85

ВСТУП

Діти – найцінніший скарб для батьків. Це їх радість, надія, щастя. А здорові діти – це здорова нація.

Формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Розбудова держави, її подальший розвиток прямо залежать від здоров’я населення, від збільшення кількості здорових, сильних тілом і духом дітей. Саме в період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров’я, формуються життєво необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості.

В цей період дитина швидко росте і розвивається, тому її нормальний фізичний і загальний розвиток може відбуватися лише у сприятливих умовах, які створює науково обґрунтована система фізичного виховання дітей дошкільного віку. Це здійснюється через виконання основних завдань фізичного виховання: зміцнення здоров’я, всебічний фізичний розвиток, загартування організму; формування рухових навичок і вмінь, розвиток фізичних якостей; сприяння розумовому, моральному естетичному і трудовому вихованню. А також через організацію різних форм роботи з фізичного виховання, зокрема, активний відпочинок.

Отже здоров’я дитини визначає її успіх у будь-якій діяльності. Повноцінний фізичний розвиток забезпечує загальну працездатність організму. Ще Жан-Жак Руссо закликав педагогів, які хочуть розвинути розум дитини, зміцнювати її тіло, зробити її здоровою, „...щоб вона стала мудрою і розсудливою” [32] . Рухова діяльність сприяє розвитку системи аналізаторів активізує роботу органів чуття, прискорює розвиток мовлення, допомагає формуванню розумових дій. Дитина вправляється у пізнанні навколишнього світу, у неї розвиваються просторові уявлення, розширюється кругозір.

Заняття фізичною культурою і спортом загартовують її волю, активізують емоційну сферу. У книзі „Серце віддаю дітям” В.О.Сухомлинський писав: „Я не побоюсь ще і ще раз говорити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили” [ 60]

На жаль сучасні дані медичних обстежень вражають: все більше дітей вже у дошкільному віці втрачають здоров’я. За даними В. Богачука, у 94% дітей виявлено дисгармонію фізичного розвитку, тобто практично всі діти, які брали участь у обстеженні, мали проблеми зі станом здоров’я у дошкільному віці [7]. Зростає кількість дітей з відхиленнями генетичного характеру. 2,5% немовлят мають вроджені вади розвитку або спадкову патологію. Загальна захворюваність серед дітей у наш час зросла на 19,2%. У структурі захворюваності домінують психоневрологічні хвороби ( на диспансерному обліку 696 тис. чол.), хвороби органів дихання(438 тис. чол.), травлення (575 тис. чол.), гематологічні (205 тис. чол.) та ендокринні (172тис.чол) захворювання; 40 тис. дітей народилися із вродженими хворобами серця. Поширення туберкульозу серед дітей збільшилося в 1,4 раза. Група дітей – інвалідів нині становить майже 140 тис. чол. І це – на тлі несприятливої демографічної ситуації, коли смертність на 50% перевищує народжуваність. 80-90% дітей поступають у школу хворими.[34]

За даними Т.Я. Чертюк, З.С.Макарової, М.Н.Білової, Б.Н.Капустян, Т.В. Книш, кожна четверта дитина дошкільного віку протягом року хворіє не менше 4 разів гострими респіраторними захворюваннями, які визначаються як частохворіючі.

Це говорить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має відповідати особливостям фізичного розвитку дитини і сприяти її оздоровленню.

Питанням розвитку теорії фізичного виховання дошкільників науковці займаються уже давно. Значну увагу розвитку рухової активності і відпочинку дітей приділяли у своїх працях К.Д.Ушинський, П.Лесгафт, Ю.А.Аркін, М.О.Метлов, М.К.Шейко, Л. Михайлова, Ю.Ф.Петраківська, Н.О.Красіна, Н.І.Блант, Є.Г.Леві-Гориневська, Д.В.Хухлаєва та інші. В останні роки дослідженнями у цій галузі займаються Є.С. Вільчковський, О.Г.Аракелян, Ю.Рауцкіс, К.Денисенко, С.Лайзане, Г.Шалигіна, М.М.Єфименко.

