1.Управління персоналом як наука і часткова функція менеджменту:поняття, об’єкт та суб’єкт, принципи, методи , функції.

У/п є відносно молодим напрямом у науці, оскільки сформувалось в окрему дисципліну і сферу проф-ї дія-сті у другій половині 20 ст.

У/п – це специфічна функція управлінcької діял-сті, головним об’єктом якої є люди, що входять в певні соціальні групи, трудові колективи чи орг-ції.

У/п – це дія-сть орг-ції спрямована на ефективне використання людей, для досягнення цілей як орг-ції так і особистих.

У/п – це наука і мистецтво ефективного управління в умовах їх проф.-ї дія-сті.

Теоретики розглядають у/п з точки зору 2-ох аспектів:

1.з функц-ного аспекту, коли під у/п розуміють виконня ряду специфічних ф-цій: формування кадрової стратегії, кадрової політики, залучення, відбір і розвиток персоналу тощо;

2. Організаційний аспект, коли у\п охоплює усіх працівників і усі структурні підрозділи орг-ції, які несуть відповідальність за роботу з людьми.

Обєкт у/п - широке поняття яке охоплює орг-цію, як єдине ціле, кожен структурний підрозділ, первинні труднові колективи і кожного найманого працівника незалежно від статусу орг-ції.

Субєкт у/п – це лінійні і функціональні працівники вироб-х і функц-них підрозділів, які забезпечують керівників необхідною інф-цією або виконують інші обслуговуючі ф-ції.

Предметом у/п виступає сукупність суспільних відносин, що виникають в результаті спільної діяльності людей.

Ф-ції у/п:

1.організаційна (планування потреб і джерел комплектування персоналу);

2.соц.-екон. (полягає у забезпеченні комплексу умов і факторів спрямованих на раціональне закріплення і використання персоналу);

3.відтворювальна (полягає у забезпеченні розвитку персоналу).

Принципи:

1.планомірність, 2.системність, 3.єдиноначальність,4.соц-не партнерство, 5.екон-на ефективність, 6 демократизм, 7 екон-на зацікавленість, 8. Соц.-на доцільність.

Методи: 1.екон-ні, 2.адмін-вні (методи покарання), 3.соц-ні.

Сучасне у/п акцентує увагу на таких позиціях: 1.людина джерело доходу, 2.вся дія-сть орг-ції спрямована на дотримання екон-х результатів і одержання прибутку, 3.успішна робота орг-ції значною мірою визначається її кадровим складом, 4.для успішного у/п важливе викор-ня індивідуальних здібностей працівників відповідно до стратегічних цілей орг-ції, 5.присутня інтеграція бажань, потреб і мотивів працівників з інтересами орг-ції.

2.Персонал організації та його основні характеристики.

Теорією управління є безліч означень, відносно людей зайнятих в тих чи інших орг-ціях (трудові ресурси, кари, працівники, робоча сила, службовці, тощо).

Трудові ресурси – цей термін в основному використовують як планово – еконо-ний показник вимірювання робочої сили.

Під трудовими ресурсами розуміють – фізично розвинуту частину населення, що володіє розумовими здібностями і знаннями для роботи в народному господарстві. Тобто до трудових ресурсів відносять усе працездатносте насилля у працездатному віці, тому такий термін варто вживати коли мова де про трудові ресурси певної географічної одиниці.

Людські ресурси – це сукупність соціальних, психологічних і культурних якостей працівників п-ства.

Це поняття варто вживати коли мова йде про ставлення роботодавця до свого персоналу, як найціннішого ресурсу.

Робоча сила – це здатність людини до праці тобто сукупність її фіз і духовних сил, що застосовуються у процесі в-ва.

Це поняття використовують у політ економічних цілях коли мова йде про робочу силу як про товар який має певну вартість.

Людський капітал – це капітал. Що сформований людиною завдяки її освітньому рівню знанням, кваліфікації та який може завдати віддачу. Тобто це сполучення використовуєте при оцінці і характеристиці рівня розвитку персоналу.

Кадри – це основний (постійний і штатний ) і як правило кваліфікований склад працівників п-ства які пройшли відповідну професійну підготовку і мають спеціальну освіту. Дуже часто це поняття ототожнюють лише з певною частиною працюючих працівниками високої кваліфікації які довгий час працюють на п-стві.

Персонал – це сукупність усіх працівників п-ства постійних і тимчасових, кваліфікаційних і некваліф-х, що працюють за наймом і мають трудові відносини з роботодавцем.

Основні харак-ки персоналу п-ства: 1.структура, 2.чисельність, 3.професіональна придатність або професія, 4.кваоіфікація.

Структура персоналу – це сукупність окремих груп працівників, які оюєднані за певною ознакою: 1.штатна структура, тобто вона відображає професійно кваліфікаційний і кількісний штат п-ства, 3.соц-на структура, харак- є склад працівників п-ства за соц.-ми ознаками (н-д, за освіто, стажем роботи тощо). 4.рельова структура – визначає склад і розподіл творчих, комунікативних і поведінкових ролей між окремими працівниками.

Чисельність – визначається характером, масштабами трудомісткістю та ступенем автоматизації виробничих процесів.

Ці чинники задають нормативну величину чисельності персоналу, яку наз плановою на її основі складають штатний розпис п-ства.

Облікова чисельність персоналу харак-є ту к-сть працівників, що офіційно працюють на п-стві в даний момент.

У складі облікової чисельності виділяють 3 категорії працівників: 1.постійні (прийняті на п-ство безстроково або на термін більше року), 2.тимчасові (прийнятті для заміщення тимчасово відсутніх осіб), 3.сезонні (прийняті на роботу що має сезонний характер на термін не більше 6 міс).

Професійна придатність – це сукупність, вмінь, знань і навичок набутих людиною в результаті спеціальної підготовки і досвіду роботи в певній сфері.

У межах професії часто виділяють спеціальності та спеціалізації.

Спеціальнчть, фах – це вид професійної дія-сті яка удосконалена шляхом спеціальної підготовки.

Спеціалізація – це набуття особою здатності виконувати окремі завдання і обовязки які мають певні особливості в межах спеціальності.

В У-ні діє Національний Класифікатор У-ни ДК 003: 2010 «Класифікатор професій» який стандартизує назви категорії персоналу , професій, посла які чинні нашій державі.

В основному він викор-ся для систематизації статистичних даних щодо персоналу: 1.Законодавці, вищі державні службовці, керівництва м-ри (управителі), 2.Професіонали, 3.Фахівці, 4.Технічні службовці, 5.Робітники сфери торгівлі і побутових послуг, 6.кваліфіковані робітники с\г і лісового, риборозведення та рибальства, 7.Кваліфіковані робітники з інструментом, 8. Оператори та складальники устаткування і машин, 9.Найпростіші професії.

Кваліфікація – це ступінь професії підготовки працівника, яка необхідна для виконання певних трудових функцій і підтверджується встановленими документами (дипломами, свідоцтвами, атестатами).

Розрізняють кваліфікацію роботи і кваліфікацію працівника.

Компетентність – ступінь кваліфікаціях працівника, яка дозволяє успішно вирішитувати завдання що стоять перед ним. Вона буває: 1.функціональною (професійною), 2.інтелектуальною, 3.ситуаційною,4.часовою, 5.соціальною.