- •1 Загальний розрахунок привода
- •3 Розрахунок тихохідної ступені
- •3.3 Допустимі напруження на згин
- •3.3.1 У зубцях шестірні
- •3.3.2 У зубцях колеса
- •3.4 Міжосьова відстань
- •3.12 Міжосьова відстань
- •4 Розрахунок швидкохідної ступені (конічна закрита)
- •5 Розрахунок валів редуктора
- •5.7 Основний розрахунок веденого вала
- •6 Підбір підшипників
- •7 Підбір шпонок
- •8 Конструювання корпуса та кришки редуктора
- •8.5.1.2 Діаметри розміщення болтів
- •8.5.1.3 Розміри інших елементів кришок
- •9 Конструювання деталей передач
- •10 Змащування редуктора
- •11 Складання редуктора
- •11.1 Ведучий вал
- •11.2 Проміжний вал
- •11.3 Регулювання підшипників
- •11.4.1 Ведучий вал
- •11.4.2 Проміжний вал
- •11.4.3 Регулювання зубчастого зачеплення
- •11.5 Ведучий вал
- •11.5.1 Проміжний вал
- •11.5.2 Ведений вал
- •11.5.3.4 Обкатка і випробовування редуктора
- •Список використаної літератури
10 Змащування редуктора
10.1 Змащування зубчастих передач
При коловій швидкості зубчастих коліс м/с для змащування зубчастих передач застосовуються картерна система змащування.
Максимальна глибина занурення тихохідного колеса в мастильну ванну не більше 1/3 радіуса. Мінімальна – не більше (швидкохідного колеса).
10.1.1 Верхній та нижній рівні мастила
(швидкохідного колеса);
де і – відповідно максимальний та мінімальний рівні мастила.
10.1.2 Об’єм мастильної ванни
10.1.3 Середня колова швидкість коліс
10.1.4 Кінематична в’язкість мастила
МПа (з розрахунку передач) сСт [7, табл. 11.1, с. 148].
10.1.5 Марка мастила
Згідно з кінематичною в’язкістю, вибирається мастило Індустріальне И-30А ГОСТ 1707-70 [7, табл. 11.2, с. 148].
1
0.2 Мастильні пристрої
10.2.1 Контроль рівня мастила
Застосовується жезловий маслопокажчик, за допомогою якого здійснюється контроль верхнього та нижнього рівнів мастила в редукторі.
Конструкція та основні розміри маслопокажчика наведені у [6, рис. 10.79, с. 339].
10.2.2 Пробка до мастилозливного отвору
В нижній частині корпуса передбачений отвір (різьбовий) для зливу мастила і промивання редуктора. Отвір закривається пробкою. Діаметр різьби М22×2. Конструкція та основні розміри пробки наведені [6, табл. 10.8, с.312].
10.3 Змащування підшипників
10.3.1 Величина критерію
10.3.1.1 Ведучий вал
10.3.1.2 Ведений вал
де - внутрішній діаметр підшипника на ведучому валу;
- внутрішній діаметр підшипника на веденому валу;
і – частоти обертання валів.
Оскільки для обох валів <300000 , то для змащування підшипників застосовуються пластичне мастило [6, с.216]. Вибирається мастило ЦИАТИМ–201 ГОСТ 6267-74. Вільний простір підшипникового вузла заповнюється мастилом на 0,5 об’єму при складані редуктора. В процесі експлуатації, періодично (через кожні 3 місяці) поповнюється свіжим мастилом. Для подачі мастила в підшипники застосовується маслянки. Мастило подається під тиском спеціальним шприцом.
10.3.2 Ущільнюючі пристрої
Ущільнюючі пристрої застосовуються для запобігання витікання мастила з підшипникових вузлів, а також для захисту їх від попадання пилу, бруду, вологи.
10.3.2.1 Вибір типу ущільнення
10.3.2.2 Колова швидкість
де – внутрішній діаметр підшипника на ведучому валу;
– частота обертання ведучого вала; .
При такій швидкості можна застосувати повстяні (сальникові) ущільнення. Розміри ущільнень наведені [6, табл. 8.35, с.226].
10.3.3 Захисні пристрої
При застосуванні пластичного мастила підшипники повинні бути віддалені від внутрішньої частини корпуса. Для цього застосовуються захисні кільця з проточками. Кільця захищають підшипники від попадання картерного мастила, і таким чином запобігають вимиванню пластичного мастила і утримують витікання мастила з порожнини підшипникового гнізда. Конструкція та основні розміри захисного кільця наведені [6, табл. 8.81, с. 225].