4. Виробничі кооперативи як суб’єкти зовнішньоекономічних операцій.

Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на заса¬дах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відпо¬відно до їх участі у його діяльності. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не за¬боронену законом.

Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту. Виробничий кооператив є корпоративним підприємством, створеним з метою здійснен¬ня спільної господарської комерційної діяльності. Створення виробничого кооперативу і припинення його діяльності засновані на добровільно вираженій згоді засновників (членів). Кооператив як добровільне об'єднання громадян засновується на основі добровільної зго¬ди декількох громадян, які приймають взаємні зобов'язання щодо ведення спільної виробничої або господарської діяльності на умовах, визначених статутом.

Виробничий кооператив являє собою об'єднання праці і капіталу: всі члени кооперативу зобов'язані брати особисту трудову участь в його діяльності та внести майновий пайовий вне¬сок. Особистий елемент у виробничому кооперативі відіграє провідну роль: особиста трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу є обов'язковою. Щодо виробничого кооперативу законодавець робить акцент на безпосередню трудову участь, що обумовлює включення членів виробничого кооперативу до складу його трудового колективу. З цією ознакою пов'язана також обов'язковість участі членів в управлінні справами виробничого ко¬оперативу та повна рівність у такому управлінні кожного члена кооперативу. У кожного чле¬на кооперативу є право лише одного голосу при вирішенні усіх питань його діяльності.

5. В чому сутність міжнародних акредитивних розрахунків?

Акредитивні розрахунки - Ця форма міжнародних розрахунків має вигляд доручення банку, (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній чи юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві. Акредитив – це платіжний документ, за яким кредитна установа (банк, тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред'явникові акредитиву визначену суму грошей.

Акредитиви розрізняють:

-грошовий акредитив;

-товарний (документарний) акредитив.

Грошовим акредитивом називають іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами. При міжнародних розрахунках грошові акредитиви сплачуються або в зазначеній у них валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються за курсом на день платежу.

Документарний акредитив – це документ, в якому імпортер дає доручення банку, який його обслуговує, здійснити оплату документів третій особі. У документарному акредитиві звичайно вказуються:

-назва та адреса експортера;

-сума акредитиву;

-термін його дії;

-рід товарів, які потрібно оплатити;

-документи, які повинні бути пред’явлені експортером для отримання платежу (транспортні документи, страхові поліси, сертифікати якості товарів тощо).

В зовнішньоторговельних операціях використовуються в основному документарні акредитиви.