Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Методы синтеза систем автоматической стабилизацииции и позиционирования

.pdf
Скачиваний:
77
Добавлен:
05.09.2019
Размер:
16.31 Mб
Скачать

гральный и дифференциальный законы

диференціальний закони були вико-

были использованы в работе меха-

ристані в роботі механічних пристроїв

нических устройств различной природы

різної природи починаючи з XVIII ст.,

начиная с XVIII в., но первый теоре-

але перший теоретичний аналіз ПІД-

тический анализ ПИД-регулятора был

регулятора був детально описаний і

подробно описан и опубликован рус-

опублікований російським інженером

ским инженером Николаем Минорским

Ніколаєм Мінорським у 1922 р., який у

в 1922 г., который в то время работал

той час працював на морському флоті

на морском флоте США и разрабатывал

США і розробляв автоматичну систему

автоматическую

систему управления

управління рухом судна, яка б

движением судна, которая бы помогала

допомагала

рульовому

корабля

і

рулевому

корабля

и

автоматически

автоматично виконувала деякі його дії

выполняла некоторые его действия [4].

[4]. Засновуючи свій аналіз на реальних

Основывая свой анализ на реальных

спостереженнях корабля, що рухається,

наблюдениях

движущегося

корабля,

Мінорський провів ретельний аналіз і

Минорский провел тщательный анализ

описав корисність ПІД-регулятора для

и описал полезность ПИД-регулятора

систем управління.

 

 

 

для систем управления.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача рулевого состояла в том,

Завдання

 

рульового

полягало

в

чтобы вести корабль по проложенному

тому, щоб вести корабель по прокла-

курсу –

линии на географической карте

деному курсу

– лінії на географічній

моря. В результате наблюдений было

карті моря. У результаті спостережень

замечено, что рулевой, пытаясь вернуть

було помічено, що керманич, нама-

корабль на заданный курс, пово-

гаючись повернути корабель на заданий

рачивает штурвал судна тем сильнее,

курс, повертає штурвал судна тим силь-

чем больше отклонение корабля от

ніше, чим більше відхилення корабля

курса. Формализация этого действия

від курсу. Формалізація цієї дії привела

привела к таким рассуждениям. Пусть

до таких міркувань. Нехай z – відстань

z – расстояние

от

корабля

до

линии

від корабля до лінії курсу: z > 0 , якщо

курса:

z > 0 ,

если корабль отклонился

корабель відхилився від курсу вправо, і

от курса вправо, и

z < 0 , если корабль

z < 0 , якщо

корабель

відхилився

від

отклонился от курса влево, пусть δp

курсу вліво, нехай δp

поворот керма,

поворот руля, причем если

δp > 0 ,

то

причому якщо

δp > 0 ,

то

судно

по-

судно

поворачивается

влево,

если

повертається наліво, якщо

δp < 0 –

то

δp < 0

то

вправо.

Тогда

можно

вправо. Тоді можна використовувати

использовать такое управляющее воз-

такий управляючий вплив:

 

 

действие:

 

 

 

 

 

δp ( t ) = кpz( t ) ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(4.1)

где кp > 0 –

некоторая постоянная.

 

де кp > 0 – деяка стала.

 

 

 

Непрерывное управление рулем по такому закону приведет к тому, что траектория движения судна будет

Безперервне управління кермом за таким законом призведе до того, що траєкторія руху судна буде нагадувати

119

напоминать показанную на рис. 4.2. Чем больше отклонение от курса,

тем больше угол поворота руля: z1 > z2 , z1 > z2 .

Рис. 4.2. Выход корабля на курс при управлении δp (t ) = кpz(t )

показану на рис. 4.2.

Чим більше відхилення від курсу, тим більше кут повороту руля:

z1 > z2 , z1 > z2 .

