- •1. Нтр та її вплив на соціально-економічний розвиток країн Заходу в 50-60 рр.
- •2 Другий етап нтр
- •3. Форми і методи державного регулювання економіки в країнах Заходу.
- •4. Динаміка розвитку економіки країн Зах.Європи в др.Пол. Хх ст.
- •5.Соціальний розвиток країн Заходу у другій половині хх ст.
- •7. Зростання міжнародних позицій сша у результаті Другої світової війни.
- •2Вересня 1947р. Сша підпис з країнами Пд.Америки пакт «Ріо-де-Жанейро» про спільну оборону Зх. Півкулі.
- •8.Економічний розвиток сша у 1945-1960 рр.
- •9. Внутрішньополітична боротьба у сша на зламі 40-50 рр. Маккартизм.
- •10. Суспільно-політичні рухи в сша в 40-50 рр.
- •11. Зовнішня політика сша у 1945-1960 рр: західноєвропейський напрямок.
- •12. Зовнішня політика сша у 1945-1960 рр: далекосхідний напрямок.
- •13. Економічний розвиток сша у 60рр.
- •14. Ліберальні реформи Дж. Кеннеді та л. Джонсона.
- •15. Законодавство сша про громадянські права 50-60-х
- •16. Рух за громадянські права у сша в 50-60 рр
- •17. Зовнішня політика сша у 60 р: латиноамериканський напрямок.
- •18. Участь сша у в’єтнамській війні.
- •19. Економічний розвиток сша у 70 рр.
- •20. Вотергейтська справа
- •21. Зовнішня політика сша у 70 рр: далекосхідний напрямок.
- •22. Американо-радянські угоди 70 років.
- •23. Економічний розвиток сша у 80-90.
- •24. Внутрішньополітичне життя сша у 80 рр.
- •25. Проблеми ядерних озброєнь в ам.-рад. Відносинах 80-поч.90 рр.
- •26. 11 Вересня 2001 у сша
- •27. Військові акції сша та їх союзників в Афганістані та Іраку.
- •28. Канада в період правління ліберальних урядів (1963-1984)
- •29. Зміцнення демократичних принципів держ.Ладу в країнах Зах.Європи. Конституції.
- •31. Співтовариство - економічна співпраця. «План Шумана»
- •32. Римський договір 1957 р.
- •33. Розбудова спільного ринку в 70-80 рр. Єдиний європ.Акт.
- •34. Єс на зламі хх-ххі ст.
- •35. Міжнародноправове становище Нім. Після капітуляції. Постадамська конф.
- •36. Зх. Німеччина в 1945-49 рр.
- •38. Посилення суперечностей між Зх. І срср. Розкол Німеччини.
- •39. Фрн у 50-60 рр. Нім. Економічне диво.
- •40. Зовн.Політ.Становище Зх.Нім. У 1949-55рр. Париз. Угоди.Вступ фрн до нато.
- •42. Нова сх. Політика фрн.
- •43. Революція 1989-90. Об'єдн. Нім
- •44. Німеччина у 1990-2008.
- •46. Великобрит. У 50-70 рр.
- •47. Розпад британської колоніальної імперії.
- •48. Політика Маргарет Тетчер.
- •49. Уряд т. Блера, його вн.І зовн. Політика.
- •50 Розстановка політ. Сил у Франції. Тим час.Режим
- •51. Конституювання іv республ. У Фран.
- •52. Політична боротьба у Франції в роки 4 республіки.
- •54. Конституювання п’ятої республіки у Франції. Політичний курс ш. Де Голля.
- •55. Франція і алжирська проблем
- •56. Травн.-червневі події 68 р. У Франції.
- •57. Політ.Боротьба у Франції в 70-их рр..
- •58. Зовнішня політика Франції у 1958-1981
- •59. Внутрішньополітичне життя Франції у 1958-1995 рр.
- •60. Франція на рубежі хх-ххі
46. Великобрит. У 50-70 рр.
На виборах 1951 р. перемогли консерватори. У період правління консерваторів відчутних змін в економіці не відбулося. Її постійними супутниками були кризові явища, на щастя не руйнівні, внаслідок широкого застосування чинників державного регулювання. Виробництво в 1957 р. виросло на 57 % порівняно з 1938 р.
