4. Значення преференцій в межах зед

Преференції (це встановлення преферен ставок для зазначених товарів) застосовуються до товарів (країнам що розвиваються) від 1-ї до 24-ї товарної групи (за винятком товарів товарних груп 22 та 24 - пива і тютюнові вироби)

5. Сутність, необхідність і класифікація зовнішньоекономічних операцій

Зовнішньоекономічна операція—це комплекс дій контрагентів різних країн з підготовки, укладання і виконання торгової, науково-виробничої,

інвестиційної чи іншої угоди економічного характеру.

Види зовнішньоекономічних операцій:

1 За напрямками торгівлі : Експортні, імпортні, реекспортні, реімпортні, транзитні.

2 За групами товарів: Купівля-продаж машин і устаткування, сировинних іпродовольчих, непродовольчих товарів.

3 За ступенем готовності товару до продажу: Поставка готової продукції, вузлів і деталей для зборки, комплектного устаткуваня.

4 Товарообмінні операції : Зустрічні закупівлі, бартер, викуп застарілої продукції, переробка давальницької сировини.

5 Торгівля науково-технічними досягненнями і надання послуг: Купівля-продаж ліцензій, „ноу-хау”, інжиніринг, факторинг, оренда, туризм, транспортування й інші.

6 Торговельно-посередницька діяльність: Консигнаційні, комісійні, агентські, брокерські операції.

7 Торгівля змагального типу: Аукціони, біржова торгівля, міжнародні торги.

6. Суб’єктів зед можна класифікувати по декількох ознаках:

1)за характером власності:- приватні;- державні;-кооперативні.

2)за юридичним статусом:- фізичні особи;- об’єднання;- держава;

3) за обсягом операцій:- великі;- середні;- дрібні.

4) за сферою господарської діяльності і характером операцій:- промислові;

- сільськогосподарські;- торгові;- транспортні;-транспортно експедиторські;- страхові; - посередницькі; - туристичні; - аудиторські.

5) за приналежністю капіталу: - національні; - змішані; - іноземні.

6) за правовим станом: - повні товариства; - товариства з обмеженою відповідальністю; - командитні товариства; - акціонерні товариства відкритого і закритого типу.

7. Дати характеристику промисловим підприємствам і обєднанням що є виробниками експортної продукції в межах зез

1)Виробники експортної продукції весь технологічний процес від виробництва до реалізації виконують самостійно. Вони є власниками своєї продукції. До їх числа належать:

o виробничі підприємства;

o промислові об'єднання;

o науково-промислові виробництва провідних галузевих міністерств і відомств, промислова номенклатура яких зафіксована в зовнішньоторговельному обороті країни.

2)Експортери-виробники, які працюють на зовнішньому ринку із залученням зовнішньоторговельних посередників. Це підприємства і промислові організації окремих міністерств і відомств - агропромисловий комплекс, верстатобудівна промисловість [постачання готової продукції].

3)Чисто зовнішня посередницька діяльність. Її принципова відмінність від інших груп: ці організації, як учасники ЗЕД не є власниками експортної продукції, а мають лише право на її реалізацію в рамках тих повноважень).

8. Узгоджені і неузгоджені статті типових контрактів

На світовому ринку застосовуються три основні форми типових контрактів.

Найпоширенішою формою є виклад статей контракту друкарським способом, причому там, де статті потребують додаткового узгодження, ставляться крапки або рисочки. І достатньо тільки сісти за стіл переговорів, обговорити ці статті, досягти згоди і вставити все в текст, як контракт готовий до підписання.

Друга форма передбачає такий варіант: усі узгоджені статті, викладені друкарським способом, вміщуються на зворотному боці контракту, а неузгоджені - на лицьовому. І, нарешті, третя форма відносить усі узгоджені статті контракту до заздалегідь обговорених загальних умов поставок, тут залишається тільки обговорити три-чотири неузгоджені статті.

9. Визначити основні цінові стратегії фірми

Стратегія ціноутворення — це основні напрями, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики.

Основними видами цінових стратегій є :

1. Стратегія високих цін

Основною метою цієї стратегії є отримання надприбутку шляхом "збирання вершків" з тих покупців, для яких новий товар має велику цінність і які готові заплатити за нього вищу ціну.

2. Стратегія середніх цін (нейтральне ціноутворення) Застосовна на усіх фазах життєвого циклу, крім спаду, і найбільш типова для більшості фірм, що розглядають одержання прибутку як довгострокову політику..

3. Стратегія низьких цін (стратегія цінового прориву)

Стратегія може бути застосована на будь-якій фазі життєвого циклу, вона особливо ефективна при високій еластичності попиту за ціною.

4. Стратегія цільових цін - За цієї стратегії незалежно від зміни цін обсяги продажів маса прибутку повинна бути постійною, тобто прибуток є цільовою величиною.

5. Стратегія пільгових цін

Передбачає встановлення пільгових цін для споживачів, у яких фірма зацікавлена, або у зв'язку з адміністративним втручанням.

6. Стратегія цінового лідера

Суть цієї стратегії не припускає встановлення ціни на нові вироби відповідно до рівня цін провідної компанії на ринку.

7. Стратегія контрактних цін

Фіксування у контракті, який підписується на певний період, умов поставки чи реалізації у випадку, коли майбутня ринкова ситуація є невизначеною, але не виключені або передбачаються значні зміни цін, які можуть вплинути на прибутковість фірми.

Проведення цінової війни з конкурентами через проведення найнижчих цін. 9. Стратегія незмінних цін - Якщо витрати виробництва збільшуються, то фірми замість перегляду цін зменшують розмір упакування, змінюють склад товару.

10. Стратегія неокруглених цін - Передбачає встановлення цін нижче від округлених значень. Це просто психологічний прийом.