79. Особливості пред’явлення для впізнання живих осіб, трупів та предметів.

Впізнання живих осіб провадиться у випадках, коли: а) особа, яка

підлягає пред’явленню, не була раніше відома свiдкові, але спостері-

галася ним у зв’язку зі злочинною подією; б) свідок знав раніше

пред’явлену особу, але не може дати необхідних даних про неї.

Процес пред’явлення можна поділити на три стадії. На першій стадії

перед пред’явленням особи для впізнання в присутності понятих їй про-

понують зайняти будь-яке місце серед інших осіб і роз’ясняють її права.

На другій стадії впізнаючий запрошується до приміщення, де знаходять-

ся всі учасники впізнання, його попереджають про кримінальну відпо-

відальність за давання завідомо неправдивих показань (якщо це потер-

пілий або свідок) та за відмову від давання показань (якщо це свідок).

Після цього в особи, яка впізнає, з’ясовують, чи задовольняють її умови,

чи їй добре видно зовнішні прикмети всіх осіб. При позитивній відпо-

віді впізнаючому пропонують подивитися на групу осіб, впізнати серед

них потрібну особу і пояснити, за якими ознаками він її впізнав. При

цьому не треба квапити його з відповіддю, слід дати йому час на обду-

мування. Якщо впізнаючий вагається з відповіддю, можна запропону-

вати пред’явленим особам пройтись по кабінету з метою спостереження

їх у русі чи дозволити пред’явленим особам розмовляти між собою.

Третя стадія полягає у встановленні тотожної чи групової належ-

ності або відмінності конкретного об’єкта. Названі впізнаючим при-

кмети, ознаки повинні бути виражені в певній формі. Виконання цієї

вимоги багато в чому залежить від правильно поставлених йому уточ-

нюючих і конкретизуючих запитань.

У практиці розслідування трапляються два основні випадки

пред’явлення трупа для впізнання. Перший випадок має місце при

організації пред’явлення відразу ж після огляду місця події, і слідчий

часто позбавлений можливості допитати кого-небудь щодо прикмет

невідомої особи, труп якої пред’являтиметься. За таких обставин без

попереднього допиту труп пред’являється мешканцям навколишніх

будинків, вулиць, а також службовим особам, які спілкуються з насе-

ленням. Другий випадок має місце тоді, коли на момент впізнання є

дані про зникнення певної особи, допитують її близьких чи знайомих,

а потім пред’являють їм труп для впізнання.

Особливості пред’явлення для впізнання предметів і тварин зумов-

люються характером об’єктів впізнання і метою, з якою воно прово-

диться. Якщо стосовно предмета, що підлягає пред’явленню, відомі

особливі ознаки, то слідчий повинен підібрати інші предмети з поді-

бними ознаками. Якщо ж відомі тільки його загальні ознаки, то пред-

мет має пред’являтися серед інших об’єктів з однорідними ознаками,

але різними за видовими властивостями.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

80. Фіксація результатів пред’явлення для впізнання.

Згідно зі ст. ст. 85, 176 КПК про пред’явлення для впізнання, як і

про інші слідчі дії, складається протокол. Для фіксації пред’явлення

для впізнання застосовуються також фотографування, кіно-, відео-

зйомка та звукозапис.

Протокол пред’явлення для впізнання повинен мати вступну, опи-

сову та заключну частини.

У вступній частині зазначаються такі дані: місце і дата складання про-

токолу; посади і прізвища осіб, які проводять слідчу дію; прізвища і

адреси понятих; прізвища інших учасників даної слідчої дії (спеціаліст,

працівник міліції та ін.); статті КПК, з додержанням яких проводиться

слідча дія; вказівка про роз’яснення понятим їх прав, обов’язків, а також

про місце безпосереднього проведення цієї слідчої дії. Якщо впізнаючим

є потерпілий чи свідок, то потерпілий попереджається про кримінальну

відповідальність за давання неправдивих показань, а свідок — ще й за

відмову від давання показань із засвідченням цього їхніми підписами.

В описовій частині протоколу викладаються відомості щодо осіб,

яких пред’являють, та інших об’єктів з описом їх прикмет і ознак. Сто-

совно живих осіб зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, вік, зріст,

будова тіла, колір волосся, тип обличчя. Не менш важливо описати в

протоколі ознаки одягу: вид, фасон, колір, покрій тощо. При пред’явленні

предметів зазначаються (наприклад, щодо годинника): форма, розмір,

колір металу корпусу, циферблат, вид кріплення — ремінець, браслет,

ланцюжок тощо. У протоколі повинно бути вказано, що впізнаючий сам

зайняв певне місце серед інших пред’явлених осіб.