Рис. 4.2. Вихід корабля на курс при управлінні δp (t ) = кpz(t )

Чем ближе корабль к курсу, тем меньше повернут руль и в конечном итоге можно плавно выйти на курс, где z = 0 и штурвал поворачивать не нужно δp = 0 . Поскольку управляю-

щее воздействие постоянно связано с отклонением δp (t ) = кpz(t ) , то при

отклонении корабля от курса [4], произойдет немедленное поворачивание руля для коррекции положения. Такой тип управления был назван пропорциональным, так как управляющее воздействие пропорционально ошибке.

Наблюдения над работой рулевого были продолжены. Николай Минорский установил, что опытный рулевой не только поворачивает штурвал судна исходя из текущей ошибки курса, но и учитывает также историю предыдущих ошибок положения корабля и скорости изменения ошибки курса (насколько податливо управление корабля в данный момент).

Управление кораблем в условиях

Чим ближче корабель до курсу, тим менше поворот керма і в кінцевому підсумку можна плавно вийти на курс,

де z = 0

і штурвал повертати не

потрібно

δp = 0 . Оскільки управля-

ючий вплив завжди пов'язаний з відхиленям δp (t ) = кpz(t ) , то при відхиленні

корабля від курсу [4] відбудеться негайне повертання керма для корекції положення. Такий тип управління був названий пропорційним, оскільки управляючий вплив пропорційний похибці.

Спостереження над роботою кормчого були продовжені. Ніколай Мінорський установив, що досвідчений кормчий не тільки повертає штурвал судна виходячи з поточної похибки курсу, а й враховує також історію попередніх похибок положення корабля і швидкості зміни похибки курсу (наскільки пластичне управління корабля у цей момент).

Управління кораблем в умовах

120

постоянно присутствующих возмущений (например, бокового течения) требовал такой техники от рулевого: если корабль долгое время идет параллельным курсом к проложенному на карте – т. е. ошибка курса не велика для эффективного действия пропорционального управления, но присутствует постоянно, то рулевой поворачивает штурвал в сторону линии курса тем сильнее, чем дольше действовала ошибка. Формализация этого действия привела к управлению, в котором управляющее воздействие – сумма двух компонентов:

постійно присутніх збурень (наприклад, бічної течії) потребував такої техніки від керманича: якщо корабель довгий час йде паралельним курсом до прокладеного на карті – тобто похибка курсу невелика для ефективної дії пропорційного управління, але присутній постійно, то керманич повертає штурвал в бік лінії курсу тим сильніше, чим довше діяла похибка. Формалізація цієї дії привела до управління, в якому управляючий вплив – сума двох компонентів:

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

δp (t ) = кpz (t ) + кi z(t )dt ,

 

(4.2)

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

где кp > 0 , кi > 0 –

некоторые постоян-

де кp > 0 , кi

> 0 –

деякі постійні, вибір

ные, выбор которых определяет пове-

яких, визначає поведінку регулятора.

дение регулятора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слагаемое, которое добавляет в

Доданок, який добавляє в упра-

управляющее воздействие интеграл от

вляючу

дію

інтеграл

від сигналу

сигнала ошибки, называется инте-

похибки,

називається

інтегральним

гральным управлением: сигнал ошибки

управлінням: сигнал похибки нако-

накапливается за все время работы

пичується за весь час роботи системи і

системы и даже небольшая, но

навіть невелика, але тривало діюча

продолжительно действующая ошибка,

похибка, приведе до компенсації її

приведет

к

компенсирующему

ее

впливу.

 

 

 

 

воздействию.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблема

применения

интеграль-

Проблема застосування інтеграль-

ного управления состоит в том, что в

ного управління полягає у тому, що в

процессе

регулирования

управляющее

процесі

регулювання

управляючий

воздействие совершает заметные коле-

вплив

робить

помітні

коливання

бания вокруг

искомого

постоянного

навколо шуканого постійного значення.

значения. Это объясняется тем, что

Це пояснюється

тим, що накопичена

накопленная

ошибка

в

слагаемом

помилка

в

доданку

t

t

 

 

 

 

 

 

кi z(t)dt

ki z(t)dt

обращается в

ноль, когда

 

 

 

 

0

0

 

 

 

 

 

 

обертається в нуль, коли сигнал

сигнал ошибки изменит свой знак и

похибки змінить свій знак і тривалий

продолжительное

время

проинтегри-

час проінтегрується. Тому відбувається

руется.