Щоб зберегти і покращити здоров’я дитини в один із найвідповідальніших періодів її життя, необхідна значна щоденна робота в сім’ї та дошкільному навчальному закладі.

Наша держава дбає про своїх майбутніх громадян. Законом України „Про дошкільну освіту” визначені обов’язки держави щодо піклування про збереження та зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку, забезпечення їхнього психічного та фізичного розвитку. Найголовнішим завданням дошкільної освіти є: „...збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини...” [29] .

У розділі „Здоров’я нації через освіту” Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті зазначено: „Пріоритетним завданням системи освіти є навчання людини відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищих суспільних цінностей... Розвиток фізичної культури і спорту є одним з головних принципів організації навчально-виховного процесу, показником його відповідності стратегії національних інтересів” [44].

З метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист діє в Україні закон „Про охорону дитинства”, де визначена система заходів щодо охорони дитинства, яка включає в себе „забезпечення належних умов для охорони здоров’я, навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей...” [30]. У цьому законі визначено право дитини на життя та охорону здоров’я; „держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, сприяє формуванню здорового способу життя”, підкреслюється постійне сприяння органів місцевого самоврядування щодо „...розвитку мережі навчальних закладів, ... діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей...” [30].

Компетентність дошкільника у розумінні питання про своє тіло як ціле, вікові зміни організму, його живлення та загартування, гігієну тіла, здоров’я і хворобу, розвиток рухової активності визначає зміст сфери життєдіяльності „Я сам” у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні. Зокрема у цій сфері передбачено набір елементарних знань, уявлень, практичних вмінь та навичок, які гарантують дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватись в ньому. Дитина має розуміти значення для зміцнення здоров’я і запобігання захворюванням загартування, масажу, фізіотерапії, народних засобів зцілення, правильного харчування, безпечної поведінки, догляду за тілом, елементарно усвідомлювати власну роль у підтримці, збереженні, розвитку, збагаченні здоров’я, мати уявлення про основні засоби протидії хворобі, підтримувати своє здоров’я у нормі, сприяти нормальному функціонуванню організму, відчувати радість від здорового тіла, вести здоровий спосіб життя [3].

Питанням розвитку теорії фізичного виховання дошкільників науковці займаються уже давно. Значну увагу розвитку рухової активності і відпочинку дітей приділяли у своїх працях К.Д.Ушинський, П.Лесгафт, Ю.А.Аркін, М.О.Метлов, М.К.Шейко, Л.Михайлова, Ю.Ф.Петраківська, Н.О.Красіна, Н.І.Блант, Є.Г.Леві-Гориневська, Д.В.Хухлаєва та інші. В останні роки дослідженнями у цій галузі займаються Є.С.Вільчковський, О.Г.Аракелян, Ю.Рауцкіс, К.Денисенко, С.Лайзане, Г.Шалигіна, М.М.Єфименко, Т.І.Дмитренко, Е.Я.Степаненкова, Н.Бочарова, Н.Н.Кожухова.

Щоб зберегти і покращити здоров’я дитини в один із найвідповідальніших періодів її життя, необхідна значна щоденна робота в сім’ї та дошкільного навчального закладу.

Сучасний темп життя, особливо у містах, приводить нас до постійного нервового перевантаження, збільшує вірогідність стресових ситуацій. У мешканців міста часто відсутня можливість відпочити, забувши про свої буденні проблеми та справи. Тому атмосфера у сім’ях буває не рідко напруженою. За даними досліджень Миколи Вікторовича Гурєва батьки і діти одночасно перебувають вдома в середньому не більше 2 годин протягом доби, не враховуючи час сну. А спілкуються вони ще менше, наприклад працюючі матері – десь біля 30 хвилин за добу [16]. Спілкування батьків з дітьми дошкільного віку часто засноване на зауваженнях, настановах, є нерівноправним. Тільки спільний відпочинок з рухливими іграми в яких малюки за рахунок своєї спритності, великої рухливості мають інколи переваги над батьками, допомагають дітям самоутверджуватись.

