5 Послідовність виконання роботи:
5.1 Вивчіть схему дослідження LC - генератора, приведену на рис.1.
5.2 Назвіть елементи, з яких складається ця схема і поясніть їх призначення.
5.3 Подати напругу живлення 9 В на LC - генератор.
5.4 Тумблер S1 встановити в положення 1-2.
5.5 Змінюючи ємність конденсатора С (С1, С2…) зворотного зв'язку, отримати на виході схеми синусоїдальні коливання.
5.6 Заміряйте напругу на виході LC – генератора Uвих і напругу у ланцюгу зворотного зв'язку UЗЗ для С1= 100 пФ. Данні вимірювань занести у таблицю.
Таблиця
|
Uвих, мВ |
UЗЗ , мВ |
КU |
β |
f, Гц |
ρ, Ом |
Т, с |
С1 =100 пФ |
|
|
|
|
|
|
|
С2 =200 пФ |
|
|
|
|
|
|
|
5.7 Тумблер S1 встановити в положення 1-3.
5.8 Заміряйте напругу на виході LC – генератора Uвих і напругу у ланцюгу зворотного зв'язку UЗЗ для С1= 200 пФ. Данні вимірювань занести у таблицю.
5.9 Замалюйте характеристики LC – генератора для значень ємності конденсаторів С1 і С2 (Uвх = f (t); UвихС1 = f (t); UвихС2 = f (t)).
5.8 Розрахуйте параметри LC – генератора: коефіцієнт зворотного зв'язку β = 1/ КU, коефіцієнт підсилення КU = Uвих / UЗЗ , частоту коливань генератора f = 1/ 2π√LC , період коливань генератора Т = 1/ f, хвильовий опір ρ =√L/C для значень ємності конденсаторів С1 і С2. Визначені дані занести у таблицю.
6 Зміст звіту:
6.1 Найменування та мета роботи.
6.2 Схема дослідження.
6.3 Перелік приладів.
6.4 Вимірювання та розрахунок основних параметрів LC - генераторів.
6.5 Результати вимірювань і розрахунків.
6.6 Характеристики LC - генератора (на міліметровому папері).
6.7 Висновки.
7 Контрольні питання:
7.1 Чим відрізняються електронні автогенератори від підсилювачів?
7.2 Яку форму напруги генерують схеми автогенератора типу LC.
7.3 Чим визначається частота коливань, що генеруються, в генераторі типу RC?
7.4 Назвіть умови самозбудження автогенераторів?
7.5 Що таке коливальна характеристика автогенератора?
7.6 Назвіть умови стабільності схеми.
8 Література :
8.1 Ю.П. Колонтаєвський, А.Г. Сосков, “Промислова електроніка та
мікросхемотехніка: теорія і практикум.».- К.: «Каравела», 2003. – 368 с.
8.2 Лачин В.И., Савелов Н.С. Электроника: Учеб.пособие. 4-е изд. – Ростов н/Д: изд-во «Феникс», 2004. – 576 с. (Серия «Высшее образование».)
8.3 Основи технічної електроніки: У 2 кн. Кн.. 2. Схемотехніка: О-75 Підручник/В.І. Бойко, А.М. Гуржій, В.Я. Жуйков та ін. – К.: Вища шк.., 2007. – 510 с.
Лабораторна робота № 9
Тема: Дослідження компенсаційного стабілізатора напруги
1 Мета роботи: Вивчення принципів роботи стабілізатора напруги компенсаційного типу. Визначення основних параметрів, зняття і побудова амплітудної характеристики компенсаційного стабілізатора.
2 Апаратура та прилади: ПЕОМ, програма Electronics Worbench.
3 Схема дослідження:
Рис.1
4 Основні теоретичні положення:
Суть компенсаційного методу стабілізації зводиться до автоматичного регулювання вихідної напруги.
Компенсаційні стабілізатори – це замкнуті системи автоматичного регулювання із жорстким від′ємним зворотним зв′язком.
У компенсаційних стабілізаторах здійснюється порівняння фактичної величини вихідної напруги з її заданою величиною і залежно від величини і знаку розузгодження між ними автоматично здійснюється корегуюча дія на елементи стабілізатора, направлена на зменшення цього розузгодження.
Схеми компенсаційних стабілізаторів постійної напруги бувають послідовного (рис.3) і паралельного типів (рис.2).
Рис.2 Рис.3
Основним елементом стабілізатора є регулюючий елемент, зміною опору якого досягають стабілізації напруги на навантаженні.
В стабілізаторах паралельного типу регулюючий елемент (РЕ) вмикається паралельно навантаженню (рис.2).
В стабілізаторах послідовного типу регулюючий елемент (РЕ) вмикається послідовно навантаженню (рис.3).
РЕ – регулюючий елемент; П – підсилювач постійного струму; ДОН – джерело опорної напруги Uоп ; Rб – баластний опір; Rн – опір навантаження.