10. Спеціальні методи криміналістики.

Спеціальні методи криміналістики використовуються для ви-

рішення її завдань. До таких методів перш за все належать техніко-

криміналістичні методи стосовно певних галузей криміналістичної

техніки. Так, вирізняють

методи судової фотографії ;

методи судової балістики;

методи дослідження документів (огляд в косопадаючому світлі,

запилення поверхні порошками, фотографічне виключення) тощо.

Спеціальними є також ідентифікаційні методи.

До спеціальних методів іноді відносять

криміналістичне версирування, криміналістичне планування, кримі-

налістичний аналіз ситуації, криміналістичне експериментування.

Джерелом формування криміналістичних методів є природничі та

технічні науки, а також слідча, судова та експертна практика. Так, у

криміналістиці широко застосовуються фізичні методи , а також хімічні,

біологічні, ґрунтознавчі та ін.

Наприклад, в експертній практиці використовується такий метод, як

рентгеноспектральний аналіз, сутність якого полягає в тому, що, про-

ходячи крізь речовину, рентгенівське випромінювання поглинається і

приводить атоми речовини в збуджений стан. Повернення до вихідно-

го стану супроводжується спектральним рентгенівським випроміню-

ванням. За наявністю спектральних ліній можна визначити якісний, а

за їх інтенсивністю — кількісний склад речовини. При проведенні

різних експертиз використовується емісійний спектральний аналіз. За

допомогою джерела іонізації речовина проби переводиться в стан

парів і збуджується спектр їх випромінювання. Проходячи далі крізь

вхідну щілину спеціального приладу — спектрографу, випромінюван-

ня за допомогою призми або дифракційної решітки поділяється на

окремі спектральні лінії, які потім реєструються на фотоплівці або за

допомогою детектора. Цей метод заснований на встановленні наявно-

сті або відсутності в одержаному спектрі аналітичних ліній, пропор-

ційних концентраціям елементів у пробі. Широко використовується

для дослідження вибухових речовин, металів і сплавів, нафтопродуктів

і паливно-мастильних матеріалів, лаків і фарб.

Спеціальні методи криміналістики можуть бути поділені на:

1) методи науки криміналістики;

2) методи практичної діяльності (які безпосередньо використову-

ються оперативно-розшуковими працівниками, слідчими, прокурора-

ми, суддями).

Методи криміналістики завжди застосовуються комплексно.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

11. Поняття “криміналістична ідентифікаці”.

Термін «ідентифікація» походить від пізньолат. identifi co — ототож-

нюю. Теорія ідентифікації вивчає технічні засоби, методи та прийоми

встановлення тотожності об’єктів, що мають значення для розсліду-

вання злочину.

Питання про тотожність вирішується при розслідуванні різних

злочинів. Водночас встановлення тотожності є встановленням істотних

у справі обставин.

Встановлення тотожності різних об’єктів дає змогу встановити

факти, важливі для розслідування злочину, тобто доказові факти, одер-

жати докази.

Процес встановлення тотожності об’єктів (взуття — за слідами,

особи — за прикметами зовнішності, знаряддя злому — за відбитками

тощо) здійснюється за допомогою різних методів. Теорія ідентифікації

вивчає загальні прийоми, методи та принципи, притаманні усім ви-

падкам встановлення тотожності, і тому називається загальною теорією

криміналістичної ідентифікації.

Для того щоб вирішити питання про тотожність або відмінність,

необхідно в одних випадках здійснити більш-менш складне досліджен-

ня (криміналістичну експертизу), в інших — провести слідчі дії (на-

приклад, пред’явлення для впізнання). Тому розрізняють оперативно-

слідчу та експертну ідентифікації.

В усіх випадках встановлення тотожності являє собою процес, який

охоплює дослідження, порівняння або зіставлення ознак, — такий

процес називається ідентифікацією, або ототожненням. Отже, кримі-

налістична ідентифікація — це процес встановлення індивідуальної

тотожності об’єктів, що мають значення для розслідування злочину

або розгляду кримінальної справи.

Розроблення теорії криміналістичної ідентифікації є досягненням

криміналістики. Криміналісти при з’ясовуванні всіх вузлових питань

ідентифікації виходять із положення щодо діалектичної тотожності, а

саме: немає двох речей, предметів матеріального світу, які б були абсо-

лютно подібними за всіма рисами та ознаками. Кожний об’єкт тотожний

лише сам собі, відрізняється від усіх інших, хоча б і подібних.

Наведене положення є головним в теорії криміналiстичної іденти-

фікації. Тотожність тільки з собою та відносна стійкість ознак й обу-

мовлюють можливість ідентифікації. Положення «об’єкт тотожний

тільки сам собі» дозволяє науково обґрунтувати висновок про тотож-

ність при збігу комплексу ознак.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++