Під час ігор та розваг батьки і діти ніби по-новому знайомляться. Часто дошкільники навіть не уявляють собі, що їх батьки вміють грати у футбол, волейбол, колись займались спортом. Побачивши спортивну підготовленість своїх батьків, вони змінюють своє відношення до них, пишаються ними. І батьки бачать своїх дітей зовсім іншими – рухливими, спритними, сміливими, знаючими та вміючими.

Забруднення повітря, вода, яка часто не відповідає нормативним вимогам, рівень шуму у наших містах вже давно перейшли всі норми. Покращення благ цивілізації знижують рухову активність жителів міст до мінімального рівня. Особливо чутливими до несприятливих умов навколишнього середовища і малорухливого способу життя є наші діти. Тому у боротьбі за здоровий спосіб життя міська сім’я повинна використовувати всі можливості. А особливо велику роль в оздоровленні відіграє активний відпочинок.

Тому така неблагополучна ситуація диктує необхідність вивчення специфіки організації і проведення активного відпочинку з дітьми дошкільного віку, урізноманітнення змісту, форм та методики організації активного відпочинку.

Виходячи з вище сказаного, ми обрали таку тему нашого дослідження „Специфіка організації і проведення активного відпочинку з дітьми дошкільного віку”.

Об’єктом дослідження виступає процес організації активного відпочинку.

Предметом дослідження є зміст, види, методика організації активного відпочинку дітей старшого дошкільного віку.

Мета: розкрити педагогічні умови ефективного використання з дітьми дошкільного віку різновидів активного відпочинку.

Гіпотеза дослідження – активний відпочинок має велике значення у фізичному вихованні дошкільників, де педагогічними умовами ефективного його використання виступають: оновлення змісту, форм, методики проведення різних видів активного відпочинку, активне залучення батьків до цієї роботи.

Відповідно до мети, гіпотези, предмету дослідження було визначено завдання:

• проаналізувати наукові педагогічні праці та досвід роботи з організації активного відпочинку дітей дошкільного віку;

• уточнити зміст, форми та методику організації різних видів активного відпочинку дітей дошкільного віку;

• розробити та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного використання з дітьми дошкільного віку різновидів активного відпочинку.

Методологічною основою дослідження є положення державних документів: Закону України „Про дошкільну освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закону України „Про охорону дитинства”, Базового компоненту дошкільної освіти.

Теоретичну основу дослідження складають провідні ідеї та положення, викладені у працях Є.С.Вільчковського, Д.В.Хухлаєвої, Т.І.Дмитренко, Е.Я.Степаненкової, Н.Н.Кожухової, Л.А.Рижової, М.М.Самодурової, Н.Бочарової, М.М.Єфименка.

Джерелами дослідження є результати узагальнення досвіду роботи дошкільного навчального закладу № 46 у вигляді методичних розробок, річних планів роботи дошкільного навчального закладу, циклогам роботи методиста, а також – наукові праці, публікації у періодичних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: аналіз літературних джерел з проблеми дослідження, узагальнення досвіду дошкільного закладу з організації активного відпочинку дошкільників, педагогічні спостереження, опитування, анкетування, аналіз результатів роботи з дошкільниками з проблеми, метод експертних оцінок, педагогічний експеримент, метод математичної обробки даних.

Розділ і теоретичні засади організації та проведення активного відпочинку з дітьми дошкільного віку

1.1. Значення активного відпочинку для всебічного розвитку дітей дошкільного віку

Сучасні концепції дошкільного виховання відзначають, що фізичне здоров’я – головна умова духовного і морального здоров’я. В нашій країні фізичне виховання дітей у дошкільних закладах є початковою ланкою державної системи фізичного виховання. Протягом раннього і дошкільного віку закладаються основи здоров’я, формується велика кількість життєво необхідних рухових навичок, створюються важливі передумови для дальшого фізичного розвитку і розвитку особистості в цілому. В цей період дитина швидко росте і розвивається, тому її нормальний фізичний і загальний розвиток може відбуватися лише в сприятливих умовах, які створює науково обґрунтована система навчання і виховання. Завдяки високим темпам росту і розвитку дитячий організм відзначається слабкою опірністю захворюванням і потребує надійної системи захисту. Це говорить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має відповідати особливостям фізичного розвитку дитини і сприяти її оздоровленню.

