47. Розпад британської колоніальної імперії.

Після другої світової війни розвернувся процес розпаду колоніальної системи імперіалізму, складовою частиною якого був крах найбільшою в світі британської колоніальної імперії.

Консерватори прагнули зберегти вплив Англії у світі. 1956 р. Англія разом з Францією та Ізраїлем зробили спробу силою повернути контроль над Суецьким каналом, що був націоналізований Єгиптом. Після Суецької кризи розпад англійської колоніальної системи різко прискорився.

Діяльність лейбористського уряду на міжнародній арені дещо контрастувала з його внутрішнім курсом. Великобританія відчутно втрачає свої еконмічні зв’язки з СРСР: у сім разів скоротилася її торгівля з недавнім союзником у другій світовій війні. 1947 року припинила в односторонньому порядку переговори з Москвою про продовження англо-радянського договору від 1942 року.

Саме в роки лейбористського правління Великобританія перетворилася в послідовного і активного учасника Паризької мирної конференції, "холодної війни", розколу Німеччини і першої берлінської кризи, плану Маршала, створення НАТО. Прямим наслідком другої світової війни став розпад Британської імперії, як і інших світових колоніальних імперій. Прагнучи закріпити свій вплив, лейбористи виявилися далекоглядними політиками стосовно колоній, оскільки усвідомили, що старими методами попередити розпад імперії неможливо. Вони зініціювали політику неоколоніалізму, взялися за перетворення імперії у співдоужність, яка існує і сьогодні, таким чином зберегли економічні, політичні та військові зв'язки зі своїми колишніми колоніями, стерлінговий блок. Так, 1947. року в офіційних документах лейбористського уряду назву, "Британська імперія" замінено терміном "Британська співдружність націй", а замість визначення "домініон" застосовано термін "член співдружності". В квітні 1949 року конференція прем'єр-міністрів країн Співдружності скасувала статтю Вестмінстерського статуту 1931 року; про вірність "короні" і визнала англійського монарха "символом вільної асоціації націй".

Унаслідок потужного підйому національно визвольного руху британські імперіалісти були вимушені протягом 1946-1951 рр. надати незалежність Індії (але розділили країну за релігійною ознакою на Індію і Пакистан), Бірми і Цейлону, а так само всім колоніальним територіям Великобританії. У 1945 році населення англійських колоній і залежних територій складало близько 432 млн. чоловік, в1969 – близько 10 млн. чоловік. Розпад колоніальної імперії різко ослабив англійський імперіалізм, проте останній зберіг ще значніше економічні і політичні позиції багато в чому колишніх володіннях Великобританії.

48. Політика Маргарет Тетчер.

Важливим рубежем у післявоєнній історії Англії став 1979 р. До влади повернулися консерватори на чолі з М. Тетчер, першою жінкою, яка за всю довготривалу історію британської державності очолила уряд. Про­грама Тетчер передбачала курс на різке обмеження держав­ного регулювання, посилення ринкових механізмів і стиму­лювання приватного підприємництва шляхом зменшення податків, боротьбу з інфляцією через скорочення витрат дер­жавного бюджету, приборкання профспілок і насадження культу індивідуалізму. У соціальній сфері Тетчер застосувала принцип: хто багато за­робляє, тому нічого безплатно вчитися і лікуватися. Уряд знизив максимальні ставки податків з корпорацій, створив режим найбільшого сприяння для нових перспек­тивних галузей. Важливе значення для реалізації еко­номічної політики консерваторів мав видобуток північно морської нафти (на шельфі Північного моря Великобританія щорічно видобуває 80 млн. т легкої нафти). Крім того, уряд Тетчер рішуче закривав збиткові підприємства, обмежив зростання зарплати 6% на рік. Приватному підприємництву надавалася цілковита свобода. Урядові Тетчер значною мірою вдалося приборкати профспілки. Акти 1988—1990 рр. відміняли так зване правило закритого цеху, завдяки якому тред-юніони домагалися 100 % членства в них усіх найманих працівників підприємства.

Все це призвело до загострення соціальної та політичної ситуації у Великій Британії, погіршення її економічного становища. Як і раніше, високими залишалися темпи інфляції, різко збільшилось безробіття, виросли роздрібні ціни. Англія з великими зусиллями, але успішно перебудовувалася. Великі кошти, вкла­дені в переозброєння промисловості, зняття багатьох обмежень у сфері бізнесу стали давати перші результати. Уже з 1985 р. почалося помітне економічне піднесення. Темпи зростання виробництва різко збільшилися (від 0,7 % до 3—4 %). Частка Великої Британії у світовій торгівлі стабілізувалася на рівні 7 %.

Англійське "диво" М. Тетчер трималося на трьох китах: високих банківських ставках, що стримували інфляцію і сти­мулювали іноземні інвестиції; засобах, отриманих від де­націоналізації; доходах від продажу нафти Північного моря. Англійським виборцям хотілося б поєднання соціальної політики лейбористів та економічного курсу консерваторів. Проте поєднати те й інше не судилося навіть знаменитій "залізній леді" — М. Тетчер.

Не менш рішуче діяла М. Тетчер у сфері зовнішньої політики, захищаючи національні інтереси Великої Британії. У 1982 р., анітрохи не вагаючись, вона здійснила військову акцію проти Аргентини, війська якої висадились на Фолклендських островах, унаслідок чого там було відновлено британський суверенітет.

У 1990 р. на парламентських виборах знову перемогла консервативна партія. Однак місце прем'єр-міністра тепер посіла не знаменита М. Тетчер, а її соратник по партії Джон Мейджор.