Тема 16: Міжнародні фінанси

1. Міжнародна фінансова діяльність

2. Еволюція світової фінансово-валютної системи

3. Світовий фінансовий ринок

3.1. Валютний ринок і валютні операції

3.2. Ринок міжнародних інвестицій (капіталів)

3.3. Міжнародна банківська справа

4. Міжнародні фінансові організації

5. Зовнішньоекономічна діяльність країни. Платіжний баланс

6. Фінансова діяльність України як складова міжнародної фінансової діяльності

1. Міжнародна фінансова діяльність

Існування міжнародних фінансів тісно пов’язане із діяльністю міжнародної економіки, яку формують ті складові національних економік держав, що зумовлені міжнародними економічними зв’язками. Серед найбільш важливих сфер міжнародної економіки є: міжнародна торгівля, міжнародна інвестиційна діяльність, діяльність іміграційних людських ресурсів, міждержавний обмін сучасними технологіями тощо. Всі ці сфери економічної діяльності будуть життєздатними за умови, що буде налагоджено відповідне їх фінансове забезпечення, тобто будуть функціонувати міжнародні фінанси. Навіть найпростіша операція експорту товарів із одної країни в іншу може бути здійснена після ланцюжка трансакцій – обміну валюти країни-імпортера на валюту країни-експортера, переведення коштів на рахунок підприємства у країні-експортері, сплати відповідних митних та податкових платежів у обох країнах тощо. Більш широко зв'язок національної економіки з міжнародною забезпечуються через потоки платежів за імпортовані з інших країн товари, послуги та ресурси; потоки виручки від експорту в інші країни вітчизняних товарів, ресурсів і послуг; потоки позикових ресурсів у вигляді кредитів від вітчизняних економічних суб’єктів, що надаються через міжнародні фінансові ринки; потоки позикових ресурсів у вигляді кредитів від іноземних економічних суб’єктів, що надаються через вітчизняний фінансовий ринок тощо. Зрозуміло, що здійснення всіх цих процесів повинно регламентуватись певними цивілізованими правилами, що погоджені з світовим співтовариством: повинні бути встановлено певні співвідношення валютних курсів, митних ставок, тарифів, визначено податкові процедури і багато інших складових, що забезпечують безперешкодне протікання коштів при здійсненні міжнародної економічної діяльності. Все зазначене і формує сферу діяльності міжнародних фінансів.

Вище зазначалося, що функціонування ринкової економіки на рівні національної держави можна представити у вигляді кругопотоку матеріальних ресурсів, товарів і послуг між двома полюсами: домогосподарствами і фірмами. Цей кругопотік дзеркально пов’язаний із протилежно направленим рухом коштів. Останній підтримується і регулюється діяльністю фінансової системи, яка здійснює багато функцій, зокрема забезпечує неперервне переливання коштів від тих суб’єктів господарювання, які їх мають у надлишку до інших, які відчувають їх дефіцит. В моделі такого кругообороту передбачена складова зовнішньоекономічної діяльності, пов’язана із наявністю експортно-імпортних потоків товарів і ресурсів та відповідних їм потоків коштів.

Подібна модель може бути представлена і для сфери міжнародних фінансів, які забезпечують рух товарів і послуг, що створюються міжнародною економікою.

Зобразимо модель (рис.16.1) у вигляді кругопотоку, у якому взаємодіють частина домогосподарств кожної з національних економік (постачальники на міжнародні ринки ресурсів – таких, як земля, капітал, інтелектуальні ресурси, робоча сила тощо; споживачі імпортних товарів та послуг) і підприємства, фірми, які у своїй діяльності мають справу з експортом та імпортом товарів, послуг, сировини.

Домогосподарства пропонують на міжнародний ресурсний ринок свої матеріальні та інтелектуальні ресурси, а за продані ресурси отримують доходи у вигляді валютних надходжень. Ці кошти надходять від підприємств, які здійснюють міжнародну економічну діяльність, мають імпортні та експортні операції. Підприємства роблять видатки для закупівлі необхідних для виробництва ресурсів, а вироблену продукцію постачають на міжнародний ринок товарів і послуг, після її реалізації отримують валютний виторг. Валюта підприємствам надходить від домогосподарств, які на ринку товарів і послуг здійснюють споживчі видатки на придбання імпортних товарів і послуг. Отже, у схемі кругопотоку – два кола: одне (зовнішнє) відображає рух економічних ресурсів, товарів, послуг, інше (внутрішнє) відображає протилежно направлений потік валютних коштів: виторгу та ресурсних витрат підприємств, доходів та споживчих видатків домогосподарств. Регулюючим центром сфери міжнародних фінансів є міжнародні фінансові організації спільно з державами світу. Кожна з держав здійснює таке регулювання на регіональному (у світовому масштабі) рівні.

