11 Складання редуктора

Деталі, які поступають на складання, повинні відповідати робочим кресленням, технічним вимогам на їх виготовлення. Внутрішні поверхні корпуса та кришки повинні бути пофарбовані червоною маслостійкою фарбою.

Складання, редуктора проводиться згідно з складальним кресленням та із технологією складання. Складання здійснюється і такій послідовності.

11.1 Ведучий вал

На ведучий вал насаджують захисне кільце і вставляють в стакан. Напресовують підшипник, який попередньо нагрівають в мастилі до температури 80...100^oC. Насаджують дис­танційну втулку, і напресовують другий підшипник, який також попередньо нагрівають в мастилі. Насаджують дистанційне кільце, стопорну лапчасту шайбу і нагвинчують шліцьову гайку. Після затяжки гайки, одна із ла­пок шайби, яка співпадає з шліцом, загинається в паз шліца гайки. Насаджується розпірна втулка до упора в то­рець гайки.

11.2 Проміжний вал

В шпонковий паз вставляють шпонку і напресовують конічне колесо до упору в буртик вала. Насаджують за­хисні кільця, напресовують підшипники, які попередньо наг­рівають в мастилі.

11.3 Регулювання підшипників

Регулювання підшипників здійснюється комплектами (на­бором) прокладок, які установлюються між фланцем кри­шки підшипника і фланцем стакана (на ведучому валу) і між фланцями кришок підшипників і корпусом редукто­ра (на веденому валу). За допомогою прокладок також компенсуються неточності лінійних розмірів спряжених деталей, які виникають при їх виготовленні. Прокладки шта­мпуються із сталевої стрічки (сталь 08кп.ГОСТ 1050-88) тов­щиною 0,1; 0,2; 0,4 і 0,8 мм. Осьовий зазор с в підшипниках компенсує температурні деформації. Цей зазор незначний (с=0,2...0,5мм),а тому його на складальному кресленні не показують.

11.4.1 Ведучий вал

Складений вал установлюється на спеціальному пристрої. Між фланцями кришки підшипника і стакана підбирається комплект прокладок такої товщини, щоб між торцями цен­трувального пояска кришки і зовнішнього кільця підшипника забезпечити сумарний зазор (для двох підшипників) с=0,5...0,6 мм.(рис. 10.5.1).

Кришка підшипника разом з комплектом прокладок притягуєть­ся до фланця стакана короткими болтами (рис. 10.5.1). На флан­ці стакана необхідно передбачити (при конструюванні) два різьбових отвори, які зміщені відносно наскрізних отворів.

Примітка. Якщо кришка підшипника і фланець стакана кріпляться шістьома болтами, то на фланці стакана передбачається три різьбових отвори.

11.4.2 Проміжний вал

Знімається кришка корпуса редуктора. Вал установлюється в підшипникові гнізда основи корпусу, і виставляється в осьовому положенні так, щоб торці захисних кілець вис­тупали за торці стінок основи корпусу на однакову від­стань  (рис. 10.5.2).

В такому положенні вал фіксується на обох опорах спе­ціальними притискачами. Наскрізна кришка підшипника (консольна опора) притискується впритул до торця зов­нішнього кільця підшипника. На величину зазора під­бирається комплект прокладок (рис.10.5.2). Кришка разом з прокладками притягується болтами до основи корпусу. Зі сторони глухої кришки (протилежна опора) між фланцем кришки і торцем основи корпусу підбирається комплект (набір) прокладок товщиною, щоб між торцями центрувального пояска кришки і зовнішнього кільця підшипника забезпечити сумарний зазор (для двох підшипників) с=0,5...0,7 мм. Кришка разом з прокладками притягуєть­ся до основи корпусу болтами.