічне виступає в якості необхідної передумови розвитку надбіологіческіх властивостей. Людина в своєму онтогенезі, тобто в процесі індивідуального розвитку, як би відтворює загальні риси свого походження. Протягом часу від запліднення яйця до народження людина, хоча і має соціалізованої генетичною програмою, але, будучи тільки біологічною істотою, підкоряється лише законам біології. Після народження людини на базі біологічних передумов відбувається складний процес формування свідомості, мислення, мови. Цей період у розвитку дитини пов'язаний з перетворенням його біологічної сутності в соціальну і характеризується тим, що зовнішнє у вигляді соціальної програми стає внутрішнім, заломлюючись через інтелект і чуттєво-емоційну сферу людини. Відбувається становлення особистості як індивідуалізованої сукупності суспільних відносин.

Генетична програма людини не втратила свого значення, однак її роль істотно змінилася: у процесі еволюції ця програма набула властивості, що забезпечують готовність новонародженого до подальшого розвитку в адекватних соціальних умовах. Така готовність має достатньо універсальний характер і є типологічним властивістю всіх представників виду «людина розумна». Всі люди завдяки біологічним особливостям їх мозку здатні розвивати свідомість і пов'язану з ним здатність до членороздільної мови. Універсальність такої готовності добре видно на прикладі мови. Свідомість і мова розвиваються практично у кожної дитини. Треба зазначити, що як такі вони не записані в структурах ДНК, а виникають в процесі спілкування. Про универсалізмі людських передумов до промови переконливо свідчить той факт, що дитина здатна оволодіти будь-якою мовою, який він чує після народження.

Важливою особливістю мозку є його неспеціалізованих-ність. Завдяки існуванню комплексів, ансамблів взаємодіючих нейронів, службовців матеріальною базою пізнання і діяльності, людина створює і використовує в своїй свідомості і поведінці необмежену кількість програм.

Цілісність людини, що володіє єдиною соціальною сутністю і поряд з цим наділеного природними силами живого, чуттєвого істоти, заснована на динаміці взаємодії соціального і біологічного.

Взаємодія соціального і біологічного в людині засновано на тому принципі, що простіша форма руху матерії (в даному випадку - біологічно еволюційна) стала основою для виникнення вищої, більш складної форми, в даному випадку - суспільною. Громадська форма руху несвідомих до біологічної, проте в цілісній системі людини між ними в наявності нерозривний зв'язок, взаємодія і єдність.

Соціальна сутність людини виникла на гребені біологічної еволюції. Громадське зміст людини з його трудовими здібностями і соціальними потребами - це нова властивість, не відоме решті природі. Працю, інтелект, людські емоції і воля - все це виникає насамперед як відображення людиною історично сформованих суспільних відносин.

Для кожного даної людини як представника покоління діє стихійно склалася соціальна програма, в якій знаходять своє відображення стан матеріальної і духовної культури, тип суспільних відносин, рівень розвитку продуктивних сил, а також ті конкретні матеріальні і ідеальні взаємини, за допомогою яких формується це покоління. Соціальна програма речовинно представлена ​​технологією, творами мистецтва, архітектурою і безліччю інших «олюднених» предметів. Вона виражена в знакових системах - наукової та художньої літератури, живопису і через різноманітні взаємини людей у ​​великих і малих соціальних групах.

Соціалізація біології людини пронизує все його життя. У зв'язку з цим слід вказати на методологічну необгрунтованість дуалізму в підході до проблеми біосоціальної.

Вивчення людини на стику біологічного і соціального - одна з важливих проблем науки. Багато що в цій області ще не вивчено. Потребує свого вивчення, зокрема, питання про встановлення меж впливу на людину та її розвиток біологічних, природних факторів і механізмів цього впливу.