1. Нтр та її вплив на соціально-економічний розвиток країн Заходу в 50-60 рр.

З середини 50-х років настала доба науково-технічної революції (НТР). Першою у світі країною, де НТР почалася й розгорнулася стали Сполучені Штати. Розширився фронт наукових досліджень, набагато зросли капіталовкладення в економіку. Відмітними рисами НТР стали автоматизація виробництва, впровадження електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів).

Характерною рисою соціально-економічного розвитку НТР в 50-ті роки була помітна зміна структури робочої сили: зменшувалося число робітників на виробництві і збільшувалася категорія трудящих, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом (сфера послуг тощо). У 1956 р. ці два загони кількісно зрівнялись, але процес тривав далі. Крім того, майже на третину скоротилася кількість сільськогосподарських ферм за рахунок їх укрупнення, зменшилося й сільське населення. Все це було свідченням прогресу продуктивних сил.

Три великі винаходи минулого століття створи­ли базу сучасного виробництва: ядерний реактор (1942), транзистор (1948), лазер (1960). Наприкінці 50-х - на почат­ку 60-х років розпочався новий етап НТР. Особливо швидко розвивалися хімія та хімічні технології, атомна промис­ловість космонавтика. Най­кращі результати дала НТР у країнах з розвинутою економікою. Науково-технічну революцію спричинила насамперед конкуренція - головний двигун розвитку виробництва в умовах економічної свободи. Саме в розвину­тих країнах НТР стала могутнім чинником прискорення ви­робництва, структурної перебудови в напрямі створення пріоритетних галузей, які визначають обличчя сучасної еко­номіки. Якщо капіталістична система сповна використала досягнен­ня НТР, то нездатність соціалізму скористатися науково-технічним прогресом виявилася очевидною.

На базі НТР швидко розвивалися новітні галузі промисловості (виробництво пласт­мас, електронно-обчислювальної техніки, ракетобудування). Почали використовува-тися нові види енергії — атомна, плазмова, сонячна. Докорінні зміни відбулися і в тра­диційних галузях: металургійній, машинобудівній, текс­тильній. Виник новий елемент продуктивних сил — керуючі машини, пристрої, що давали можливість автоматизувати виробництво.

НТР спричинила "зелену революцію" у сільському гос­подарстві. Унаслідок НТР значні зміни відбулися і в соціальній сфері суспільства. Чим масштабніше впроваджувались її до­сягнення, тим швидше зростав рівень життя населення.

НТР змінила характер трудової діяльності людини. Зрос­ли роль творчих управлінських та контролюючих функцій, вимоги до освітнього цензу людини.

2 Другий етап нтр

У 70-х роках розпочався новий етап НТР, який триває й понині. Він характеризується подальшим зрощенням науки та виробництва, прискоренням науково-технічних перетворень, використанням найновіших досягнень науково-технічної думки у військових (надточна зброя) та мирних цілях (систе­ми телекомунікації, нові матеріали та біотехнологія, що являє собою сукупність методів, які використовують живі організми і біопроцеси для виробництва цінних для народного госпо­дарства продуктів — кормових дріжджів, ферментів тощо). Універсальним стало використання мікроелектроніки та мікропроцесорів. Однак людина в умовах НТР не загубилася, а, навпаки, стала центром останньої, основною продуктив­ною силою прискорення самої НТР та суб'єктом, що виграє від розвитку науково-технічного прогресу.

Свідченням того, наскільки пов'язані між собою фактори регулюючої ролі держави та НТР у капіталістичному суспільстві, може слугувати такий приклад. Коли на початку 70-х років на Заході вибухнула енергетична криза, то держа­ва мобілізувала фінансові ресурси і розробила програми, а НТР підказала практичні шляхи вирішення проблеми — че­рез АЕС, нетрадиційні види палива.

Однак слід однозначно зауважити, що широке запровад­ження досягнень науки і техніки можливе лише за умов рин­кової економіки, економічної та політичної свободи.

У 1970-х роках також з'явилася антитеза індустріальному суспільству - пост-індустріальне суспільство. Теорія цього суспільства виникла на основі ос­мислення специфіки сучасного моменту та напрямків розвитку світової ци­вілізації. Саме 1970-і кінець 1980-х років теоретики постіндустріалізму сприйняли як історичний етап, який зумовив його появу. І хоча класики постіндустріальної теорії досить обережні у використанні "революційної" риторики, все ж його формування вважають глобальною революцією.

Незважаючи на значні розходження у підходах та оцінках нового сусп­ільства, переважна більшість прихильників постіндустріалізму відзначають, що найбільш фундаментальною його ознакою є переорієнтація виробницт­ва зі сфери створення матеріальних благ на надання послуг га інформації. Так, до початку 80-х років у США, а кількома роками пізніше і в країнах Західної Європи валовий продукт сфери інтерперсональних послуг перева­жив валовий продукт сфери матеріального виробництва.

Загалом постіндустріальний світ перебуває лише на початковому етапі свого становлення. Спільноти з превалюючими ознаками постіндустріалізму - розвиненою демократією та соціально зорієнтованою економікою -утвердилися у небагатьох державах, хоча його вплив на світовий розвиток виходить за географічні межі цих країн і має глобальний масштаб.