Метою фізичного виховання є виховання здорової, життєрадісної, фізично досконалої, гармонійно і творчо розвиненої дитини.

У відповідності з віковими анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями фізичне виховання вирішує оздоровчі, навчальні та виховні завдання. Вони спрямовані на формування у дитини раціональних, економних, обдуманих рухів; нагромаждення ними рухового досвіду і перенесення його у повсякденне життя.

Щоб забезпечити належне фізичне виховання дошкільників, комплексно вирішити завдання фізичного виховання у сучасному дошкільному навчальному закладі впроваджують різні форми роботи:

• заняття;

• ранкову гімнастику;

• фізкультхвилинки;

• загартовуючі процедури;

• рухливі ігри;

• прогулянки та екскурсії за межі дошкільного навчального закладу;

• самостійну рухову діяльність;

• індивідуальну роботу;

• активний відпочинок.

Усі ці форми роботи взаємопов’язані і доповнюють одна одну. Їх доцільне поєднання, правильна організація і методика проведення у дошкільному навчальному закладі та сім’ї, забезпечують достатнє фізичне навантаження і повноцінне вирішення усіх завдань фізичного виховання.

Фізичне виховання дітей відбувається в умовах рухового режиму, тобто комплексу засобів фізичної культури, які використовуються у педагогічному процесі дошкільного закладу. Від рухового режиму, в якому живуть діти, залежить рівень їх рухової активності. А рухова активність режиму необхідна для задоволення властивої дітям потреби у рухах [61].

Одних лише занять з фізичної культури, зарядки та рухливих ігор недостатньо для повноцінного фізичного розвитку дошкільників. Марно розраховувати на пожвавлення дитячої активності, якщо збільшити час на „вільні” ігри. Адже ступінь активності у дітей не однаковий, і тому, незважаючи на вільний час, дехто з них залишається пасивним. Щоб усі діти були активними, їх рухову активність слід збільшувати організовано. Відомо, що найкращий результат дає така емоційно насичена форма організації фізичного виховання як активний відпочинок.

Активний відпочинок сприяє вирішенню найважливішого завдання фізичного виховання – оздоровлення дитини. Це завдання спрямоване на охорону життя та зміцнення здоров’я дітей. Воно сприяє гармонійному психосоматичному розвитку, удосконаленню захисних функцій організму через загартування, підвищення стійкості до захворювань та несприятливих впливів зовнішнього середовища, покращення працездатності дитини. У дітей кісткова система відносно слабка, суглоби дуже рухливі, зв’язковий апарат легко розтягується, сухожилля коротші, слабші, ніж у дорослих. У зв’язку з цим виникає необхідність допомагати правильному своєчасному окостенінню, формуванню фізіологічних вигинів хребта, розвитку склепіння стопи, зміцненню зв’язково-суглобового апарату. Крім того, треба сприяти розвиткові правильного співвідношення частин тіла (пропорцій), регулюванню росту і маси кісток.[40]

Оздоровлення дитини передбачає удосконалення діяльності серецево-судинної та дихальної систем, розвиток вміння пристосування до змін навантажень та зовнішніх умов. Для цього необхідно в процесі організації активного відпочинку розвивати у дошкільників рухливість грудної клітини, збільшувати життєву ємність легенів, сприяти тренуванню механізмів терморегуляції, забезпечувати тренування нервових процесів, удосконалювати діяльність рухового аналізатора, органів чуття [59].

Для розвитку рухової діяльності дитини дуже важливий творчий підхід. Він сприяє розкриттю потенційних можливостей дитячого організму, створює умови для реалізації свободи дій, забезпечує гармонію дитини з самим собою, навколишньою природою та соціальним середовищем.

Під дією навколишнього світу перебудовується робота організму, він починає функціонувати у режимі, який потребує найменших затрат енергії. Завдяки активізації механізмів саморегуляції головний мозок аналізує поступаючу багатопланову інформацію, удосконалює та підвищує оздоровлення організму.

