- •Частина перша
- •Передмова наукового редактора
- •Частина перша парадигма та методологія
- •1.1. Базові поняття
- •1.1.1. Пластика і морфологічний код рельєфу
- •1.1.2. Структурна організація земної поверхні
- •1.1.3. Структура рельєфу: внутрішній і зовнішній концентри існування
- •1.2. Флювіальна геоморфосистема
- •1.2.1. Геоморфосистема
- •1.2.2. Просторово-часові відносини у фгмс
- •1.2.3. Простори фгмс
- •1.2.4. Час фгмс
- •Еволюція складним образом співвідноситься із самоорганізацією. На думку автора, еволюція полягає в наступному:
- •1.3. Структури фгмс
- •1.3.1. Топологічна структура
- •1.3.2. Симетрія
- •1.3.3. Асиметрія
- •1.3.4. Топологічна симетрія / асиметрія фгмс
- •1.3.5. Анізотропія фгмс
- •1.3.6. Інваріант
- •1.4. Структурна організація фгмс
- •1.4.1. Первинні структурні елементи
- •1.4.2. Вторинні структурні елементи
- •1.4.3. Третинні структурні елементи
- •1.4.5. Геоморфологічне значення топологічної структури фгмс
- •1.5. Ієрархія флювіальної мережі
- •1.5.1. Мережа тальвегів
- •1.5.2. Ієрархії мережі тальвегів
- •1.5.3. Ієрархія вододілів
- •1.5.4. Лінії перегину схилів
- •1.5.5. Формалізація двовимірних структурних мереж тальвегів
- •1.5.6. Тривимірні мережі фгмс
- •1.5.7. Структурні побудови на тривимірних мережах фгмс
- •1.6. Концепція самоорганізації фгмс
- •1.6.1. Поняття самоорганізації
- •1.6.2. Просторово-структурні відносини
- •1.6.3. Часові відносини
- •1.6.4. Елементи самоорганізації
- •1.6.5. Відносини в елементарних системах
- •1.6.6. Вторинні відносини у фгмс
- •Висновки 1 висновки
1.2. Флювіальна геоморфосистема
1.2.1. Геоморфосистема
Поняття геоморфосистеми стосується закономірної сукупності візуально окреслених форм і елементів поверхні, котрі поєднані поміж собою узгодженою структурою, єдністю умов функціонування, тобто потоками речовини/енергії, й спільною механізмом їхнього саморегулювання, що виникає спонтанно.
З інформаційної точки зору, закономірна сукупність (композиція) нерівностей різного розміру у своїх правильних сполученнях і чергуваннях, що проглядають крізь мережу випадковостей, визначає морфологічну сутність геоморфосистеми. Структурно вона виявляється в тому, що елементи, форми, композиції форм - неодмінно мають морфологічну виразність. Вони обов‘язково помітні й однозначно різняться поміж собою візуально і сполучаються у певних порядках, тому чітко виділяються з навколишньої загальної поверхні за зовнішніми обрисами. Завдяки останній властивості, тобто певному порядку чергування природних елементів і форм, штучні форми відразу вирізняються на рельєфі і досить легко розпізнаються.
У цій роботі маємо обмежити предмет вивчення лише геоморфосистемами флювіального ряду. Поряд з ними, геоморфологією мають вивчатися геоморфосистеми інших функціонально-генетичних рядів – денудаційного, еолового, кріогенного, аквально- та субаквально-морського. Але у даній роботі вони не розглядаються. Отже, надалі йтиметься про флювіальні геоморфосистеми (ФГМС) – тобто геосистеми, складові котрих поєднуються у ціле через флювіальний процес. Останній є генетичним різновидом геоморфологічного процесу. Флювіальний процес образно можна назвати стрижнем ФГМС.
Флювіальний процес є притаманним тій частині рельєфу земної поверхні, котра розвивається дією текучих вод. Обмежимо поняття ФГМС лише такими складовими флювіального рельєфу, котрі актуально є ареною флювіального процесу. У такому разі, не весь флювіальний рельєф може розглядатися як ФГМС, тобто між цими поняттями немає однозначної відповідності. У флювіальному рельєфі є елементи, що реально не беруть актуальної участі у енерго-масопереносі, будучи законсервованими чи залишаючись реліктовими. ФГМС обмежується тими елементами рельєфу, що безпосередньо взаємодіють актуально, беручи участь у згадуваному літодинамічному потоці. Характерною і необхідною (але недостатньою) властивістю ФГМС є саморегуляція літодинамічного потоку, про що неодноразово писали різні дослідники, у тому числі автори цієї роботи. В часовому розрізі, ФГМС має ще й більш складну властивість самоорганізації, тобто здатність підтримувати, відновлювати й удосконалювати структуру і функції геоморфологічного процесу, у якому літодинамічний потік є його частиною.
Отже, на нашу думку, до ФГМС належать лише ті комплекси флювіального рельєфу, котрі мають наступні властивості:
морфологічну виразність: звичайно це водозбір визначеного порядку, включаючи лінії стоку і гребені (лінії вододілів), що є основними організуючими елементами ФГМС;
динамічну єдність: кожна точка ФГМС постійно знаходиться в динамічній єдності з іншими її точками;
сталу неврівноваженість процесу: у кожній точці рельєфу (крім гребенів) відбувається односпрямований процес енерго-масопереносу, що фізично можливий тільки тоді, коли є градієнти властивостей, тобто стійкі в часі просторові відміни;
саморегуляцію: здатність спонтанно підтримувати чи регулювати процес енерго-масопереносу, що призводить до формоутворення автономно від зовнішніх умов чи, навпаки, в залежності від них.