- •Частина перша
- •Передмова наукового редактора
- •Частина перша парадигма та методологія
- •1.1. Базові поняття
- •1.1.1. Пластика і морфологічний код рельєфу
- •1.1.2. Структурна організація земної поверхні
- •1.1.3. Структура рельєфу: внутрішній і зовнішній концентри існування
- •1.2. Флювіальна геоморфосистема
- •1.2.1. Геоморфосистема
- •1.2.2. Просторово-часові відносини у фгмс
- •1.2.3. Простори фгмс
- •1.2.4. Час фгмс
- •Еволюція складним образом співвідноситься із самоорганізацією. На думку автора, еволюція полягає в наступному:
- •1.3. Структури фгмс
- •1.3.1. Топологічна структура
- •1.3.2. Симетрія
- •1.3.3. Асиметрія
- •1.3.4. Топологічна симетрія / асиметрія фгмс
- •1.3.5. Анізотропія фгмс
- •1.3.6. Інваріант
- •1.4. Структурна організація фгмс
- •1.4.1. Первинні структурні елементи
- •1.4.2. Вторинні структурні елементи
- •1.4.3. Третинні структурні елементи
- •1.4.5. Геоморфологічне значення топологічної структури фгмс
- •1.5. Ієрархія флювіальної мережі
- •1.5.1. Мережа тальвегів
- •1.5.2. Ієрархії мережі тальвегів
- •1.5.3. Ієрархія вододілів
- •1.5.4. Лінії перегину схилів
- •1.5.5. Формалізація двовимірних структурних мереж тальвегів
- •1.5.6. Тривимірні мережі фгмс
- •1.5.7. Структурні побудови на тривимірних мережах фгмс
- •1.6. Концепція самоорганізації фгмс
- •1.6.1. Поняття самоорганізації
- •1.6.2. Просторово-структурні відносини
- •1.6.3. Часові відносини
- •1.6.4. Елементи самоорганізації
- •1.6.5. Відносини в елементарних системах
- •1.6.6. Вторинні відносини у фгмс
- •Висновки 1 висновки
1.3.4. Топологічна симетрія / асиметрія фгмс
Приймемо надалі, що топологічна симетрія/асиметрія - це така міра порядку (або його відсутності - у другому випадку, що під рискою), коли можна приблизно встановити точку, вісь або площину, щодо якої порівнянні морфологічні риси правої і лівої частин форми рельєфу є схожими або подібними. Виділення осі (або, у тривимірному випадку – площини) є єдиним критерієм топологічної білатеральної симетрії.
Щоб якось зменшити таку приблизність у вживанні терміна, звернімо увагу, що в приведених випадках оцінки асиметрії/симетрії мова йде, власне кажучи, про ступінь різниці схилів, але не про дійсну симетричність чи відхилення від неї по відношенню до площини симетрії. Очевидно, буде правильним, по-перше, відзначити, що мова йде про один й той самий тип симетрії – білатеральну, по-друге, що ми не зіставляємо в точності протилежні схили (як би не згортаємо розкриту книгу – прообраз білатеральності), а тільки порівнюємо наступні властивості:
- зовнішній вигляд поверхні кожного зі схилів,
- геологічну будову поверхневих відкладень,
- горизонтальне і вертикальне розчленування рельєфу,
і тільки лише на-око співставляємо морфометричні характеристики схилів. Саме тому, що така симетрія/асиметрія не є метрично точною, у подібних випадках правильно говорити про топологічну симетрію/асиметрію, чого ми й будемо надалі дотримуватись.
Неповна симетрія має назву дисиметрії. Дисиметрія, власне кажучи, є реальним проявом законів симетрії у такому складному й неоднорідному середовищі, котрим є рельєф, бо останній одночасно знаходиться під дією сукупності ендогенних, екзогенних та антропогенних чинників саморозвитку.
Наш досвід структурного аналізу рельєфу дозволяє звернути увагу на ті аспекти вивчення симетрії, що не мають поки ще належної оцінки з боку геоморфологів.
Прояв симетрії стосовно різних типів структури на топологічному рівні. Якщо абстрагуватися від метричних розходжень, властивих елементам рельєфу Землі різної розмірності (у фундаментальному змісті поняття "розмірність"), то будь-який самий складний рельєф можна визначити сполученням обмеженого набору форм і елементів. Для флювіального рельєфу такими будуть тальвеги і вододіли, поєднані гранями, а також деякі інші структурні елементи (лінії перегинів, особливі точки і т.д.), що зчленовуються за особливими правилами, властивими саме такому рельєфу. Цей підхід має бути застосований у фрактальному аналізі рельєфу, що полягає у вивченні й впорядкуванні самоподібних структур (див. нижче, частина 2).
Співвідношення дисиметрії рельєфу з властивостями середовища, за аналогією з генетичними типами асиметрії Ф.М. Мількова. Врахування загальнопланетарної, тектогенної, структурно-геологічної, інсоляційної, циркуляційної, гідродинамогенної, а в окремих випадках - і інших типів (еоловогенної, гляціогенної, зсувогенної) дисиметрії. Відповідно до згаданого принципу П. Кюрі, дисиметрія об'єкта знаходиться у визначеній відповідності із асиметрією його середовища. Це дає можливість структурно-генетичного тлумачення симетрії-дисиметрії, що спостерігається, і на цій основі - більш повного використання інформативності комплексів рельєфу.
Досвід показує, що рельєф у більшій мірі визначається саме такими особливостями – тобто проявами переважно топологічних властивостей дисиметрії/асиметрії чим загальним розподілом висот. Саме тому розпізнавання рельєфу (і морфологічне, і генетичне) ефективно здійснюється насамперед за характерними сполученнями елементів топологічної дисиметрії/асиметрії, бо вони створюють неповторний вигляд рельєфу, хоча поряд із цим для розпізнавання застосовується і топографо-геодезична матриця висот.