Навчальні завдання предбачають формування рухових умінь та навичок, розвиток психофізичних якостей (швидкості, сили, гнучкості, витривалості, спритності, окоміру); розвиток рухових здібностей (функції рівноваги, координації рухів).

В процесі активного відпочинку дитина:

• набуває визначеної системи знань про фізичні вправи, їх структуру, оздоровчу дію на організм;

• усвідомлює свої рухові дії;

• засвоює фізкультурну та просторову термінологію (таку як: вихідне положення, колона, шеренга, вперед-назад, вліво-вправо, вверх-вниз та інше);

• отримує необхідні знання про виконання рухів, про спортивні вправи та ігри;

• дізнається про назви предметів, спортивного знаряддя, посібників, способи і правила користування ними;

• пізнає своє тіло, у неї формується тілесна рефлексія.

Займаючись на свіжому повітрі, дошкільники закріплюють знання про навколишню природу – дерева, квіти, траву, тварини, птахи. Дитина пізнає властивості води, піску, снігу; особливості змін пір року.У дошкільників збагачується словниковий запас, розвивається пам’ять, мислення, уява.

Активний відпочинок сприяє залученню дітей до великого спорту. Вони отримують знання про видатних світових та вітчизняних спортсменів, що значно розширює їх кругозір.[16]

Таким чином, реалізуючи у фізичному вихованні навчальні завдання, педаги одночасно готують їх до навчання у школі.

Особливо слід підкреслити значення активного відпочинку як засобу, який сприяє вихованню творчої, різносторонньої та гармонійно розвиненої особистості дитини. Активний відпочинок відкриває великі можливості для морального, розумового, естетичного, трудового виховання.

При правильно організованих заняттях фізичними вправами створюються сприятливі умови для виховання позитивних рис характеру (організованості, дисциплінованості, самостійності, активності) та моральних якостей (чесності, справедливості, почуття товариськості, взаємодопомоги, вміння займатися в колективі, дбайливого ставлення до фізкультурного інвентаря, відповідального ставлення до виконання доручень), а також для виявлення вольових якостей (сміливості, рішучості, наполегливості, витримки).[35]

Активний відпочинок сприяє розумовому розвитку дітей, забезпечуючи оптимальні умови для нормальної діяльності центральної нервової системи та інших систем організму, що допомагає кращому сприйманню та запам’ятовуванню. Поряд із закріпленням знань, заняття фізичною культурою сприяють розвиткові психічних процесів (відчуття, сприймання, спостереження, уявлення, мислення, пам’яті, уяви), а також розумових операцій (порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення тощо), виховують вміння творчо користуватися здобутими знаннями й набутими навичками у своїй руховій діяльності, виявляючи активність, самостійність, кмітливість, винахідливість.

У дошкільному віці важливо виховувати позитивні емоції, які створюють бадьорий, життєрадісний настрій, розвивати вміння швидко переборювати негативний психічний стан. Позитивні емоції сприятливо впливають на роботу всіх органів і систем організму, забезпечують швидкість та міцність формування рухових навичок та вмінь [22].

Під час виконання фізичних вправ слід розвивати здатність сприймати, почувати, розуміти і правильно оцінювати красу, витонченість, виразність рухів, поз, постави, красу костюмів, фізкультурного інвентаря, навколишньої обстановки, виховувати прагнення до естетично виправданої поведінки, непримиримість до грубості в діях, словах, вчинках.

Активний відпочинок сприяє і трудовому вихованню. У дітей зміцнюється здоров’я, формуються відповідні рухові навички, розвиваються фізичні якості, необхідні для праці. Діти опановують трудові вміння і навички, пов’язані з підготовкою приміщення чи майданчика до ігор та занять, з виготовленням і ремонтом найпростішого інвентаря, доглядом за ним, за спортивним одягом, взуттям. У них виховуються такі риси, як старанність, повага до праці дорослих.