Поэтому

происходит

сле-

таке: якщо деякий час похибка була

121

дующее: если некоторое время ошибка

позитивною

z(t) > 0 ,

то

накопичена

была

положительной

z(t) > 0 ,

то

похибка

приводить до

позитивного

накопленная

 

ошибка

приводит

к

управляючого

діяння

z(t) > 0 , але

положительному

управляющему

воз-

навіть коли похибка в результаті буде

действию z(t) > 0 , но даже когда ошиб-

скомпенсована

z(t) = 0 ,

то інтегральна

ка в результате будет скомпенсирована

складова продовжить діяти і вихід

z(t) = 0 , то интегральная составляющая

системи перевищить бажаний

z(t) < 0 ,

продолжит действовать и выход систе-

що триватиме доти, доки негативний

мы превысит

желаемый z(t) < 0 ,

что

сигнал

похибки

не

компенсує

будет продолжаться до тех пор, пока

накопичену

 

до

цього

позитивну

отрицательный

сигнал

ошибки

не

помилку. В результаті цього виникають

скомпенсирует

накопленную

до этого

тривалі

 

затухаючі

 

коливання

положительную ошибку. В результате

управляючої змінної, що небажано з

этого

возникают

продолжительные

точки зору якості управління.

 

затухающие

колебания

управляющей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

переменной, что нежелательно с точки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

зрения качества управления.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для решения этой проблемы в

 

Для вирішення цієї проблеми в

управляющее

воздействие

добавили

управляючий вплив додали ще один

еще один компонент, который подавля-

компонент, який пригнічує інтегральне

ет интегральное управления при значи-

управління

при значних

коливаннях

тельных колебаниях сигнала ошибки,

сигналу похибки, залишаючи його дію

оставляя его действие только при мА-

тільки при малих і тривалих похибках.

лых и продолжительных ошибках. Этот

Цей

компонент

диференціальне

компонент –

дифференциальное управ-

управління, яке додається в формулу

ление, которое добавляется в формулу

(4.2) як третій доданок:

 

 

 

(4.2) как третье слагаемое:

 

 

 

 

 

dz (t )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

δp (t ) = кpz (t ) + кi z (t )dt + кd

,

 

 

 

(4.3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

dt

 

 

 

 

где кp > 0 , кi > 0 , кd > 0

 

 

 

кp > 0 ,

кi > 0 ,

 

> 0

 

 

– пропорцио-

де

кd

пропор-

нальный, интегральный и дифференци-

ційний, інтегральний і диференціаль-

альный коэффициенты ПИД-регулятора

ний коефіцієнти ПІД-регулятора від-

соответственно.

 

 

 

 

повідно.

 

 

 

 

 

 

 

 

В 1935 г. инженер С. Д. Митерев

 

У 1935 р. інженер С. Д. Мітєрєв

описал

три

составляющих регулятора

описав три складових регулятора у

во временной области, а в 1939 г. в

часовій області, а у 1939 р. в Taylor

Taylor

Instrument

Corporation

создали

Instrument Corporation створили само-

самописец (Fulscope) с пневматическим

писець

(Fulscope)

з

пневматичним

контроллером, в принцип работы

контролером, в принцип роботи якого

которого

заложен

ПИД

закон

закладено ПІД закон управління.

управления. Позже, в 1942 г. Зиглер и

Пізніше, у 1942 р. Зіглер і Нікольс роз-

Никольс разработали

методику

[2]

робили методику [2] настроювання про-

122

настройки пропорционально-инте- грально-дифференциального регулятора.

После появления микропроцессоров в 1980-х годах развитие ПИДрегуляторов происходит нарастающими темпами. Общее количество публикаций по ПИД-регуляторам за 9 лет – с 1973 г. по 1982 г. – составило 14 шт., с 1983 г. по 1992 г. – 111 шт., а за период с 1998 г. по 2002 г. (всего за 4 года) – 225 шт. На семинаре IFAC (International

Federation of Automatic Control) в 2000 г. было представлено около 90 докладов, посвящённых ПИД-регу- ляторам. Количество патентов по этой теме в январе 2006 г. составило 364 шт.

