84. Публічний договір.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

85. Договір приєднання.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе,що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

86. Попередній договір.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

87. Укладення договору. Оскільки до­говір є спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, пого­дження ними умов договору проходить принаймні дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, яка має на­зву оферти, і прийняття пропозиції другою стороною — ак­цепту. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, нази­вається оферентом, а сторона, яка прийняла її, — акцептан­том.

Загальний порядок укладення, зміни та розірвання цивільно-правових договорів визначено в главі 53 ЦК України (ст.ст.638-654). Існують певні особливості укладення біржо­вих угод (договорів), проведення торгів на аукціонах, у поряд­ку конкурсу тощо.

Для того, щоб вступити в договірні відносини, один із учасників повинен виявити ініціативу, тобто виступити з про­позицією укласти договір (офертою).

88. пропозиція укласти договір. Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка ад­ресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропо­зицію, вважати себе зв'язаною договором у разі її прийняття (ч.І ст.641 ЦК України). Оферта характеризується такими ри­сами:

• адресується конкретно одній чи кільком особам. Коли пропозиція розрахована на невизначене коло осіб, то вона роз­глядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не за­значено в цій пропозиції;

• має містити вказівку на істотні умови майбутнього до­говору, тобто ті, що визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, або в погодженні яких зацікавле­ний оферент;

- виражає твердий намір оферента вважати себе зв'яза­ним договором і запропонованими умовами в разі їх прийнят­тя (акцепту) другою стороною.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазна­чення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір мож­на змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше, як до моменту або в момент її одержання адресатом. У цьому разі раніше зроблена оферта втрачає свою значимість, отже, і не зв'язує оферента. Оферта, яку одержав адресат, не може бу­ти відкликана протягом строку для її акцепту, якщо інше не зазначено в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи з обстановки, в якій вона зроблена.

89. Прийняття пропозиції укласти договір. Відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом. Акцепт має бути повним і безумовним. Це означає, що акцептант повністю погод­жується із запропонованими умовами договору і повідомляє про це оферента. Якщо пропозицію укласти договір зроблено із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається ук­ладеним за умови, що особа, яка зробила пропозицію, одержа­ла від другої сторони відповідь про прийняття пропозиції про­тягом цього строку (ст.643 ЦК України).

Дії вважаються акцептом, якщо замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встанов­лений для акцепту строк вчиняє дії по виконанню зазначених в оферті умов договору (відвантажує товари, надає послуги, сплачує відповідні суми тощо), якщо інше не передбачено за­конодавчими актами або не зазначено в самій оферті. Вчинен­ня таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення до­говору, і водночас його виконання. Як і оферта, акцепт може бути відкликаний акцептантом однієї із сторін і втратити чинність, якщо повідомлення про його скасування оферент одержав до моменту або в момент одержання самого акцепту. В разі відкликання акцепту або неодержання відповіді від акцептанта протягом встановленого для цього часу оферент вва­жається вільним від тих обов'язків, що пов'язані з раніше зробленою ним пропозицією.

Відповідно до ст.645 ЦК України, якщо з одержаної із запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь було надіслано своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли оферент негайно повідомить другу сторону про одержання відповіді із запізнен­ням. У цьому разі відповідь, що запізнилася, вважається но­вою пропозицією. Якщо ж такого повідомлення оферент не зробить, то він повинен виконати укладений договір або відшкодувати збитки, заподіяні акцептантові у зв'язку з неви­конанням договору. Акцепт має бути повним і безумовним, і тільки тоді він свідчитиме про згоду сторін щодо істотних умов договору.

Згода, яка супроводжується застереженнями та контрпро­позиціями, не може вважатися акцептом. Згідно зі ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж бу­ло запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час є новою пропозицією. Сторони в цьому разі міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент — акцептантом, бо на нову пропозицію потрібна згода колиш­нього оферента. Переговори або обмін листами між сторонами можуть тривати довго і завершитись або досягненням згоди щодо умов договору, або не дати бажаного результату.

Договір вважається укладеним у момент одержання ак­цепту особою, яка направила оферту. Якщо для укладення до­говору, крім згоди сторін, потрібна передача майна або вчи­нення іншої дії (реальний договір), то він вважається укладе­ним з моменту передачі відповідного майна або вчинення пев­ної дії (ст.640 ЦК України).

Договір укладається в певній формі: усній, письмовій чи шляхом вчинення конклюдентних дій (ч.1,2 ст. 205 ЦК Ук­раїни). Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду дого­ворів ця форма і не була передбачена.

90. Зміна договору означає, що зобов'язання сторін діють відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків ви­конання тощо. При розірванні договору зобов'язання сторін припиняються. Зміна і розірвання договору допускаються ли­ше за угодою сторін, якщо інше не передбачено законодавчи­ми актами або договором. Угода про зміну або розірвання до­говору вчиняється в тій самій формі, в якій був укладений до­говір, якщо із законодавчого акта, договору або звичаїв ділово­го обороту не випливає інше.

Окремі правила діють щодо зміни або розірвання госпо­дарських договорів між юридичними особами. Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу підприємство чи організація, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за догово­ром. Сторона, яка одержала таку пропозицію, повинна відповісти на неї не пізніше 20 днів після її одержання. Якщо учасники не досягли згоди щодо зміни або розірвання догово­ру, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

ЦК України (ч. 2 ст. 651) встановлено загальний порядок зміни або розірвання цивільно-правових договорів. Вимога про зміни чи розірвання договору може бути заявлена заінтересова­ною стороною до суду у разі одержання відмови другої сторони на пропозицію змінити чи розірвати договір, а в разі неодержан­ня відповіді — у строк, зазначений у пропозиції або встановле­ний договором чи законом або іншим нормативно-правовим ак­том, а за його відсутності — у двадцятиденний строк.

Якщо сторони не досягли згоди про приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або про його розірвання, договір може бути розірваний.

Крім зміни або розірвання договору, допускається й про­довження (пролонгація) його дії на новий строк. Так, відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду держав­ного і комунального майна" за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення його строку він вважається продовже­ним на той самий строк і на тих самих умовах, які були перед­бачені договором. Найчастіше продовження дії договору оформляється угодою сторін, вчиненою шляхом обміну листа­ми, телеграмами або іншим способом.

53