7. Зростання міжнародних позицій сша у результаті Другої світової війни.

Упродовж ІІСВ в житті США відбулися докорінні зміни. Воєнні дії розгорталися за тисячі кілометрів від їхньої території, й Сполучені штати, на відміну від інших країн, не зазнали бідувань і руйнувань, пов'язаних з війною. Порівняно невеликими були їх людські втрати на фронтах - вони становили 292 тис. полеглими в боях.

США не тільки не виснажили свої матеріальні ресурси, а навпаки, стали єдиною країною, яка в ході війни значно примножила свою економічну та військову могутність. Приблизно в 2,5 рази зросло промислове виробництво. Поліпшилося матеріальне становище населення. Спираючись на міцну господарську основу, США посіли панівні позиції в світовій економіці. Щодо їх військової могутності, то лише Радянський Союз міг з більшим чи меншим успіхом з ними конкурувати. США монопольне володіли найгрізнішою на той час зброєю - атомною, мали в своєму розпорядженні потужну стратегічну авіацію.

Кінець ІІСВ знаменував новий етап повоєнної історії США. Визначальними чинниками встановлення нового статусу країни були не тільки її політичний авторитет й економічна могутність (у 1945 р. США виробляли 62% промисл продукції світу), а й нестабільна конфігурація сил насамперед у Європі. Західні держави практично самі звернулись до США по допомогу. 11 червня 1948 р. конгрес США прийняв резолюцію Ванденберга, що допускала пакти у мирний час для оборони Вільного світу. Також була взята до уваги доктрина, сформульована Дж. Кеннаном – «стримування комунізму». Суть: Вільний світ має зупинити наступ комунізму, не допустити його подальшого поширення. У 1947 р. була підписана доктрина Трумена – 400 млн.долар. допомоги Грец і Туреч.

5 червня 1947 р. Дж.Маршал проголосив у Гарвард.у-ті план Маршала, а конгрес 2 кв 1948р. прийняв: США протягом 48-51 мала виділити 17 млрд.дол.з метою стабілізації та розвитку економіки.

2Вересня 1947р. Сша підпис з країнами Пд.Америки пакт «Ріо-де-Жанейро» про спільну оборону Зх. Півкулі.

8.Економічний розвиток сша у 1945-1960 рр.

Після закінчення війни американська економіка одержала нові імпульси зростання: зріс попит на товари масового споживання всередині країни, а за кордоном -на американські продовольчі товари. Як і раніше, випереджаючими темпами зростала промисловість Півдня і Заходу США. Продуктивність праці у США була незрівнянно вищою, ніж в інших розвинутих країнах.

З середини 50-х років настала доба науково-технічної революції (НТР). Саме Сполучені Штати стали першою у світі країною, де НТР почалася й розгорнулася. В цьому вирішальну роль відіграли такі чинники, як військово-економічне протистояння наддержав, посилення конкурентної боротьби на світових ринках, де Америку стали тіснити західноєвропейські країни, а пізніше і Японія. У небачених досі масштабах розширився фронт наукових досліджень, набагато зросли капіталовкладення в економіку. Відмітними рисами НТР стали автоматизація виробництва, впровадження електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів). НТР оновила весь виробничий апарат, піднесла його на новий рівень.

Характерною рисою соціально-економічного розвитку НТР в 50-ті роки була помітна зміна структури робочої сили: зменшувалося число робітників на виробництві („біля верстата") і збільшувалася категорія трудящих, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом (сфера послуг тощо). У 1956 р. ці два загони кількісно зрівнялись, але процес тривав далі. Крім того, майже на третину скоротилася кількість сільськогосподарських ферм за рахунок їх укрупнення, зменшилося й сільське населення. Все це було свідченням прогресу продуктивних сил.

Рівень безробіття та інфляції в 50-ті роки був порівняно невисоким. Постійно зростали доходи населення. Наприклад, середня зарплата у США перевищувала заробітки британських чи західно-німецьких робітників утричі.

Однак американська економіка (як і господарство країн Заходу в цілому) зберігала риси циклічного розвитку, про що свідчили економічні спади 1948-1949, 1953-1954, 1957-1958 і 1960-1961 рр., хоча вони були нетривалими і неглибокими. Разом з тим звертає на себе увагу та обставина, що темпи розвитку американської промисловості у 50-ті роки були нижчими, ніж в інших розвинутих країнах (за винятком Великої Британії). Не останню роль у відставанні США за цим показником відігравав високий рівень заробітної плати робітників і службовців, що збільшувало собівартість американських товарів, а отже, знижувало рентабельність виробництва. Як наслідок, частка США у світовому промисловому виробництві (без країн комуністичного блоку) зменшилася з 62 % у 1946 р. до 45 % у 1960 р.