66. Огляд трупу.

Огляд трупа — це слідча дія, що проводиться слідчим або осо-

бою, яка провадить дізнання, на місці знаходження трупа з метою

виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого,

місце, час, обставини і причини смерті, а також для знайдення

ознак, які вказують на можливого злочинця. Огляд трупа прова-

диться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного

експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа регламентовано

ст. 192 КПК.

При огляді трупа встановлюються фактичні дані, доступні безпо-

середньому спостереженню, фіксуються положення і поза трупа, стать,

приблизний вік, особливості одягу і взуття, предмети, сліди, докумен-

ти, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження та трупні

зміни.

Огляд трупа складається з двох етапів — загального та детального.

При загальному огляді досліджуються:

1) поза трупа та його положення на місці події;

2) зовнішній стан одягу на трупі;

3) знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі.

При детальному огляді досліджуються:

1) ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом);

2) одяг трупа;

3) тіло трупа та ушкодження на ньому.

При огляді оголеного трупа фіксуються:

1) угодованість, колір шкіри, статура, вік та стать;

2) трупні явища (охолодження, висихання тіла, трупні плями, озна-

ки гниття);

3) вид голови та обличчя;

4) вид живота;

5) індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі;

6) ушкодження на трупі.

Частини трупа описуються в такій послідовності: голова — об-

личчя — шия — груди — живіт — спина — руки — ноги.

При огляді одягу і взуття на ньому звертається увага на те, що

саме одягнуто та в якій послідовності; стан одягу і взуття; пошко-

дження (розриви, розрізи, відірвані частини) і забруднення; конфі-

гурація країв пошкодженого одягу (рівні, нерівні та ін.); вміст ки-

шень.

Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбит-

ки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

67. Поняття та види допиту.

Допит — це процесуальна дія, яка являє собою регламентований

кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний

процес спілкування осіб, котрі беруть у ньому участь, спрямований

на одержання інформації про відомі допитуваному факти, що ма-

ють значення для встановлення істини у справі.

Допит є найбільш поширеним способом одержання доказів. У той

же час допит — одна з найбільш складних слідчих (судових) дій; його

проведення вимагає від слідчого високої загальної та професійної

культури, глибокого знання психології людини. Мета допиту полягає

в одержанні повних показань, що об’єктивно відображають дійсність.

Ці показання є джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містять-

ся, — доказами.

Перед допитом слідчий у разі необхідності упевнюється в особі

допитуваного, роз’яснює йому його права та обов’язки, з’ясовує відо-

мості анкетного характеру. Свідок попереджається про кримінальну

відповідальність за відмову від давання показань та за давання завідо-

мо неправдивих показань.

Залежно від різних підстав допит може бути поділений на ті чи інші

види. Так, залежно від процесуального становища допитуваного роз-

різняють допит таких осіб, як свідок, потерпілий, підозрюваний, об-

винувачений, підсудний, експерт. За віковими особливостями допиту-

ваного допит подiляється на допит неповнолітнього, допит дорослого,

допит особи похилого віку. За послідовністю проведення — допит

первинний, повторний (з’ясовуються обставини, про які допитуваний

вже давав показання під час попереднього допиту); додатковий (одер-

жання показань щодо обставин, про які не йшлося під час попередніх

допитів). За суб’єктом проведення — допит, який проводиться слідчим,

дізнавачем, прокурором, суддею. Особливими різновидами допиту є

допит під час очної ставки та перехресний допит.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++