ПИД-регулятор относится к наиболее распространённому типу регуляторов. Порядка 90...95 % регуляторов, находящихся в настоящее время в эксплуатации, используют ПИД алгоритм. Причинами их популярности являются простота построения и промышленного использования, ясность функционирования, пригодность для решения большинства практических задач.

порційно-інтегрально-диференціально- го регулятора.

Після появи микропроцесорів у 1980-х роках розвиток ПІД-регуляторів відбувається наростаючими темпами. Загальна кількість публікацій щодо ПІД-регуляторів за 9 років – від 1973 р. до 1982 р. – становить 14 шт., від

1983 р. до 1992 р. – 111 шт., а за період від 1998 р. до 2002 р. (усього за 4 роки)

225 шт. На семінарі IFAC

(International Federation of Automatic Control) у 2000 р. було представлено близько 90 докладів, присвячених ПІД- регуля-торам. Кількість патентів з цієї теми у січні 2006 р. становила 364 шт.

ПІД-регулятор належить до найбільш розповсюдженого типу регуляторів. Приблизно 90...95 % регуляторів, що знаходяться зараз в експлуатації, використовують ПІД алгоритм. Причинами такої високої популярності є простота побудови і промислового використання, ясність функціонування, придатність для вирішення більшості практичних завдань.

4.2. Технология синтеза САУ

4.2. Технологія синтезу САУ

методом модального управления

методом модального управління

Задача синтеза САУ с помощью метода ЛАЧХ заключается в модернизации исходной САУ с помощью корректирующих элементов, обеспечивающих требуемые запасы устойчивости и показатели качества.

Этапы синтеза можно представить в виде блок-схемы (рис. 4.3).

Завдання синтезу САУ за допомогою методу ЛАЧХ полягає у модернізації початкової САУ за допомогою коригувальних елементів, що забезпечують необхідні запаси стійкості й показники якості.

Етапи синтезу можна подати у вигляді блок-схеми (рис. 4.3).

4.2.1. Подготовка исходных данных

4.2.1. Підготовка вихідних даних

Первым шагом при подготовке

Першим кроком при підготовці

123

исходных данных для решения задачи

вихідних даних для вирішення задачі

синтеза

корректирующего

елемента

синтезу коригувального елемента є

является

формирование

структуры

формування структури об'єкта автома-

объекта автоматического управления и

тичного управління і системи в цілому

системы в целом (рис. 4.4).

 

(рис. 4.4).

Рис. 4.3. Блок-схема этапов синтеза

Рис. 4.3. Блок-схема етапів синтезу

САУ

САУ

124

Рис. 4.4. Функциональная схема САУ: УМ – усилитель мощности; ИО – исполнительный орган; ОУ – объект управления; Д – датчик; uз ( t )

задающее воздействие; u ( t ) – отклонение; u ум ( t ) – напряжение усилителя мощности; u ( t ) – сигнал управления; f ( t ) – возмущающее воздействие;

x ( t ) – управляемая величина; uд ( t ) – сигнал измерения

Рис. 4.4. Функціональна схема САУ: ПП – підсилювач потужності; ВО – виконавчий орган; ОУ – об’єкт

управління; Д –

датчик; uз ( t )

задавальне діяння;

u ( t ) – відхилення;

uпп ( t ) – напруга підсилювача

потужності; u ( t )

сигнал управління;

f ( t ) – збурювальние діяння; x ( t ) – керована величина; uд ( t ) – сигнал вимірювання

На

основании

функциональной

На підставі функціональної схеми

схемы

строится структурная схема

будується структурна схема САУ, що

САУ,

отражающая

математическое

відображає

математичний

опис

описание функциональных элементов и

функціональних елементів і перетво-

преобразование сигналов в замкнутом

рення сигналів

у замкненому

контурі

контуре (рис. 4.5).

