Екзаменаційний білет № 21

1.Ризик та його критерії.

Чим більше чинників впливають на прогнозовану систему, тим вуж­чий горизонт обізнаності і більше помилок у прогнозуванні настання тієї або іншої події. Саме тому, оцінка ринкової кон'юнктури як моментної події має ймовірний характер. Ступінь (можливість) настання непередбачуваної події прийнято зв'язувати з поняттям ризику.

Ризик на ринку визначається непевністю у досягненні результату, як наслідок множини малопередбачуваних дій учасників ринку. Для кожно­го об'єкту ринку існує власний підприємницький ризик (вид ризику): продавця та покупців; інвестора; підприємства; торговельного комерсанта.

Підприємницькі ризики класифікуються за рівнем збитків: ризик по­вних або часткових збитків (банкрутство, інфляційний ризик, фінансо­вий, тощо).

Критерії ризику: ступінь стійкості ринку; тенденції, швидкість і вектор розвитку ринку; оцінка інтенсивності конкуренції; вірогідність ризику; рівень стабільності політичної ситуації.

Фактори ризику: ситуація на локальному ринку; наявність або відсутність конкурентів на ринку; збалансованість попиту та пропозиції, рівень попиту та його тенденція; ступінь забезпеченості фірми товарними, сировинними, грошовими та іншими ресурсами; рівень цін на товари, які реалізує фірма; рівень конкурентоспроможності фірми; конкурентоспроможність товару; кредитоспроможність; стан матеріально-технічної бази.

Для ринку товарів промислового призначення умовно виділяються наступні сфери ризику:

• безризикова сфера (гарантія одержання розрахункового прибутку);

• сфера мінімального ризику (збитки не перевищують розмір чистого прибутку);

• сфера підвищеного ризику (ризик збитків);

• сфера критичного ризику (можливі часткові збитки активів підприє­мства);

• сфера неприпустимого ризику (неліквідний баланс, неплатоспро­можність).

Графічно сфери ризику представлено на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Зони ризику для ринку товарів промислового призначення.

Ймовірність надходження ризику визначається експертами за такою шкалою: 0 - ризик відсутній; 0,1-2,5 - ризик мінімальній; 2,6-5,0 - під­вищений; 5,1-7,5 - критична ситуація(ризик швидше за все виявиться); 7,6-10 - неприпустимий ризик(ризик обов'язково виявиться)

2. Розробка товару при підготовці стратегії "змішаного обслуговування".

Розробляючи ТПП, слід враховувати всі проблеми, пов'язані з його обс­луговуванням. Основні рішення, які слід прийняти при розробці товару,

Ключові рішення	Питання, які слід ставити, приймаючи рішення
1. Визначити рівень технічної ефективності виробу з врахуванням сервісу	1. Який рівень ефективності бажає клієнт (максималь­ний чи мінімальний рівень)? 2. Як ведуть себе конкуренти і які позиції фірми в конкурентній боротьбі? 3. Які побажання щодо розрахункових виробничих затрат? 4. Які побажання щодо розрахункових затрат на технічне обслуговування?
2. Рішення щодо модульного проектування і сумісності, запровадження діагностичних систем	1. Які побажання клієнта щодо швидкості ліквідації поломок обладнання? 2. Який рівень рентабельності сервісу, що базується на заміні модуля, порівняно з традиційною системою ремонту на місці? 3. Який інтерес має сумісність з погляду прибутковості? 4. Яка поведінка конкурентів та їх позиції в конкурентній боротьбі?
3. Рішення щодо майбутньої реконструкції (чи відновлення) товару	1. Чи дасть реконструкція високий рівень рентабельності? 2. Які її переваги порівняно з виробництвом нового обладнання?
4. Визначити розрахункову надійність товару	1. Чи приносить аварійний ремонт значний дохід підприємству? 2. Який вплив рівня надійності на вартість виробництва? 3. Які побажання клієнта щодо рівня надійності? Який рівень є прийнятним? Який рівень надійності у конкурентів? 4. Чи існує можливість зміни рівня надійності протягом строку служби обладнання? 5. Чи існує можливість пропозиції якісних послуг з високим рівнем прибутковості та привабливості?

Продукція повинна розроблятись з орієнтацією на можливість її повного відновлення. Але у кожному конкретному випадку питання реконструкції чи виготовлення нового обладнання розглядається окремо.

Дуже важливо ще на початку розробки товару визначити рівень його розрахункової надійності, тобто прийнятну для клієнта кількість збоїв у роботі ТПП за одиницю часу.

Ця проблема є дуже делікатною і має такі аспекти:

• зростання якості продукції має на меті зменшення кількості збоїв, і є важливим ключовим критерієм при придбанні з боку організації споживача;

• післяпродажне обслуговування все більше стає джерелом доходів виробників ТПП;

• занадто великий рівень надійності може призвести до значного зрос­тання витрат виробництва.

Проблему доцільно вирішувати за двома напрямками: висока надійність та профілактичний ремонт, тобто заміна зношених деталей раніше ніж облад­нання дає збої. Завдяки профілактичному ремонту підтримується постійний контакт між фірмою і клієнтом, а ремонт стає джерелом постійних доходів.