Для забезпечення неперервності фінансових потоків у міжнародній економіці функціонує відповідна інфраструктура світової фінансово-валютної системи, яка забезпечує переливання валютних коштів від фірм, підприємств, домогосподарств, що мають надлишок коштів (на схемі позначено Н), через систему міжнародних фінансових посередників (міжнародні банки, міжнародні страхові компанії, міжнародні фонди тощо) і через світовий фінансовий ринок (торгівля валютою, цінними паперами, борговими зобов’язаннями тощо) до фірм, підприємств, домогосподарств, що мають дефіцит коштів (на схемі позначено Д). Міжнародний фінансовий ринок та міжнародні фінансові посередники постійно взаємодіють як між собою так і з міжнародними фірмами, підприємствами, домогосподарствами, які потребують фінансових послуг.

Рис. 16.1. Кругопотік валютних коштів (тонкі темні стрілки), кругопотік матеріальних ресурсів товарів, послуг (широкі світлі стрілки) та шляхи переливу надлишкових коштів у моделі функціонування сфери міжнародних фінансів.

Узагальнивши наведене вище, можна сформулювати наступне визначення міжнародних фінансів: міжнародні фінанси - це регульовані у міжнародному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у глобальній економіці через створювану систему фондів валютних ресурсів і забезпечують здійснення процесів формування, розподілу, перерозподілу тієї частини світового ВВП, яка пов’язана із функціонуванням міжнародної економіки, та супроводжуються виникненням міжнародних економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.

Міжнародні фінанси з інституційного погляду — це сукупність міжнародних банків, валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інститутів, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух міжнародних фінансових потоків.

Всі суб’єкти міжнародної фінансової діяльності умовно поділяються на публічні та приватні.

Публічне формування міжнародної фінансової діяльності здійснюють такі суб’єкти:

1. Національні держави в особі центральних державних органів влади (уряд і його міністерства - міністерство закордонних справ, міністерство фінансів тощо) та офіційних посадових осіб (президент, прем’єр-міністр, глава верховного законодавчого органу) мають право здійснювати такі види діяльності: брати участь у міжнародних економічних та фінансових конференціях, у діяльності міжнародних організацій, у клірингових, платіжних і валютних угодах; укладати міждержавні договори щодо експорту-імпорту товарів та послуг, міждержавні угоди оренди рухомого та нерухомого майна, іпотеки, кредитування, позик, інвестування, фінансування; здійснювати операції з золотом та дорогоцінними металами; емітувати державні казначейські зобов’язання, цінні папери; забезпечувати фінансовими та іншими гарантіями операції різних юридичних та інших осіб; надавати безоплатну фінансову допомогу;

2. Центральні банки держав, які виконують в міжнародних фінансових відносинах функції, спрямовані на розвиток і зміцнення фінансово-кредитної системи національної держави, забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків, регулювання, контроль та нагляд за діяльністю національних і іноземних фінансово-кредитних інститутів.

3. Міжнародні фінансові організації, які регулюють міжнародні валютно-кредитні відносини та діяльність світового фінансового ринку, регламентують статус суб’єктів світового та регіональних фінансових ринків тощо.

В свою чергу, приватними суб’єктами міжнародних фінансових відносин є:

1. Національні та іноземні юридичні особи – фінансово-кредитні інститути, комерційні банки, транснаціональні корпорації, фондові біржі, які забезпечують діяльність міжнародної економіки, виконують операції з фінансовими активами на світовому фінансовому ринку.

2. Домогосподарства, окремі фізичні особи – індивідуальні учасники, що беруть участь в міжнародних фінансових операціях від імені своєї країни.

Зміст міжнародних фінансів формується множиною фінансових відносин, що виникають між суб’єктами міжнародної фінансової діяльності з приводу валютних платежів за товари та послуги; надання та погашення кредитних зобов’язань; відкриття та обслуговування валютних рахунків; надання гарантій; страхування ризиків; виконання договорів страхування; оплати праці; здійснення міжнародних банківських, поштових і готівкових грошових переказів; сплати податків та виконання певних зобов’язань, котрі випливають з правил державного регулювання міжнародних фінансових відносин; сплати (отримання) контрибуцій та репарацій; сплати грошових внесків у міжнародні організації; отримання субсидій тощо.