Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Rozdil_1.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
1.25 Mб
Скачать

1.3.5. Анізотропія фгмс

Анізотропія - ще одна фундаментальна властивість геоморфологічного простору в цілому і морфології ФГМС зокрема. Вона виявляється в наявності визначеної залежності властивостей рельєфу від напрямку, у якому ці властивості змінюються, а також від місця розташування точки, де спостерігається властивість. Загальних, первинних причин анізотропії дві: наявність сили ваги (гравітаційний фактор) і обертання Землі навколо осі (геострофічний фактор). Вторинними причинами є експозиція і крутість схилів рельєфу, через що, у свою чергу, формуються екологічні відмінності схилів і, відповідно, відбуваються якісно різні процеси енерго-масопереносу.

Як відомо, сукупність рухів твердої речовини відносно поверхні літосфери називають літодинамічним потоком. Це поняття такої ж глибокої абстракції, як жива речовина у вченні про біосферу В.І. Вернадського. Літодинамічний потік, відповідно до будови великого літосферного циклу речовини, складається із двох гілок: висхідної (тектонічне підняття) і низхідної, або спадної (денудація у широкому сенсі).

Анізотропія повсюдно виявляється в ФГМС в зв'язку з тим, що гравітаційні взаємодії є основними в літодинамічному потоці, а саме гравітаційне поле є анізотропним (гравітаційна анізотропія). Анізотропними є властивості схилів, спричинені експозицією та заляганням дислокованих гірських порід (структурно-літологічна анізотропія). Має також місце залежність властивостей від напрямку щодо лінії градієнта, від його величини (ухилу) і конфігурації ліній стоку, тобто динамічна анізотропія.

Реальними проявами анізотропії ФГМС є складні траєкторії спадних складових літодинамічного потоку, що визначаються структурою рельєфу, і односпрямованість цього потоку.

Переконливим свідченням анізотропії рельєфу є наочна ілюстрація, котру можна отримати з допомогою планшету рельєфної карти флювіального рельєфу. Вона часто використовується у навчальному процесі. Через не можливість навести цю карту у роботі, у якості її аналога візьмемо кольорове перспективне зображення (рис. 1-В,А)ii, і на ньому побачимо добре зрозумілу картину флювіального рельєфу, основою котрого є мережа річкових долин. Вода тектиме по схилах і далі прямуватиме річковими долинами, зливаючись у потоки все більшої потужності, і залишить територію у вигляді одного потоку для кожної флювіальної системи найвищого рангу.

Тепер перегорнемо планшет на 1800 так, щоб розфарбована сторона опинилась знизу. У нашому наочному прикладі це рис. 1-В, Б). Ми навряд чи пізнаємо той самий рельєф. Замість тальвегів тепер бачимо (на рис. 1-В,Б) виділені червоними лініями прості чи розгалужені пониження, у яких досить часто є замкнені заглиблення; досить рідко зустрічаються трійники, натомість багато вузлів, утворених різнопорядковими елементами. Гребені ж виглядають на такій карті як добре впорядкована й узгоджена за напрямом їх підвищення мережа тут вони виділені синіми лініями).

Якби на рельєфній карті у такому положенні ми розглянули імітацію флювіального процесу, то зрозуміли би, що вода стікала б зі схилів до понижень, але не змогла би утворити впорядкованого стоку (можна це спробувати на рельєфній карті). Натомість виникла б певна кількість самостійних озер, Впорядкованого руху води до гирл тепер немає. Отже, той самий рельєф набув інших властивостей, що спричиняють динаміку, відмінну від генетично обумовленої. На-око він не розпізнається як флювіальний.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]