В процесі організації різних видів активного відпочинку здійснюються такі виховні завдання:

• необхідність у щоденних фізичних вправах;

• вміння раціонально використовувати фізичні вправи у самостійній руховій діяльності;

• набуття грації, пластичності, виразності рухів;

• самостійність, творчість, ініціативність;

• самоорганізація, взаємодопомога.

Крім того, у дітей дошкільного віку виховуються гігієнічні навички, звичка до самообслуговування, допомоги вихователеві в організації та проведенні різних форм спортивних ігор.

Завдяки активному відпочинку:

• створюються сприятливі умови для формування позитивних рис характеру (організованості, скромності і т.п);

• закладаються моральні основи особистості (почуття власної гідності, справедливості, товариськості, взаємодопомоги, відповідальності за доручену справу, вміння займатися в колективі);

• відбувається виховання вольових якостей (сміливості, рішучості, впевненості у своїх силах, витримки, наполегливості у подоланні труднощів);

• прищеплюється культура почуттів, естетичне відношення до фізичних вправ.

Активний відпочинок займає особливе місце в організації роботи з дітьми дошкільного віку. Він приносить дітям велику втіху та радість. Різноманітні види фізичних вправ: гімнастика, рухливі та спортивні ігри, спортивні вправи у поєднанні з елементарними драматизації, хореографії, співом, вікторинами, конкурсами та атракціонами – це завжди радість, веселощі, задоволення для малят. Тільки очікування радісної події здатне викликати у дитини позитивні емоції, відволікти від „входу” у хворобу (за даними В.Л.Страховської) [36]. Рухливі ігри, атракціони, конкурси, забави, сюрпризи, якими насичена програма кожної форми активного відпочинку, часто супроводжуються спонтанними комічними ситуаціями, що викликають сміх, подив, захоплення. Навіть одна ця обставина робить активний відпочинок незамінним засобом профілактики і навіть лікування різних порушень стану здоров’я дитини. Адже давно відомо, що хороший настрій, налаштування на життєстверджуючий лад має велику цілительну силу.

При підготовці і проведенні спортивних свят, розваг, днів здоров’я діти мають можливість проявити активність, ініціативу, самостійність, творчість, що сприяє розвитку їх здібностей та особистісних якостей. Під час проведення цих заходів діти одержують задоволення від участі, перемоги, спілкування, сумісної діяльності. Рухливі ігри, які складають основний зміст цих форм роботи з дітьми, більше ніж інші форми організації рухової діяльності, адекватні потребам дитини в русі і сприяють її гармонійному фізичному розвитку, розвивають координацію рухів, спритність, швидкість, виховують важливі морально-вольові якості: колективізм, уважне ставлення до товаришів та суперників, дисциплінованість.

Процес підготовки до фізкультурно-спортивних заходів об’єднує дитячий колектив, дітей і дорослих (педагогів та батьків) спільною метою і завданнями.

Позиція вихователів, інструктора з фізичного виховання, батьків в основному визначає ставлення дітей до фізичної культури і спорту. Якщо дорослі ведуть здоровий спосіб життя, систематично разом з дітьми виконують хоча б найпростіші фізичні вправи, рухливі, то й діти виростуть міцними, здоровими, любитимуть спорт.

Естетична атмосфера активного відпочинку, у якій дитина діє разом з дорослими дає їй змогу подарувати красу рухів, створити гарний настрій собі, потішити своїм виступом, радіти спільним іграм, розвагам, збагачує та урізноманітнює художньо-естетичні враження та почуття, дає можливість відчути власний успіх і вміння. Дуже важливо, щоб активний відпочинок зберіг невимушеність, безпосередність особистих проявів дітей.

Виходячи із вище сказаного, можна зробити висновок про те, що активний відпочинок сприяє зміцненню здоров’я дітей, загартуванню організму, формуванню рухових умінь та навичок, фізичних якостей, виховує любов до занять спортом, відкриває великі можливості для морального, розумового, естетичного і трудового виховання. Отже, активний відпочинок сприяє різносторонньому вихованню дітей дошкільного віку, спрямований на фізичний, інтелектуальний, духовний, емоційний розвиток, психофізичну готовність до праці та навчання у школі, підготовку дитини до життя.