- •1.Управління персоналом як наука і часткова функція менеджменту:поняття, об’єкт та суб’єкт, принципи, методи , функції.
- •2.Персонал організації та його основні характеристики.
- •3.Управлінський та виробничий персонал у системі кадрового менеджменту.
- •5.Поняття, цілі та чинники формування системи управління персоналом на підприємстві.
- •6.Структура системи управління персоналом на підприємстві, характеристика її підсистем.
- •7. Нормативно-правове забезпечення системи управління персоналом.
- •8.Інформаційне та науково-методичне забезпечення управління персоналом.
- •9.Матеріально-технічне, кадрове і фінансове забезпечення управління персоналом підприємства.
- •10.Поняття,цілі, напрями та етапи формування кадрової політики організації.
- •11.Типи(види) кадрової політики організації, їх характеристика.
- •12.Особливості формування кадрових стратегій, основні їх типи.
- •13. Кадрове планування: поняття, мета, види та етапи здійснення.
- •14.Методи визначення планової чисельності виробничого персоналу підприємства.
- •15.Методи визначення планової чисельності управлінського персоналу підприємства.
- •16.Алгоритм процесу залучення (набору) персоналу організаціями.
- •17.Джерела залучення персоналу:види, характеристики, переваги і недоліки.
- •18.Основні етапи процесу відбору персоналу, їх характеристика.
- •19. Методи набору і відбору персоналу в організаціях.
- •20. Сутність договірного регулювання набору персоналу. Зміст та процедура підписання трудового договору.
- •21. Професійна орієнтація працівника: поняття, завдання, елементи.
- •22. Професійна адаптація працівника: поняття, види та основні процеси.
- •23. Поняття, цілі, елементи та критерії ділового оцінювання персоналу.
- •24. Види та методи оцінювання персоналу в організації.
- •25. Особливості ділового оцінювання управлінського персоналу.
- •26. Атестація персоналу як вид ділового оцінювання: поняття, функції, види та етапи.
- •27.Система професійного навчання і розвитку на підприємстві: поняття, цілі, складові, форми та особливості організації.
- •28. Поняття, види, мотиви та етапи формування ділової кар'єри.
- •29. Завдання, джерела, види та особливості формування кадрового резерву в організації.
- •30. Мотивація та стимулювання діяльності персоналу в організації.
- •31. Види, чинники, показники та процеси руху персоналу.
- •32. Правові аспекти організації процедури вивільнення персоналу.
- •33. Основні правові підстави припинення трудового договору з працівником.
- •34. Поняття, причини, показники та методи скорочення плинності персоналу.
- •35. Поняття трудової дисципліни, її чинники, та шляхи зміцнення.
- •36. Значення і завдання регулювання трудової діяльності персоналу, чинники, що визначають його ефективність.
- •37. Регламентування трудової діяльності посадових осіб на підприємстві.
- •38. Регламентування діяльності структурних підрозділів підприємства.
- •39. Поняття та законодавче регулювання робочого часу на підприємстві.
- •40. Законодавче регулювання часу відпочинку працівників на підприємстві.
- •41.Поняття, чинники, види та напрями забезпечення умов праці на підприємстві.
- •42.Організація роботи кадрової служби підприємства: структура, завдання та обов'язки.
- •43.Посадова інструкція працівника кадрової служби: основні елементи та їхні характеристики.
- •44.Поняття, принципи і напрями ведення кадрового діловодства на підприємстві.
- •45.Класифікація кадрової документації за основними ознаками.
- •46.Основні кадрові документи на підприємстві: особливості їх формування і ведення.
- •47.Порядок і організація процесу ведення трудових книжок працівників, основні елементи записів у трудових книжках.
- •48.Поняття та складові елементи системи соціально-трудових відносин.
- •49.Сторони, суб'єкти і принципи соціально-трудових відносин.
- •50.Рівні та предмет соціально-трудових відносин.
- •51.Типи соціально-трудових відносин та їх характеристики.
- •52.Колективні договори та угоди як форма соціального партнерства: загальна характеристика.