Причини низьких темпів економічного розвитку Великої Британії у 50—60-х роках крилися в малій частці капіталовкладень, недостатньому використанні досягнень технічного прогресу, бракові кваліфікованої робочої сили, значних військових витратах (друге місце після США в демократичному світі). Давалася взнаки також втрата колоніальних володінь. Означені труднощі англійського суспільства змусили уряд удатися до широкого застосування системи ДМК. Нормою для країни стали прямі та непрямі субсидії приватній промисловості. Характерною особливістю англійської економіки був також розвиток новітніх галузей. Слід зауважити, що діапазон експериментів в англійській економіці в 50—60-ті роки був досить широким: від націоналізації до реприватизації націоналізованої власності і навпаки.
Адекватною була і внутрішня політика консервативних урядів У. Черчілля (1951-1955), А. Ідена (1955-1957), Г. Макміллана (1957—1963) та А. Дугласа-Х'юма (1963— 1964), Вона полягала, передусім, у стримуванні росту зарплати під тиском інфляції. Консерватори навіть спробували планувати економіку, однак швидко переконалися у згубності такої політики, її нереальності. Як інструмент регулювання широко використовувалась також податкова політика.
Період правління консерваторів ознаменувався остаточним розпадом Британської колоніальної імперії. У лютому 1960 р. Гарольд Макміллан у відомій промові про "вітер змін" визнав право колоніальних народів на незалежність. На 1964 р., коли при владі перебував уряд Алекса Дугласа-Х'юма, Британська колоніальна імперія фактично припинила існування. Прагнучи стати одним із європейських лідерів, Велика Британія у 1960 р., на противагу "Спільному ринкові", створила "Європейську асоціацію вільної торгівлі" (ЄАВТ), до якої увійшли також Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія та Швеція. У 1952 р. Англія опанувала атомну зброю, брала активну участь у створенні воєнно-політичних блоків західних держав.
Англійський соціальний рух у період правління консерваторів проявився в численних страйках економічного характеру. Під впливом науково-технічної революції змінювалася соціально-виробнича структура найманої праці. У 1961 р. "білі комірці" становили 36 % учасників ринку найманої праці. Масовість страйкової боротьби на досить пасивному загальноєвропейському тлі була наслідком повільного економічного розвитку Великої Британії, а відтак, слабкого зростання життєвого рівня. Помітно активізувалася у 50—60-х роках антивоєнна боротьба, одним із проявів якої були, зокрема, щорічні так звані Олдермастонські походи (Олдермастон -центр виробництва атомної зброї).
1964 р. до влади повернулися лейбористи. Однією з причин такого успіху була відмова партії від подальшої націоналізації. Про це заявлялося, зокрема, у прийнятому лейбористами ще в 1961 р. документі "Віхи — 60-х". У зовнішній політиці уряд Вільсона дотримувався попереднього курсу: надавав підтримку США у В'єтнамі, Ізраїлю на Близькому Сході, домагався прийняття Англії до "Спільного ринку". Відносини з Радянським Союзом залишалися досить прохолодними.
1970 р. до влади повернулися консерватори. Діяльність кабінету Е. Хіта припала на період економічної кризи, що охопила західні країни в першій половині 70-х років. За таких умов, щоб не допустити зростання інфляції, уряд Хіта вдався до жорстких заходів, що безпосередньо зачіпали інтереси значних верств трудящих. Зокрема, у 1971 р. був прийнятий "Закон про відносини в промисловості", який забороняв несанкціоновані страйки. Порушникам закону загрожував штраф розміром у 100 тис. ф. с. Однак зупинити "касовий рух" владі не вдалося. У 1973 р. в економічних страйках брало участь понад 1 млн працюючих. У 1974 р. англійські виборці віддали перевагу лейбористам, які перебували при владі до 1979 р. Спочатку прем'єр-міністром став Г. Вільсон, а в 1976 р. його змінив Дж. Каллаген. Лейбористи відмінили закон 1971 р. про відносини в промисловості та штрафи за незаконні страйки, у внутрішній політиці намагалися заручитися підтримкою тред-юніонів.
В обстановці загальних економічних труднощів у 1975 р. в Англії розгорнулася підготовка до референдуму про дальше перебування країни у "Спільному ринку", до якого вона вступила в 1973 р. Оскільки досягти консенсусу з цього питання не вдалося, уряд вирішив удатися до референдуму (6 червня 1975 р.), в ході якого 67,2 % учасників висловилися за перебування Великої Британії у "Спільному ринку".
У європейському плані після референдуму 1975 р. Англія взяла курс на зміцнення своїх позицій в ЄЕС, поглиблення зв’язків з неєвропейськими постачальниками продовольства в рамках Співдружності.