- •Поняття та предмет регулювання цивільного права
- •Методи цивільного права
- •3. Функції цивільного права.
- •5. Дія актів цивільного законодавства у просторі...
- •6. Поняття та елементи цивільних правовідносин
- •7. Види цивільно-правових відносин
- •8. Правоздатність фізичної особи
- •15. Фізична особа – підприємець.
- •16. Поняття та ознаки юридичної особи
- •26. Держава та ін.. Учасники цивільних правовідносин
- •32. Немайнові права, види.
- •33. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи:
- •34. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •41. Законне представництво
- •42. Комерційне представництво
- •43. Способи захисту цивільних прав.
- •44. Поняття і обчислення строків у цивільному праві.
- •47. Перебіг, зупинення, переривання і поновлення строків позовної давності
- •56. Підставами припинення права власності є:
- •59. Захист права власності
- •Тема 16. Речові права на чуже майно
- •67. Право інтелектуальної власності: загальні положення
- •69. Суміжні права
- •70. Поняття зобов'язань у цивільному праві
- •80. Підстави припинення договору:
- •81. Цивільно-правовий договір
- •84. Публічний договір.
- •85. Договір приєднання.
- •86. Попередній договір.
Поняття та предмет регулювання цивільного права
Цивільне право є самостійною галуззю сучасного права. Цивільне право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності та диспозитивності відносини власності, товарно-грошові відносини, підстави набуття і порядок реалізації та захисту цивільних прав і обов'язків фізичними та юридичними особами, з метою задоволення матеріальних та духовних потреб громадян. Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільне законодавство регулює особисті немайнові та майнові відносини.
Отже, предметом цивільно-правового регулювання є:
а) майнові відносини;
б) особисті немайнові відносини.
Майнові відносини. Це конкретні вольові економічні відносини з приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.
За змістом майнові відносини поділяються на дві групи:
а) відносини власності; б) відносини у галузі товарообігу.
Відносини власності, тобто майнові, відображають існуючий розподіл матеріальних благ (засобів і продуктів виробництва) між певними особами (громадянами, юридичними особами, державою, територіальними громадами та іншими соціальними утвореннями). Вони закріплюють належність матеріальних благ за відповідними власниками.
Власність — це відношення особи до належної їй речі як до своєї, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею, а також у захисті права власності.
Майнові відносини у галузі товарообігу — це відносини, пов'язані з переходом матеріальних благ від одних суб'єктів (виробників матеріальних благ) до інших (споживачів матеріальних благ), зокрема майнові відносини, що виникають з договорів купівлі-продажу, поставки.
Особисті немайнові відносини виникають у зв'язку із здійсненням особистих прав. Термін "особисті права" вживається для позначення різноманітних суб'єктивних прав, які належать громадянину або соціальному утворенню. В даному випадку маються на увазі особисті немайнові права на блага, невіддільні від особи: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство.
Методи цивільного права
Ознаки методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин відображені в загальному юридичному становищі суб'єктів сучасного цивільного права, у специфіці юридичних фактів, у диспозитивних началах цивільного законодавства, в особливостях цивільно-правових санкцій.
Метод цивільно-правовового регулювання – сукупність специфічних засобів впливу на учасників цивільних відносин, що характеризуються юридичною рівністю сторін, а також надання останнім можливості врегулювання цих відносин на свій розсуд за винятками, встановленими цивільним законодавством.
Види: диспозитивний (юридична рівність сторін, ініціатива сторін при встановленні правовідносин, можливість вибору варіанта поведінки, що не суперечить цивільному законодавству і моралі суспільства) та імперативний (виникає у зобов’язаннях внаслідок заподіяння шкоди).
Диспозитивність у цивільному праві надає можливість вибору між кількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, а також у відповідних випадках визначити зміст цивільних прав та обов'язків, розпоряджатися суб'єктивними правами на свій розсуд. Диспозитивні засади втілюються у диспозитивних нормах.