У заключній частині протоколу зазначаються час початку і закін-

чення пред’явлення для впізнання, чи проводилися фото-, відеозйомка

(тип апарата, чутливість плівки тощо), зауваження, які надійшли від

учасників пред’явлення для впізнання, якщо такі мали місце. Протокол

підписується слідчим і всіма учасниками даної слідчої дії.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

81. Поняття та види слідчого експерименту.

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у

здійсненні дослідів з метою перевірки того, чи могли відбутися за

певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом. І слідчий,

і науковий експерименти дають змогу вивчати факти шляхом прове-

дення дослідів. Однак слідчий експеримент має власні відмінні риси:

1) його застосування потребує певних процесуальних умов;

2) він відтворює не явище повністю, а лише деякі умови, за яких

відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.

Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко

перелічити всі відомі у практиці розслідування види слідчого експерименту,

тому зупинимося тільки на тих видах, які трапляються найчастіше.

1. Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних

умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні

можливості не тільки бачити, а й розрізняти деталі та особливості

об’єктів у певних умовах.

2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкрет-

них умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту

на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в

момент події злочину, а також те, наскільки істотно ці чинники впли-

вають на можливість почути.

3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути

крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким

експериментом повинна бути встановлена як об’єктивна можливість

вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб’єктивна здатність

на це певної особи або осіб. Важливо з’ясувати, чи може предмет пев-

ної конфігурації та об’єму пройти крізь даний отвір, а також те, чи

може вказана особа проникнути через виявлений пролом.

4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь

дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту голо-

вним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливо сті

вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5. Слідчий експеримент для перевірки можливості настання пев-

них наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експеримен-

ти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експерт-

ного дослідження і застосування спеціальних знань.

6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та профе-

сійних навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді,

коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю

виконати ту чи іншу роботу. В разі заперечення ним цього проводити

слідчий експеримент не рекомендується.

7. Слідчий експеримент для встановлення того, як саме відбулася

подія.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

82. Підготовка до слідчого експерименту.

Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно

старанно підготуватися, а саме:

1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчити матеріали спра-

ви та всі обставини, з огляду на які проводиться слідчий експеримент;

2) визначити умови, в яких має бути проведений слідчий експери-

мент (встановити, як, де, коли і в якій послідовності слід проводити

досліди, скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при

проведенні експерименту на перевірку видимості тощо);

3) визначити учасників експерименту (свідків, обвинувачених,

кількість понятих та ін.). Якщо досліди проводяться у різних примі-

щеннях, а учасники експерименту поділяються на групи, то рекомен-

дується запрошувати більше двох понятих, яких слід підбирати за-

вчасно. Треба пам’ятати, що роль понятих при проведенні слідчого

експерименту полягає в тому, що вони посвідчують можливість якоїсь

події або дії за певних умов. Тому, підбираючи понятих, необхідно

враховувати їх суб’єктивні якості — зір, слух;

4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя при цьому вико-

ристовуватимуться.

Оскільки значення знарядь та предметів при проведенні слідчого

експерименту є важливим, слід завчасно продумати також доставлен-

ня цих предметів до місця експерименту та перевірити їхній стан.

Речові докази, які згодом будуть об’єктами експертного досліджен-

ня, при експерименті використовувати не можна;

5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;

6) перед проведенням слідчого експерименту, як і інших слідчих

дій, рекомендується складати його план. У разі, якщо експеримент є

складним, доцільно складати письмовий план його проведення. Спе-

ціальної форми плану експерименту не існує, однак до плану доцільно

внести такі обставини:

а) місце і час проведення експерименту;

б) кількість учасників та їх розташування;

в) сутність дослідів, їх послідовність та роль учасників експери-

менту при проведенні кожного досліду.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

83. Тактичні правила проведення слідчого експерименту.

Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:

1) слідчий експеримент слід проводити в умовах та обстановці,

максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою

при відтворенні обстановки використовуються протокол місця події,

фотознімки, креслення, показання свідків та обвинувачених;

2) слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці,

де відбулася подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли

факт, який перевіряють, тісно пов’язаний з місцем дійсної події або

умовами цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводить-

ся на цьому самому місці;

3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбу-

лася подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов

чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об’єктивність

результатів експерименту;

4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті

самі знаряддя та засоби, які застосовувалися при події злочину, або

однорідні предмети і знаряддя;

5) для відтворення обстановки учасників треба розташувати саме

так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце прове-

дення дослідів та на точки спостереження;

6) досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови

експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові

результати та достовірно з’ясувати певний факт. Не рекомендується

проводити досліди слідчому або понятим. Для цього повинні бути за-

прошені спеціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спо-

стерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість про-

ведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.

Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті,

заявляє клопотання про проведення того чи іншого досліду, то, як

правило, таке клопотання задовольняється. Під час дослідів слідчому

доцільно робити помітки про їх результати, а у разі потреби фотогра-

фувати окремі моменти досліду або проведення його в цілому.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++