- •1. Нтр та її вплив на соціально-економічний розвиток країн Заходу в 50-60 рр.
- •2 Другий етап нтр
- •3. Форми і методи державного регулювання економіки в країнах Заходу.
- •4. Динаміка розвитку економіки країн Зах.Європи в др.Пол. Хх ст.
- •5.Соціальний розвиток країн Заходу у другій половині хх ст.
- •7. Зростання міжнародних позицій сша у результаті Другої світової війни.
- •2Вересня 1947р. Сша підпис з країнами Пд.Америки пакт «Ріо-де-Жанейро» про спільну оборону Зх. Півкулі.
- •8.Економічний розвиток сша у 1945-1960 рр.
- •9. Внутрішньополітична боротьба у сша на зламі 40-50 рр. Маккартизм.
- •10. Суспільно-політичні рухи в сша в 40-50 рр.
- •11. Зовнішня політика сша у 1945-1960 рр: західноєвропейський напрямок.
- •12. Зовнішня політика сша у 1945-1960 рр: далекосхідний напрямок.
- •13. Економічний розвиток сша у 60рр.
- •14. Ліберальні реформи Дж. Кеннеді та л. Джонсона.
- •15. Законодавство сша про громадянські права 50-60-х
- •16. Рух за громадянські права у сша в 50-60 рр
- •17. Зовнішня політика сша у 60 р: латиноамериканський напрямок.
- •18. Участь сша у в’єтнамській війні.
- •19. Економічний розвиток сша у 70 рр.
- •20. Вотергейтська справа
- •21. Зовнішня політика сша у 70 рр: далекосхідний напрямок.
- •22. Американо-радянські угоди 70 років.
- •23. Економічний розвиток сша у 80-90.
- •24. Внутрішньополітичне життя сша у 80 рр.
- •25. Проблеми ядерних озброєнь в ам.-рад. Відносинах 80-поч.90 рр.
- •26. 11 Вересня 2001 у сша
- •27. Військові акції сша та їх союзників в Афганістані та Іраку.
- •28. Канада в період правління ліберальних урядів (1963-1984)
- •29. Зміцнення демократичних принципів держ.Ладу в країнах Зах.Європи. Конституції.
- •31. Співтовариство - економічна співпраця. «План Шумана»
- •32. Римський договір 1957 р.
- •33. Розбудова спільного ринку в 70-80 рр. Єдиний європ.Акт.
- •34. Єс на зламі хх-ххі ст.
- •35. Міжнародноправове становище Нім. Після капітуляції. Постадамська конф.
- •36. Зх. Німеччина в 1945-49 рр.
- •38. Посилення суперечностей між Зх. І срср. Розкол Німеччини.
- •39. Фрн у 50-60 рр. Нім. Економічне диво.
- •40. Зовн.Політ.Становище Зх.Нім. У 1949-55рр. Париз. Угоди.Вступ фрн до нато.
- •42. Нова сх. Політика фрн.
- •43. Революція 1989-90. Об'єдн. Нім
- •44. Німеччина у 1990-2008.
- •46. Великобрит. У 50-70 рр.
- •47. Розпад британської колоніальної імперії.
- •48. Політика Маргарет Тетчер.
- •49. Уряд т. Блера, його вн.І зовн. Політика.
- •50 Розстановка політ. Сил у Франції. Тим час.Режим
- •51. Конституювання іv республ. У Фран.
- •52. Політична боротьба у Франції в роки 4 республіки.
- •54. Конституювання п’ятої республіки у Франції. Політичний курс ш. Де Голля.
- •55. Франція і алжирська проблем
- •56. Травн.-червневі події 68 р. У Франції.
- •57. Політ.Боротьба у Франції в 70-их рр..
- •58. Зовнішня політика Франції у 1958-1981
- •59. Внутрішньополітичне життя Франції у 1958-1995 рр.
- •60. Франція на рубежі хх-ххі
60. Франція на рубежі хх-ххі
Вибори 1997 року. Побоюючись, що падіння популярності уряду може завершитися поразкою правих на майбутніх в 1998 році парламентських виборах, Ширак вирішив провести дострокові вибори, поки праві ще не втратили довіри більшості виборців. У квітні 1997 р. Ширак розпустив Національне збори і призначив позачергові парламентські вибори. Вони відбулися в червні 1997 р. і, всупереч розрахунками Ширака, принесли перемогу соціалістам, які виступали в союзі з комуністами.
Ліві партії, обіцяє покінчити з безробіттям, створити 700 тис. нових робочих місць і скоротити робочий день до 35 годин на тиждень, зібрали 42% голосів виборців, а ОПР і СФД - 36,2%. За соціалістів проголосувало більше 25% виборців, за комуністів - трохи менше 10%. Виступав особняком Національний фронт зібрав понад 15% голосів - найкращий результат у його історії, - але оскільки жодна партія не хотіла блокуватися з ним у другому турі, в парламент пройшов лише один депутат Національного фронту. Разом з іншими лівими групами соціалісти і комуністи отримали міцне більшість у парламенті.
У сформованій обстановці Ширак, - за прикладом Міттерана, - використовував тактику «співіснування» і призначив прем'єр-міністром лідера Соціалістичної партії Жоспена, Правий президент почав співіснувати з лівим урядом і лівим більшістю в парламенті.
Жоспен сформував ліве уряд, що складалася з соціалістів, лівих радикалів та інших лівих груп. Після 13-річної перерви в нього знову увійшли комуністи, які отримали три другорядних міністерських портфеля з 27: міністра промислового обладнання, транспорту та житлового будівництва; міністра молоді та спорту; заступника міністра з туризму. Основні посади в уряді зайняли соціалісти. Виступаючи з урядовою декларацією, Жоспен обіцяв на ділі гарантувати жінкам рівні права з чоловіками, пом'якшити законодавство проти іммігрантів, збільшити мінімум заробітної плати, здійснити перехід до 35-годинний робочий тиждень. Незабаром був збільшений мінімум заробітної плати та посібники для школярів; розпочався перехід до 35-годинний робочий тиждень.
Економічний розвиток Франції прискорилося до 3-4% у рік, інфляція зменшилася до 1е% на рік. У 1997 р. обсяг промислового виробництва на 55% перевищив рівень 1974 р. та більш ніж у п'ять разів перевершив довоєнний рівень, однак масова безробіття збереглася.
Франція продовжувала залишатися діяльна членом Європейського Союзу та Північноатлантичного пакту. З 1 січня 1999 р. у Франції, як і в інших країнах Європейського союзу, увійшла в обіг європейська валюта ( «євро») - спочатку тільки в безготівкових розрахунках. Влітку 1999 р. Франція прийняла участь у військовій операції НАТО проти Сербії в Косово, хоча вона проводилася без санкції ООН.
24 вересня 2000 р. з ініціативи президента Ширака у Франції був проведений референдум про скорочення терміну повноважень президента з семи до п'яти років. Референдум не викликав великого інтересу виборців - майже 70% з них не брали участь у голосуванні, поставив рекорд неучасті у виборах. 73% від числа голосували висловилися за обмеження терміну повноважень президента п'ятьма роками, і новий закон про терміни повноважень президента вступив в силу.
Вибори в травні 2007 року принесли в другому турі перемогу лідеру голлістской партії, екс-міністра внутрішніх справ (2002-2007) Ніколя Саркозі.