- •53.Зміст колективних договорів та процедура їх підписання.
- •54.Статус профспілок та їх об'єднань в Україні.
- •55.Регулювання соціально-трудових відносин на глобальному рівні. Міжнародна організація праці: завдання, організація та напрями діяльності.
- •56.Загальні засади та критерії оцінки ефективності управління персоналом.
- •57.Сутність економічної ефективності управління персоналом, її показники.
- •58.Сутність організаційної та соціальної ефективності управління персоналом.
- •59.Поняття та основні групи витрат підприємства на персонал.
- •60.Особливості зарубіжних систем управління персоналом на підприємстві.
- •4.Еволюція поглядів на управління персоналом у системі науки про менеджмент.
31. Види, чинники, показники та процеси руху персоналу.
Під рухом персоналу у межах або за межі підприємства розуміють зміну працівником територіального розміщення або характеру робочого місця для постійної роботи.
Види руху персоналу:
- плинність;
- демографічний рух (плановий);
- внутрішньовідомчий рух (міжкваліфікаційний, міжцеховий, міжпрофесійний).
Чинники руху персоналу:
1. ті,які виникають на самому підприємстві;
2. особисті чинники (вік, зміна місця проживання і т.д.);
3. зовнішні чинники стосовно підприємства.
Основні процеси руху кадрів:
1.- адаптація;
2.- переміщення;
3.- введення в посаду.
До основних показників руху персоналу належать:
1. коефіцієнт обігу за прийомом:
. Чисельність прийнятих . *100
Середньооблікову чисельність
2. коефіцієнт обігу за звільненням:
. Чисельність звільнених .
Середньооблікову чисельність
3. коефіцієнт загального обігу робочої сили:
. Прийняті + звільнені .
Середньооблікову чисельність
4. коефіцієнт плинності кадрів:
Чисельність працівників,які звільнились за власним бажанням або внаслідок
порушення трудової дисципліни
Середньооблікову чисельність
5. коефіцієнт закріплення персоналу:
Кількість прийнятих за певний період *100
Кількість вибулих з різних причин
32. Правові аспекти організації процедури вивільнення персоналу.
Вивільнення персоналу – це вид діяльності організації, який передбачає комплекс заходів з дотримання правових норм і організаційно-психологічної підтримки при звільненні працівників.
Основними законодавчими підставами звільнення є:
- згода сторін,
- закінчення терміну трудового договору,
- розірвання трудового договору за ініціативою працівника, власника, уповноваженого ним органу або профспілки;
- переведення працівника з його згоди на іншу роботу або заступання на виборну посаду;
- відмова працівника від переміщення на роботу в іншій місцевості разом з підприємством;
- відмова від роботи у зв’язку зі зміною умов праці,
- набуття законної сили вироку суду,
- підстави, передбачені трудовим договором.
Не є підставою для звільнення зміна власника підприємства, підпорядкованості або організаційно-правової форми.
При звільненні за власним бажанням заява про звільнення подається працівником за 2 тижні до звільнення, якщо це висококваліфікований працівник, то заява подається за місяць (4 тижні), а якщо це сезонний працівник – за 3 дні.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, то власник а бо уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою., крім випадків коли на його робоче місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації переважне право для залишення на роботі при скороченні чисельності або штату мають: вищу кваліфікацію і продуктивність праці; сімейні - за наявності 2 і більше утриманців; особи, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівники з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві; працівники, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва; учасники бойових дій, інваліди війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівники, які дістали на цьому підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання; особи з числа депортованих з України протягом 5 років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну; працівники з числа колишніх військовослужбовців строкової військової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу - протягом 2 років з дня звільнення їх зі служби.
Керівництво повинне пояснити масштаби звільнень, причини, ситуацію, що склалася, і графік скорочень і переміщу.
Керівництво повинне попередити працівників персонально про скорочення не пізніше, ніж за 2 місяці.
При скороченні видається вихідна допомога в розмірі місячного окладу.