- •Частина перша
- •Передмова наукового редактора
- •Частина перша парадигма та методологія
- •1.1. Базові поняття
- •1.1.1. Пластика і морфологічний код рельєфу
- •1.1.2. Структурна організація земної поверхні
- •1.1.3. Структура рельєфу: внутрішній і зовнішній концентри існування
- •1.2. Флювіальна геоморфосистема
- •1.2.1. Геоморфосистема
- •1.2.2. Просторово-часові відносини у фгмс
- •1.2.3. Простори фгмс
- •1.2.4. Час фгмс
- •Еволюція складним образом співвідноситься із самоорганізацією. На думку автора, еволюція полягає в наступному:
- •1.3. Структури фгмс
- •1.3.1. Топологічна структура
- •1.3.2. Симетрія
- •1.3.3. Асиметрія
- •1.3.4. Топологічна симетрія / асиметрія фгмс
- •1.3.5. Анізотропія фгмс
- •1.3.6. Інваріант
- •1.4. Структурна організація фгмс
- •1.4.1. Первинні структурні елементи
- •1.4.2. Вторинні структурні елементи
- •1.4.3. Третинні структурні елементи
- •1.4.5. Геоморфологічне значення топологічної структури фгмс
- •1.5. Ієрархія флювіальної мережі
- •1.5.1. Мережа тальвегів
- •1.5.2. Ієрархії мережі тальвегів
- •1.5.3. Ієрархія вододілів
- •1.5.4. Лінії перегину схилів
- •1.5.5. Формалізація двовимірних структурних мереж тальвегів
- •1.5.6. Тривимірні мережі фгмс
- •1.5.7. Структурні побудови на тривимірних мережах фгмс
- •1.6. Концепція самоорганізації фгмс
- •1.6.1. Поняття самоорганізації
- •1.6.2. Просторово-структурні відносини
- •1.6.3. Часові відносини
- •1.6.4. Елементи самоорганізації
- •1.6.5. Відносини в елементарних системах
- •1.6.6. Вторинні відносини у фгмс
- •Висновки 1 висновки
1.3.5. Анізотропія фгмс
Анізотропія - ще одна фундаментальна властивість геоморфологічного простору в цілому і морфології ФГМС зокрема. Вона виявляється в наявності визначеної залежності властивостей рельєфу від напрямку, у якому ці властивості змінюються, а також від місця розташування точки, де спостерігається властивість. Загальних, первинних причин анізотропії дві: наявність сили ваги (гравітаційний фактор) і обертання Землі навколо осі (геострофічний фактор). Вторинними причинами є експозиція і крутість схилів рельєфу, через що, у свою чергу, формуються екологічні відмінності схилів і, відповідно, відбуваються якісно різні процеси енерго-масопереносу.
Як відомо, сукупність рухів твердої речовини відносно поверхні літосфери називають літодинамічним потоком. Це поняття такої ж глибокої абстракції, як жива речовина у вченні про біосферу В.І. Вернадського. Літодинамічний потік, відповідно до будови великого літосферного циклу речовини, складається із двох гілок: висхідної (тектонічне підняття) і низхідної, або спадної (денудація у широкому сенсі).
Анізотропія повсюдно виявляється в ФГМС в зв'язку з тим, що гравітаційні взаємодії є основними в літодинамічному потоці, а саме гравітаційне поле є анізотропним (гравітаційна анізотропія). Анізотропними є властивості схилів, спричинені експозицією та заляганням дислокованих гірських порід (структурно-літологічна анізотропія). Має також місце залежність властивостей від напрямку щодо лінії градієнта, від його величини (ухилу) і конфігурації ліній стоку, тобто динамічна анізотропія.
Реальними проявами анізотропії ФГМС є складні траєкторії спадних складових літодинамічного потоку, що визначаються структурою рельєфу, і односпрямованість цього потоку.
Переконливим свідченням анізотропії рельєфу є наочна ілюстрація, котру можна отримати з допомогою планшету рельєфної карти флювіального рельєфу. Вона часто використовується у навчальному процесі. Через не можливість навести цю карту у роботі, у якості її аналога візьмемо кольорове перспективне зображення (рис. 1-В,А)ii, і на ньому побачимо добре зрозумілу картину флювіального рельєфу, основою котрого є мережа річкових долин. Вода тектиме по схилах і далі прямуватиме річковими долинами, зливаючись у потоки все більшої потужності, і залишить територію у вигляді одного потоку для кожної флювіальної системи найвищого рангу.
Тепер перегорнемо планшет на 1800 так, щоб розфарбована сторона опинилась знизу. У нашому наочному прикладі це рис. 1-В, Б). Ми навряд чи пізнаємо той самий рельєф. Замість тальвегів тепер бачимо (на рис. 1-В,Б) виділені червоними лініями прості чи розгалужені пониження, у яких досить часто є замкнені заглиблення; досить рідко зустрічаються трійники, натомість багато вузлів, утворених різнопорядковими елементами. Гребені ж виглядають на такій карті як добре впорядкована й узгоджена за напрямом їх підвищення мережа тут вони виділені синіми лініями).
Якби на рельєфній карті у такому положенні ми розглянули імітацію флювіального процесу, то зрозуміли би, що вода стікала б зі схилів до понижень, але не змогла би утворити впорядкованого стоку (можна це спробувати на рельєфній карті). Натомість виникла б певна кількість самостійних озер, Впорядкованого руху води до гирл тепер немає. Отже, той самий рельєф набув інших властивостей, що спричиняють динаміку, відмінну від генетично обумовленої. На-око він не розпізнається як флювіальний.