 

(рис. 4.5).

 

 

Рис. 4.5. Структурная схема САУ

Рис. 4.5. Структурна схема САУ

На рис. 4.5 дано: Wум (s) – пере-

На рис. 4.5 дано: Wпп (s) – пере-

даточная функция усилителя мощно-

давальна функція підсилювача потуж-

сти; W

(s) – передаточная функция

ності; Wво (s) – передавальна функція

ио

 

виконавчого органу; Wоу (s) – переда-

исполнительного органа; Wоу (s) – пе-

 

125

1) δmax , %;

редаточная функция объекта упра-

вальна функція обєкта управління за

вления

по

задающему

воздействию;

задавальним діянням; Wf

 

(s) – пере-

Wf (s)

передаточная функция

 

оу

 

 

давальна функція обєкта управління за

оу

 

 

 

объекта управления по возмущающему

збурним діянням; Wд (s)

 

переда-

воздействию; Wд (s) – передаточная

вальна функція датчика;

Uз (s) – зо-

функция датчика; Uз (s)

– изображение

браження задавального діяння;

U (s)

задающего напряжения;

U (s) – изо-

зображення

відхилення; Uпп (s) – зо-

бражение отклонения;

Uум (s) – изо-

браження

напруги

підсилювача

бражение напряжения усилителя мо-

потужності;

Uу (s) – зображення упра-

щности; Uу (s) – изображение упра-

вляючого діяння; F(s) – зображення

вляющего воздействия;

F(s) – изобра-

збурного діяння; X (s)

 

зображення

жение

возмущающего

воздействия;

керованої величини; Uтг (s) – зобра-

X (s)

изображение управляемой вел-

ження сигналу вимірювання.

 

ичины;

Uд (s) – изображение сигнала

 

 

 

 

 

измерения.

Математическое описание функциональных элементов ОАУ и усилителя мощности, относящегося к УАУ, представляет собой линеаризованные математические модели.

Формальное описание математических моделей выполняется в виде семи атрибутов:

максимальная погрешность

Математичний опис функціональних елементів ОАУ і підсилювача потужності, що належить до ПАУ, являє собою лінеаризовані математичні моделі.

Формальний опис математичних моделей виконується у вигляді семи атрибутів:

1)максимальна похибка δmax ,%;

2)номінальний режим функціо-

2)

номинальный режим функцио-

нування;

 

 

нирования;

 

 

3)

область значень вхідних сигна-

3)

область значений входных сиг-

лів;

 

 

 

налов;

 

 

 

4)

область значень вихідного сиг-

4)

область

значений

выходного

налу;

 

 

 

сигнала;

 

 

5)

оцінні значення параметрів;

5)

оценочные значения параме-

6)

передавальні

функції за

тров;

 

 

 

управляючим і збурним діяннями;

6) передаточные функции по упра-

7)

масштаб часу mt .

 

 

вляющему и возмущающему воз-

 

 

 

 

действиям;

 

 

 

 

 

 

7) масштаб времени mt .

 

 

 

 

Атрибуты

математических моде-

Атрибути математичних

моделей

лей функциональных элементов исход-

функціональних елементів

вихідної

ной системы

являются

результатом

системи є результатом

розв'язання

126

решения задачи линеаризации экспериментальных статических и переходных характеристик ОАУ.

задачі лінеаризації експериментальних статичних і перехідних характеристик ОАУ.

