52. Поняття “ідентифікація людини за ознаками зовнішності”.

Габітологія (або габітоскопія)1 — це галузь криміналістичної

техніки, що включає систему теоретичних положень про зовніш-

ні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засо-

бів, які забезпечують збирання, дослідження та використання цих

ознак для ототожнення особи. Науковою основою габітології є дані

анатомії, антропології, біології2.

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності являє собою вста-

новлення тотожності або відмінності конкретної особи в оперативно-

розшукових або кримінально-процесуальних цілях. Така ідентифікація

можлива через індивідуальність зовнішнього вигляду людини та від-

носну його незмінність (стійкість).

Ідентифікованою за ознаками зовнішності є особа, яка перевіряєть-

ся (розшукувана особа). Це може бути підозрюваний, обвинувачений,

підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об’єктами виступають:

1) мисленнєвий образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у

пам’яті свідка, потерпілого, іншої особи; при цьому ототожнення здій-

снюється шляхом пред’явлення для впізнання;

2) матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознім-

ку або відеоплівці;

3) словесний опис зовнішності людини з використанням спеціаль-

ної термінології (наприклад, у криміналістичному обліку розшукуваної

особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);

4) останки людини (труп, частини розчленованого трупа, череп).

На сьогодні існують різні системи для створення суб’єктивних

портретів (методи відтворення зовнішності розшукуваного за показан-

нями очевидців чи потерпілих):

1) синтетичні портрети — виготовляються з фрагментів фото-

зображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під ке-

рівництвом слідчого або оперативного працівника;

2) рисовані портрети — виконуються художниками зі слів очевид-

ців чи потерпілих;

3) фоторобот — комплекти фотографічних зображень частин об-

личчя, які використовуються з певною механізацією;

4) ідентифікаційний комплект рисунків (ІКР) — діапозитивів;

5) комп’ютерний фоторобот — найсучасніший метод формування

суб’єктивного портрета розшукуваної особи; являє собою використання

комп’ютерної програми та засобів комп’ютерної графіки з метою побудо-

ви фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців (або потерпiлих).

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

53. Словесний портрет.

Словесний портрет — це метод опису людини з метою її іденти-

фікації за ознаками зовнішності. Як єдиний метод класифікації та

опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення він був

розроблений наприкінці ХІХ ст. А. Бертільйоном і вдосконалювався

потім іншими криміналістами. Застосовується в оперативно-розшуковій,

слідчій та експертній практиці.

Головними принципами словесного портрета є повнота і система-

тичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовніш-

ньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція,

міміка, мовлення, манера поведінки) і одягу. Принцип систематично сті

означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак;

2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від

загального — до окремого», «зверху донизу»; 3) обов’язкове викорис-

тання спеціальної термінології.

Словесний портрет використовується для: 1) розшуку невідомих

злочинців за їх прикметами; 2) розшуку осіб, які переховуються від

слідства і суду, втекли з місць позбавлення волі; 3) розшуку безвісти

зниклих осіб; 4) встановлення загиблих осіб за неупізнаними трупами;

5) перевірки осіб, заарештованих на слідстві, у суді, місцях виконання

покарань; 6) проведення впізнання живих осіб і трупів; 7) проведення

огляду; 8) експертизи фотозображень з метою ототожнення особи;

9) перевірки документів, що посвідчують особу; 10) проведення

оперативно-розшукових заходів.

Всі ознаки зовнішності поділяють на групи: анатомічні (характе-

ризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови,

риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, які

виявляються зовнішньо, в тому числі поведінки: хода, постава, жести-

куляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших

предметів, що носилися постійно.

Дані зовнішності людини, що підлягають опису. При характери-

стиці загальнофізичних зовнішніх даних описуються стать (чоловіча,

жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом

освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, на-

ціональність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатоміч-

них даних використовуються такі показники, як розміри, контури

(форма), положення, колір. Розміри вказуються зазвичай не в абсолют-

них цифрах, а щодо інших частин (деталей) тіла і передаються через

такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий;

довгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий,

середній, дрібний; товстий, середній, тонкий. Контур описується за

подібністю з геометричними фігурами, а форма — щодо форм поверх-

ні (або за аналогією з загальновідомими предметами).

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++