39. Сліди дії вогнепальної зброї.

Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу та гільзах. Вид і

характер слідів залежать від конструкції зброї.

На гільзах, відстреляних з автоматичної зброї, сліди утворюють-

ся: на капсулі — слід від бійка ударника у вигляді вм’ятин (рис. 15)

і сліди переднього зрізу затвора — борозенки і валика; на дінці гіль-

зи — слід відбивача; на ребрі та дні кільцевого паза — сліди від за-

чіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронни-

ка у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм’ятини від країв кожуха за-

твора.

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок

каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок.

Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відпо-

відають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.

На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм’ятини, трі-

щини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання (рис. 16).

У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний кульо-

вий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діа-

метр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру

кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути на-

віть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного

отвору, як правило, менший за діаметр кулі.

Ознаки вхідного отвору:

1) дефект тканини — відсутність її частин;

2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у ви-

гляді кайми завширшки 1–3 мм червоно-бурого кольору;

3) наявність пояска обтирання;

4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при по-

стрілі в упор відбивається дуловий зріз зброї — штанцмарка).

Вихідний кульовий отвір має різні розміри та форму. Найчастіше

краї вихідного отвору нерівні, вивернуті наззовні. Вихідний отвір, як

правило, більший, ніж вхідний.

При пострілі можуть утворюватися сліди рикошету, які виникають

при ударі кулі об перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля

змінює свій напрямок.

Поясок обтирання — одна з важливих ознак кульового ушкодження;

має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок

обтирання утворюється частинами речовин, винесених кулею з каналу

ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлено кулю.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

40. Слідчий огляд вогнепальної зброї та слідів її дії.

Огляд зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється відповід-

но до вимог норм КПК України (ст. ст. 190–193, 195). У разі потреби

слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.

Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєпри-

пасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення

виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку

і місця, з якого було зроблено постріл.

Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують

у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно додержуватися певних

правил. Так, при огляді бойової зброї треба:

1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або

захисному взводі та чи є патрон у патроннику;

2) витягти магазин, оглянути його поверхню;

3) розрядити зброю;

4) вжити заходів щодо відшукання слідів;

5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення

слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

6) встановити, чи немає яких-небудь пошкоджень на зброї або чи

не відсутні які-небудь частини;

7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола.

У протоколі огляду щодо зброї слід вказати: місце виявлення, від-

стань від двох нерухомих об’єктів, положення ствола зброї, вид, сис-

тему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її

частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха

затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані),

слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та

слідів запаху порохових газів.

Огляд і дослідження боєприпасів. Патрони, гільзи, кулі, дріб, кар-

теч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації та дослідженню

при огляді на місці події.

Визначення напрямку пострілу і місця, звідки він був зроблений.

При огляді місця події місце пострілу визначають за допомогою ви-

явлення гільз та за слідами вогнепальних ушкоджень. Напрямок по-

льоту кулі звичайно визначається шляхом візирування.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

41. Поняття “документ“ у криміналістиці. Види документів.

Документ — це матеріальний об’єкт, у якому зафіксовано відо-

мості про які-небудь факти, що відбулися, чи які можна передба-

чити. Термін «документ» походить від лат. documentum — свідчення,

доказ чого-небудь. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види

документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2) графічні (креслення, рисунки, схеми);

3) фотодокументи;

4) кіно- та відеодокументи;

5) фонодокументи;

6) електронні документи.

За юридичною природою документи поділяються на справжні та

підроблені, а за джерелом — на офіційні (паспорт, посвідчення особи,

довідка) та неофіційні (лист, записна книжка тощо).

Обов’язкові відомості, які повинні міститися в документі для ви-

знання його дійсним, називаються реквізитами (від лат. requisitum —

потрібне, необхідне). Такими відомостями, як правило, є найменуван-

ня документа і дата його складання; назва та адреса підприємства

(організації), яке складало документ; сторони, які беруть участь у

здійсненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення

операції; одиниці виміру і обсяг операції (у натуральному та вартісно-

му показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових)

осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або декількох

реквізитів у випадках, передбачених законом, тягне за собою недій-

сність або заперечність документа.

Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинопис-

ним, комп’ютерним, поліграфічним або іншими способами, за до-

помогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних

чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкар-

ською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлен-

ня письмового документа можуть бути використані папір, дерево,

фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за

формою, розмірами, засобами захисту від підроблення, текстом та

іншими елементами.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

42. Слідчий огляд документів.

Огляд документів — це слідча дія, яка полягає в їхньому вивчен-

ні і дослідженні з метою виявлення та фіксації ознак, що надають

документам значення речових доказів. Попереднє дослідження до-

кументів може здійснювати слідчий. При огляді та попередньому

дослідженні документів не слід застосовувати методи, засоби та при-

йоми, які призводять до змінення зовнішнього вигляду і стану доку-

мента. На цьому етапі слідчий з’ясовує такі питання:

1) визначення характеру і призначення документа;

2) аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;

3) вивчення змісту документа;

4) аналіз реквізитів документа;

5) вивчення матеріалів документа;

6) виявлення ознак підроблення документа.

Повне і всебічне технічне дослідження документів здійснюється під

час проведення технічної експертизи — техніко-криміналістичного до-

слідження документів. Об’єктами цього дослідження є зміст документа,

матеріали та знаряддя письма. Технічна експертиза документів поділя-

ється на експертизу реквізитів та експертизу матеріалів документів.

Експертиза реквізитів документів вирішує такі основні завдання:

1) встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів

та їх відбитків;

2) встановлення факту і способу внесення змін до документа (під-

чищення, травлення, дописування, переклеювання фотокарток

тощо);

3) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабковидимих

або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також тек-

стів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що

папір, на якому їх виготовлено, не перетворився на попіл;

4) встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфіка-

ційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засо-

бів за відбитками їх знаків;

5) ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їхніми відбитками;

6) ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їхніми від-

битками;

7) ідентифікація компостерних знаків за просічками;

8) ідентифікація письмового приладдя за штрихами;

9) ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, на-

малювала і/або вирізала зображення, за особливостями навичок ви-

конавця;

10) встановлення належності літер певному комплекту шрифту;

11) визначення відносної давності виконання документа або його

фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетина-

ються.

Експертизою матеріалів документів встановлюються рід, вид

(інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою

яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники тощо), а

також їх спільна родова (групова) належність.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

43. Поняття “техніко-криміналістичне дослідження документів”.

У широкому розумінні документ — це матеріальний об'єкт, на якому у той чи інший спосіб зафіксовано інформацію щодо певних фактів. Це поняття поширюється на письмові акти та документи, кіно- та відеодокументи, креслення, схеми, перфокарти, телеграфні та телетайпні стрічки, магнітні стрічки-фонодокументи, кодові тексти комп'ютерів, машинописні тексти, які засвідчують будь-який факт, явище, подію.

Предметом криміналістичного дослідження є тільки письмові та машинописні документи, на яких мовними засобами (знаками) закріплені думки людини, певні події та факти. Як правило, для виготовлення документів застосовують основу (папір для письма, газетний, друкарський, картон), на яку за допомогою барвника (чорнила, пасти, туші, штемпельної чи друкарської фарби, олівця тощо) наносять інформацію з використанням мовних знаків.

Документи різняться за формою (розміром, наявністю певних реквізитів, захисних засобів, відбитків печаток і штампів, матеріалом) та змістом і поділяються на такі:

• за призначенням — ті, що засвідчують певні факти чи права, і ті, що містять певну інформацію довідкового та іншого характеру;

• за джерелом походження — офіційні, що походять від державних органів, установ, підприємств, організацій, а також підприємств, установ, організацій і фірм різних форм власності, і приватні, що виходять від приватних осіб;

• за способом виготовлення — рукописні, друковані, виготовлені друкарським та іншими поліграфічними способами;

• за походженням — оригінали та копії.

Техніко-криміналістична експертиза не вирішує питання про справжність або фальшивість документів, бо воно є правовим і належить до компетенції слідчого чи суду.

Техніко-криміналістична експертиза документів може бути призначена як під час попереднього розслідування та судового розгляду кримінальної справи, так і під час розгляду цивільних справ. Право призначати таку експертизу мають також нотаріуси і посадові особи, які виконують нотаріальні дії, якщо справжність поданого документа викликає в них сумнів.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++