4.2.2. Исследование исходной системы,

4.2.2. Дослідження початкової

определение показателей качества

системи, визначення показників якості

Для расчета переходных характе-

Для розрахунку перехідних харак-

ристик необходимо согласно структу-

теристик необхідно згідно зі структу-

рной схеме на рис. 4.5 записать переда-

рною схемою на рис. 4.5 записати пере-

точные функции замкнутой нескордавальні функції замкненої некори-

ректированной САУ по задающему

гованої САУ за задавальним

 

 

 

Ф(s) =

 

X (s)

 

=

 

 

Wпр (s)

 

(4.4)

 

 

 

Uз (s)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 + W (s)

 

и возмущающему

 

 

 

 

і збурним

 

 

 

Фf (s)

=

X (s)

=

 

Wпрf (s)

(4.5)

 

 

F(s)

 

1 + W (s)

 

воздействиям,

 

 

 

 

 

діяннями,

 

где Wпр (s) – передаточная функция

де Wпр (s) – передавальна функція пря-

прямой

цепи

нескорректированной

мої ланки некоригованої системи за

системы по задающему воздействию;

задавальним діянням;

 

Wf

(s)

передаточная функция

 

 

 

Wf (s) – передавальна

функція

пр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

пр

 

прямой цепи нескорректированной системы по возмущающему воздействию; W (s) – передаточная функция

разомкнутой нескорректированной системы по задающему воздействию.

Используя методику расчета переходных характеристик разбиением передаточной функции на элементарные множители [5], можно получить уравнения и построить графики переходных характеристик.

При формировании входных ступенчатых воздействий их амплитуда должна укладываться в диапазоны линеаризации статических характеристик ОАУ.

По полученным характеристикам определяются показатели качества системы: статическая ошибка uст , время

прямої ланки некоригованої системи за збурним діянням;

W (s) – передавальна функція

розімкненої некоригованої системи за задавальним діянням.

Використовуючи методику розрахунку перехідних характеристик розбиттям передавальної функції на елементарні множники [5], можна отримати рівняння і побудувати графіки перехідних характеристик.

При формуванні вхідних східчастих впливів їх амплітуда повинна укладатися в діапазони лінеаризації статичних характеристик ОАУ.

За отриманими характеристиками визначаються показники якості скоригованої системи: статична по-

127

переходного процесса tпп , пере-

хибка uст , час перехідного процесу

регулирование σ .

tпп , перерегулювання σ .

4.2.3. Формирование требований

4.2.3. Формування вимог

к качеству системы

щодо якості системи

Математическое описание исходной подсистемы (ОАУ) дополняется требуемыми значениями основных показателей качества функционирования САУ:

1)допустимое значение установившейся ошибки δдоп , %;

2)максимальное время переходного процесса tппmax , с;

3)максимальное перерегулирова-

ние σmax , %.

Математичний опис початкової підсистеми (ОАУ) доповнюється необхідними значеннями основних показників якості функціонування САУ:

1)припустиме значення сталої похибки δпp , %;

2)максимальний час перехідного процесу tппmax , с;

3)максимальне перерегулювання

σmax , %.

4.2.4. Выбор желаемой частоты среза

4.2.4. Вибір бажаної частоти зрізу

разомкнутой системы

розімкненої системи

Основной задачей коррекции динамических свойств САУ является нахождение параметров корректирующего элемента с ПИД структурой. Существует ряд методов реализации модального управления по выходу. Одним из самых популярных является метод Зинглера– Никольса. Однако этот метод дает грубое решение и коэффициенты корректирующего элемента получяются с большой погрешностью. Поэтому целесообразно решать задачу определения параметров ПИД КЭ исходя из частотных свойств объекта.

Перед коррекцией динамических свойств необходимо обеспечить точность функционирования системы. Это достигается за счет определения требуемого значения коэффициента передачи разомкнутой системы.

В общем случае передаточная функция нескорректированной ра-

Основним завданням корекції динамічних властивостей САУ є знаходження параметрів коригувального елемента з ПІД структурою. Існує ряд методів реалізації модального управління по виходу. Одним з найпопулярніших є метод Зіглера– Нікольса. Однак цей метод дає грубе вирішення, тому коефіцієнти коригувального елемента виходять з великою попохибкою. Тому доцільно вирішувати задачу визначення параметрів ПІД КЕ виходячи з частотних властивостей об'єкта.

Перед корекцією динамічних властивостей необхідно забезпечити точність функціонування системи. Це досягається за рахунок визначення потрібного значення коефіцієнта передачі розімкненої системи.

У загальному випадку передавальна функція некоригованої розімкне-

128